Рішення № 88823767, 14.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року Справа № 280/5773/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 25.10.2019 №14ДФС-ФС.

Ухвалою суду від 25.11.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 17.12.2019.

Крім того, ухвалою суду від 25.11.2019 судом вжито заходів забезпечення позову.

17.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 25.02.2020.

25.02.2020 підготовче засідання відкладено на 18.03.2020.

Ухвалою суду від 18.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано за результатами проведеного інспекційного відвідування прийнято постанову, якою на позивача накладено штраф в розмірі 2 754 180,00 грн. Зазначає, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо виникнення між ФОП ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 трудових відносин, та відповідно про допуск фізичних осіб до роботи без укладання трудового договору. Позивач зазначає, що вказані особи є водіями транспортних засобів щодо перевезення вантажів за договорами, в яких експедитором виступав ФОП ОСОБА_1 . Проте, безпосереднє перевезення вантажів на замовлення ФОП ОСОБА_1 здійснювали ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_24 та ФОП ОСОБА_13 , що свідчить про наявність цивільно-правових відносин між позивачем та зазначеним особами. Позивач вказував на те, що графа 50 митної декларації не є достатньою підставою вважати, що між суб`єктом господарювання зазначеним в такій графі, та водієм який здійснює перевезення, наявні трудові відносини. За таких обставин, позивач вважає твердження відповідача про наявність трудових відносин з вищевказаними особами такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях та є такими, що зроблені без дослідження фактичних взаємовідносин щодо організації та здійснення перевезення вантажів. З підстав викладених у позовній заяві позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до положень чинного законодавства уповноважені посадові особи Держпраці наділені повноваженнями накладати на суб`єктів господарювання штрафи на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Так, відповідач зазначає, що до ГУ Держпраці у Запорізькій області надійшов Акт ГУ ДПС у Запорізькій області про результати планової документальної виїзної перевірки від 05.09.2019 №885/10/08-01-33-05-09, а якому зазначено, що під час перевірки встановлено використання праці найманих осіб без належного документального оформлення трудових відносин та не повідомлення контролюючих органів про оформлення найманих працівників. Відповідач зазначає, що оскільки позивачем до прийняття спірної постанови не було надано жодних документів, якими б спростовувались висновки викладені в Акті перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області, то відповідно відповідачем правомірно прийнято спірну постанову. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового засідання за допомогою технічного пристрою не здійснювалось.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 12.09.2019 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області від Головного управління ДПС у Запорізькій області надійшов лист, в якому повідомлялось про те, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю найманих працівників, трудові відносини з якими не були оформлені згідно чинного законодавства, а також додано до зазначено листа Акт ГУ ДПС У Запорізькій області від 05.09.2019 №5/08-01-33-05/ НОМЕР_1 .

Так, судом встановлено, що у період з 22.08.2019 по 29.08.2019 співробітниками ГУ ДПС у Запорізькій області проводилась документально позапланова виїзна перевірка позивача з питань нарахування та сплати податковим агентом податків та зборів при виплаті (нарахуванні) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладання платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт перевірки від 05.09.2019 №5/08-01-33-05/ НОМЕР_1 .

На сторінці 27-28 Акту перевірки від 05.09.2019 №5/08-01-33-05/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Запорізькій області зазначено про те, що за результатами фактичної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме використання праці найманих осіб без документального оформлення трудових відносин протягом 2016-2018 років, а саме: березень-липень 2018 року – ОСОБА_25 ; січень, березень 2018 року – ОСОБА_26 ; грудень 2017, січень – лютий 2018 – ОСОБА_27 ; жовтень-листопад 2017, березень-квітень 2018 – Гупан ОСОБА_28 ; листопад-грудень 2018 – ОСОБА_29 ; листопад-грудень 2018 – ОСОБА_8 ; грудень 2017, січень, березень-вересень 2018 – ОСОБА_3 ; липень, вересень – листопад 2018 – ОСОБА_7 ; липень-грудень 2016, січень-грудень 2017, січень-вересень 2018 – ОСОБА_10 ; липень – вересень, листопад 2016, лютий, квітень, травень, липень, вересень, жовтень, грудень 2017 – ОСОБА_30 ; серпень – листопад 2017, березень 2018 – ОСОБА_14 ; серпень, жовтень, листопад 2018 – ОСОБА_4 ; серпень-грудень 2018, січень-квітень 2018 – ОСОБА_31 ; квітень, травень 2018 – ОСОБА_32 ; квітень, червень, липень, серпень 2018 – ОСОБА_33 ; квітень 2018 – ОСОБА_34 ; січень-жовтень 2017, січень – грудень 2018 – ОСОБА_35 ; січень-лютий 2018 – ОСОБА_36 ; березень 2018 – ОСОБА_17 ; березень, червень-серпень, листопад-грудень 2018 – ОСОБА_37 ; лютий 2018 – ОСОБА_38 ; лютий, березень, травень 2018 – Умнов Ігор.

25.10.2019 ГУ Держпраці у Запорізькій області, на підставі висновків Акту перевірки від 05.09.2019 №5/08-01-33-05/ НОМЕР_1 , винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №14ДФС-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 2 754 180,00 грн., за порушення ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 .

Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 1947 року (далі – Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою – сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі – Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Постанови№509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, серед іншого акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість застосування штрафних санкцій на підставі акта перевірки ДПС або її територіального органу.

Разом з тим, суд не може погодитись із правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій та з обґрунтованістю висновків щодо порушення позивачем вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України в частині допуску до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 , з огляду на наступне.

Суд зазначає, що визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір являється укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Отже основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності; за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності, гарантії та компенсації передбачені для працівника, а також обов`язки роботодавця залишаються за його межами.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження № К/9901/10149/19).

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ОСОБА_23 трудових відносин.

Фактично єдиною підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог трудового законодавства України стали висновки акту перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області, які обґрунтовані тим, що у митних деклараціях за якими здійснювалось транспортні перевезення був зазначений ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд зазначає, що наявність трудових відносин неможливо встановити виключно за даними митних декларацій, оскільки для встановлення об`єктивних обставин необхідно з`ясувати саме характер взаємовідносин між особами (системність, підпорядкованість, трудовий розпорядок, оплата праці, тощо).

В даному випадку, відповідачем належним чином не було перевірено наявність трудових відносин між позивачем та вищевказаними громадянами.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що громадяни ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 є самостійними суб`єктами господарювання – фізичними особами – підприємцями та здійснювали перевезення від власного імені.

Також, в матеріалах адміністративної справи містяться договори між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_39 .Є про оренду транспортного засобу від 01.11.2017 №01/11/17 за яким в оренду ОСОБА_7 передано транспортний засіб MAN 26.410, державний номер НОМЕР_2 (а.с.90-92, т.1); від 05.12.2017 №05/12/17 – MAN TGX 18.480, державний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом SCHMITZ НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 (а.с.93-95).

Крім того, в матеріалах адміністративної справи міститься лист-повідомлення ФОП ОСОБА_7 , в якому зазначено про те, що перевезення вантажів здійснювалося саме ФОП ОСОБА_7 , а також під час ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_7 використовувалась праця найманих працівників ОСОБА_33 та ОСОБА_40 , з якими ФОП ОСОБА_7 укладено трудові договори (а.с.96, т.1).

Також, в матеріалах адміністративної справи міститься документальне підтвердження, що саме ФОП ОСОБА_7 під час здійснення перевезень використовувалась праця найманих працівників ОСОБА_3 , ОСОБА_41 та ОСОБА_42 . Більш того, саме ФОП ОСОБА_7 укладено договори підряду з громадянами ОСОБА_21 та ОСОБА_43 (а.с.97-117, т.1).

Судом встановлено, що 08.08.2017 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_14 укладено договір позички транспортного засобу №08/08/2017, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_14 передано транспортний засіб DAF FT XF 105.410, державний номер НОМЕР_6 , та спеціалізований напівпричіп SCHMITZ SKO-24, державний номер НОМЕР_7 (а.с.121-123, т.1).

При цьому, в матеріалах адміністративної справи міститься документальне підтвердження того, що саме ФОП ОСОБА_14 здійснював перевезення орендованим автомобілем, а також залучав до перевезень на умовах трудового договору громадян ОСОБА_44 та ОСОБА_45 (а.с.124-138, т.1).

Також, судом встановлено, що 03.03.2018 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_23 укладено Договір позички транспортного засобу від 03.03.2018 №03/03/18, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_23 передано у користування транспортний засіб DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_8 , та спеціалізований напівпричіп CHEREAU EUROGAM 247, державний номер НОМЕР_9 ; договір від 16.05.2018 №16/05/18 - DAF XF 105.460, державний номер НОМЕР_10 , та спеціалізований напівпричіп KRONE SDR 27, державний номер НОМЕР_11 (а.с.141-144, т.1).

В матеріалах справи міститься також лист відповідно до якого ФОП ОСОБА_23 зазначає, що здійснював підприємницьку діяльність самостійно та у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебував (а.с.145, т.1).

Крім того, судом встановлено, що 31.03.2016 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_10 укладено Договір позички транспортного засобу №31/03/16, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_10 передано у користування транспортний засіб DAF 95XF 430, державний номер НОМЕР_12 , та спеціалізований причіп FRUEHAUF NETAM, державний номер НОМЕР_13 ; №02/03/18 від 02.03.2018 – SCANIA R420 LA, державний номер НОМЕР_12 , та загальний напівпричіп KRONE SDP 27, державний номер НОМЕР_13 (а.с.148 – 153, т.1).

В матеріалах справи міститься також лист відповідно до якого ФОП ОСОБА_10 зазначає, що здійснював підприємницьку діяльність самостійно та у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебував (а.с.154, т.1).

Судом також встановлено, що 06.03.2018 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_46 укладено Договір позички транспортного засобу №06/03/18, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_47 передано у користування транспортний засіб DAF FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_14 , та загальний напівпричіп KOGEL S 24, державний номер НОМЕР_15 ; №23/10/18 від 23.10.2018 – транспортний засіб DAF FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_16 , загальний напівпричіп SCHMITZ SPR 24, державний номер НОМЕР_17 (а.с.158-163, т.1).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що саме ФОП ОСОБА_46 використовував у господарській діяльності у найману працю громадян ОСОБА_20 , ОСОБА_4 , ОСОБА_48 (а.с.164-187, т.1).

Також, судом встановлено, що 11.03.2014 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_13 укладено договір позички транспортного засобу №11/03/14, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_13 передано у користування транспортний засіб RENAULT PREMIUM 420.19T, державний номер НОМЕР_18 , та напівпричіп GENERAL TRAILERS TF34VZ, державний номер НОМЕР_19 ; договір №12/03/15 від 12.03.2015 – транспортний засіб DAF 95XF 380, державний номер НОМЕР_20 , та спеціальний напівпричіп OVA 921, державний номер НОМЕР_21 ; договір №14/04/17 від 14.04.2017 – транспортний засіб DAF FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_22 ; №01/02/18 від 01.02.2018 – спеціальний напівпричіп SCHMITZ SPR 24, державний номер НОМЕР_23 (а.с. НОМЕР_24 , т.1).

Судом також встановлено, що ФОП ОСОБА_13 під час здійснення господарських операцій з перевезення вантажу використовував найману працю громадян ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 з якими укладено трудові договори (а.с.201-216, т.1).

Крім того, судом встановлено, що громадянин ОСОБА_52 , який у лютому 2018 року начебто здійснював перевезення, як найманий працівник ФОП ОСОБА_1 , у зазначений період працював в якості найманого працівника у ТОВ «СП Євротрейд» (а.с.201, т.1).

Також встановлено, що 16.08.2013 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_53 укладено договір позички транспортного засобу №16/08/13 від 16.03.2013, відповідно до умов якого у користування ФОП ОСОБА_53 надано транспортний засіб RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_25 , та напівпричіп KOGEL SN 24, державний номер НОМЕР_25 (а.с. НОМЕР_26 ).

В матеріалах справи міститься також лист відповідно до якого ФОП ОСОБА_53 зазначає, що здійснював підприємницьку діяльність самостійно та у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебував (а.с.201, т.1).

29.03.2017 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_35 укладено договір позички транспортного засобу №29/03/17, відповідно до умов якого ОСОБА_35 передано у користування транспортний засіб DAF 95XF, державний номер НОМЕР_27 , та загальний напівпричіп NARKO 23-PP3-AL18, державний номер НОМЕР_28 ; договір №20/12/17 від 20.12.2017 – транспортний засіб Volvo FN12, державний номер НОМЕР_29 , та спеціалізований напівпричіп SCHMITZ SKO 24, державний номер НОМЕР_30 ; договір №27/12/16 від 27.12.2016 – транспортний засіб Volvo FN12, державний номер НОМЕР_29 , та спеціалізований напівпричіп GENERAL TRAILERS НОМЕР_31 , державний номер НОМЕР_32 ; договір №12/05/18 від 12.05.2018 – транспортний засіб DAF FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_33 , та спеціалізований напівпричіп GENERAL TRAILERS НОМЕР_31 , державний номер НОМЕР_32 (а.с.227-238, т.1).

При цьому, у поясненнях ОСОБА_35 зазначено, що саме він використовував зазначені транспортні засоби для здійснення вантажних перевезень, а також саме він використовував працю ОСОБА_17 та ОСОБА_54 .

Разом з тим, зазначені обставини залишись поза увагу органу Держпраці, що зумовило прийняття необґрунтованого рішення про накладення на позивача штрафу.

Суд зазначає, що дійсно акт перевірки органу ДПС може бути підставою для накладення штрафних санкцій за порушення трудового законодавства, проте, акт перевірки не звільняє орган Держпраці від обов`язку прийняти обґрунтоване рішення.

У разі недостатності/неповноти інформації наведеної в акті перевірки органу ДПС, а також її не підтвердження документально, саме на орган Держпраці покладається обов`язок з`ясувати об`єктивну сторону порушення трудового законодавства суб`єктом господарювання, у тому числі і шляхом проведення інспекційного відвідування такого суб`єкта господарювання.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу і на ту обставину, що висновки акту перевірки ГУ ДПС У Запорізькій області від 05.09.2019 №5/08-01-33-05/ НОМЕР_1 , які фактично покладені в основу спірної постанови, неодноразово переглядались податковим органом та фактично були змінені на користь платника податків, проте, зазначена обставина не була врахована контролюючим органом.

Посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_1 не повідомив орган Держпраці про те, що ним подавались заперечення на висновки Акту перевірки, суд відхиляє, оскільки обов`язок прийняття обґрунтованого рішення покладається саме на відповідача.

На переконання суду, оскільки висновки про порушення позивачем вимог трудового законодавства України були зафіксовані в акті податкової перевірки, та саме податковий орган повідомив відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог трудового законодавства, то відповідно саме податковий орган зобов`язаний був повідомити орган Держпраці про наявність заперечень на акт перевірки та результати їх розгляду.

Суд зазначає, що застосовуючи до суб`єкта господарювання штраф у майже 3 мільйони гривень, орган Держпраці повинен був вчинити активну поведінку для з`ясування всіх обставин порушення трудового законодавства та мав право застосувати штрафні санкції лише за умови наявності беззаперечних доказів вчинення позивачем відповідного порушення, проте, відповідачем не надано таких доказів суду, а відповідно суд дійшов висновку, що такі докази були відсутні станом на момент прийняття спірної постанови.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м.Запоріжжя, вул.Північне шосе, 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 25.10.2019 №14ДФС-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнути на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Суддя І.В. Новікова