Рішення № 88823199, 17.04.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/437/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції про визнання протиправним висновків, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції про визнання протиправним висновку-відмови від 10 жовтня 2019 року, якими відмовлено у внесенні доповнення - графи «національність дитини» із зазначенням «полька» в актовому записі № 100 про народження ОСОБА_2 від 26 березня 1957 року, висновку-відмови від 30 січня 2020 року, яким відмовлено у внесенні змін до актового запису про укладення шлюбу № 65 від 30 квітня 1976 року із зміною графи «національність нареченої» із «українка» на «полька»; зобов`язання внести графу «національність дитини» із записом «полька» в актовому записі № 100 про народження ОСОБА_2 від 26 березня 1957 року; зобов`язання внести зміни у актовий запис про укладення шлюбу № 65 від 30 квітня 1976 року у графі «національність нареченої» із «українка» на «полька».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що судовим рішенням від 18 липня 2019 року у цивільній справі № 154/865/19 за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського територіального управління юстиції у Волинській області Володимир-Волинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області зобов`язано внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 100 від 26 березня 1957 року, вказавши в графі «національність» батько - «поляк». Вказане рішення набрало законної сили та було виконане.

На письмові звернення ОСОБА_1 про доповнення графою «національність дитини» із зазначенням «полька» в актовому записі № 100 про народження ОСОБА_2 від 26 березня 1957 року, про внесенні змін до актового запису про укладення шлюбу № 65 від 30 квітня 1976 року із зміною графи «національність нареченої» із «українка» на «полька» позивачка отримала висновки-відмови від 10 жовтня 2019 року, від 30 січня 2020 року відповідно. Такі відмови ОСОБА_1 вважає протиправними, оскільки згідно зі статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Звернення позивачки щодо внесення змін до актового запису, складеного відповідним відділом ДPAЦC Головного територіального управління юстиції області, зумовлене наявністю певних допущених помилок, в тому числі і пропуском відомостей щодо національності, та правом особи на вільний вибір національності, її відновлення. На переконання позивача, її порушене право можливо відновити шляхом доповнення графою актового запису про народження «національність дитини» - «полька», та внесенням зміни дo актового запису про укладення шлюбу № 65 від 30 квітня 1976 року виправивши запис у графі «національність нареченої» - «полька».

У відзиві на позов № 410/20.15-04-23 від 12 березня 2020 року (арк. спр. 89-93) відповідач його вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що 26 вересня 2019 року в журналі обліку заяв, рішень судів про внесення змін до актових записів цивільного стану за реєстраційним №62/02-6.05.06-77 було зареєстровано заяву ОСОБА_4 щодо внесення змін до актового запису про народження №100 вiд 26 березня 1957 року, a саме: доповнити актовий запис графою «національність дитини» - "полька". Окрім того, 28 січня 2020 року в журналі обліку заяв, рішень судів про внесення змін до актових записів цивільного стану зa реєстраційним №9/02-6.05.06-77 зареєстровано заяву ОСОБА_1 щодо внесення змін до актового запису про шлюб №65 вiд 30 квітня 1976 року, a саме: виправити відомості в графі «національність нареченої» із «українка» на «полька».

Відповідач 10 жовтня 2019 року та 30 січня 2020 року відповідно надав заявниці висновки-відмови про внесення змін та виправлень актових записів, оскільки вирішення даного питання не належить до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану. Звертає увагу, що внести зміни в актові записи у даному випадку можливі за умови встановлення факту - національності позивачки. Водночас, вважає, що встановлення юридичних фактів, у тому числі національності позивача, не входить до компетенції адміністративного суду, a предметом судового розгляду в даній справі є виключно публічно-правовий cпip між позивачем та суб`єктом владних повноважень з приводу правомірності прийняття оскаржуваного рішення. Порядок встановлення того чи іншого факту визначено цивільним законодавством.

З огляду на вказане, відповідач вважає свої рішення і дії правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 17 березня 2020 року (арк. спр. 96-99) позивач зазначила, що її приналежність до польської національності не є спірною, оскільки вона визначається за встановленою національністю батька. Докази про належність заявниці до національності «полька» містяться у справі. Бажає захистити своє порушене право шляхом внесення відповідних виправлень і доповнень до актів цивільного стану. І хоча чинним законодавством України не визначено можливості внесення відомостей про національність у паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи, проте, на переконання ОСОБА_1 , відсутність нормативно-правових актів, які встановлюють порядок зміни відомостей про національність в актових записах, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки саме держава повинна забезпечити видання таких нормативно-правових актів. Більш того, таке право позивача прямо гарантоване статтею 11 Закону України "Про національні меншині в Україні". Надана відмова відповідачем щодо внесення змін та виправлень до актових записів про народження і про шлюб позивача порушує права останнього на вільне обрання та відновлення своєї національності, є необґрунтованою, невмотивованою та безпідставною. З огляду на вказане, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання (арк. спр. 74).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 , 26 березня 1957 року зареєстровано актовий запис №100 про народження позивачки, відомості про батька - ОСОБА_5 , національність - українець, відомості про матір - ОСОБА_6 , національність - росіянка, відомості щодо національності народженої дитини ОСОБА_2 - відсутні. За результатами дослідження копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 30 квітня 1976 року, установлено, що позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклала шлюб із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 65 від 30 квітня 1976 року; після укладення шлюбу присвоєні прізвища чоловікові та дружині - ОСОБА_8 ; відомості щодо національності осіб, які уклали шлюб - відсутні (арк. спр. 21, 22).

Згідно із повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, сформованого 28 січня 2020 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Володимир-Волин сякий Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області зроблено актовий запис № 65 від 30 квітня 1976 року про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , національність нареченого - українець, національність нареченої - українка (арк. спр. 27-28).

ОСОБА_9 07 лютого 2019 року звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до актового зaпиcy пpo народження № 100 від 26 березня 1957 року, a саме: виправити відомості в графі національність батька з ''українець" на "поляк" (в журналі обліку заяв, рішень судів пpo внесення змін до актових записів цивільного стану вказана заява зареєстрована за №11/02-6.05.06-77). 28 лютого 2019 року заявниці надано висновок-відмову про внесення змін до актового запису цивільного стану та рекомендовано звернутись до суду, оскільки вирішення даного питання не належить до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 липня 2019 року у справі №154/865/19, яке набрало законної сили 20 серпня 2019 року, зобов`язано Володимир-Волинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за № 100 від 26 березня 1957 року, вказавши у графі «національність батька» - «поляк» (арк. спр. 23-26).

На виконання вказаного судового рішення, Володимир-Волинський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції 27 серпня 2019 року вніс зміни до актового запису про народження №100 вiд 26 березня 1957 року, а саме: виправлено відомості у графі «національність батька дитини» - "українець" на "поляк" (арк. спр. 16).

ОСОБА_4 26 вересня 2019 року звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про народження №100 вiд 26 березня 1957 року, a саме: доповнення актового запису графою «національність дитини» - «полька» (в журналі обліку заяв, рішень судів про внесення змін до актових записів цивільного стану вказану заяву зареєстровано за №62/02-6.05.06-77). Однак, 10 жовтня 2019 року заявниці надано висновок-відмову про внесення змін до актового запису цивільного стану та рекомендовано звернутись до суду, оскільки вирішення даного питання не належить до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану (арк. спр. 17-18).

Окрім того, 28 січня 2020 року ОСОБА_4 звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про шлюб № 65 вiд 30 квітня 1976 року, a саме: виправити відомості в графі «національність нареченої» із «українка» на «полька». 30 січня 2020 року заявниці надано висновок-відмову про внесення змін до актового запису цивільного стану та рекомендовано звернутись до суду, оскільки вирішення даного питaння нe належить до компетенції органів державної реєстрації актів цивільного стану (арк. спр. 19-20).

Непогоджуючись із такими відмовами, ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначені Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 року №2398-VI (далі - Закон №2398-VI), частиною першою статті 1 якого визначено, що він регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 2 Закону №2398-VI, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно із статтею 3 цього ж Закону, державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону №2398-VI, відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Статтею 9 Закону №2398-VI передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №2398-VI, внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №2398-VI, державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові.

За фактом державної реєстрації акту цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами (стаття 18 Закону №2398-VI).

Згідно із частинами першою-третьою статті 22 Закону №2398-VI, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Як вже зазначалось вище судом, згідно із вимогами Закону №2398-VI, зразки актових записів цивільного стану затверджуються Кабінетом Міністрів України, а бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 10 листопада 2010 року № 1025 затверджено зразки актових записів цивільного стану, а також описи та зразки бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Дослідивши затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 року № 1025 зразки актових записів цивільного стану, описи та зразки бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, судом установлено, що в актових записах цивільного стану та в свідоцтвах щодо народження та шлюбу не зазначаються такі відомості як національність дитини, нареченої, нареченого (відсутні відповідні графа, пункт).

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Відповідно до розділу 2 Правил внесення змін до актових записів, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред`явленні паспорта або паспортного документа.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану.

Інструкцією про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженою Міністром юстиції УРСР від 29 грудня 1984 року № 22/5 було передбачено фіксацію громадянства та національності батька і матері в актовому записі та свідоцтві про народження дитини. Однак, відповідна Інструкція втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 № 52/5.

Правила державної реєстрації актів громадянського стану в Україні у первинній редакції, затвердженій наказом від 18 жовтня 2000 року № 52/5, передбачали фіксацію національності в разі, якщо вона зазначена в паспорті або паспортному документі. Проте, бланк свідоцтва про народження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2002 року № 1367, не передбачав зазначення національності батьків. Із 2004 року у зв`язку з набуттям чинності Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947/ІІІ зазначення національності батьків у свідоцтві про народження дитини та національності наречених у свідоцтві про шлюб не передбачено Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні у редакції 2003 року, чинною на цей час, а також формами актових записів цивільного стану та свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, встановленими постановою Кабінету міністрів України від 10 листопада 2010 року № 1025.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 32/5/101 від 23 травня 2001 року «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України» та наказу Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» органи РАЦС не уповноважені реєструвати інформацію про національну приналежність фізичних осіб.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про встановлення факту її належності до певної національності, посилаючись на відсутність таких відомостей у актових записах за № 100 від 26 березня 1957 року, № 65 від 30 квітня 1976 року про народження та про шлюб відповідно, підставою для внесення відомостей до цих актових записів є національність батька заявниці «поляк».

Разом з тим актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга статті 49 ЦК України).

Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. За змістом пунктів 1.1, 1.5 Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством. Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).

Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Водночас, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах ДРАЦС національності дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 09 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Вказаний правовий висновок (належності особи до певної національності в судовому порядку не встановлюються) висловлений у Постанові Великої Палати Верховного суду України у справі № 398/4017/18 від 29 травня 2019 року.

Як визначено частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України). А публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суд акцентує, що у цій справі позивач звернулась до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення у актових записах інформації про її належність до польської національності.

На переконання суду, у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд, за правилами адміністративного судочинства, вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17.

Керуючись наведеним, та виходячи із того, що чинним законодавством не передбачено обов`язку (права) зазначення відомостей про національність особи в актових записах цивільного стану та в свідоцтвах щодо народження та шлюбу, суд в межах даного публічно-правового спору дійшов висновку про відсутність ознак протиправності у діях та рішеннях Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції при складенні оскаржених висновків-відмов. При цьому, судом установлено, що органом реєстрації актів цивільного стану дотримано процедуру розгляду та прийняття відповідних рішень.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених вище обставин, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність оскаржених рішень, а відтак, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", Закону України «Про національні меншини в Україні», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління юстиції (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Івана Франка, 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 42625018) про визнання протиправним висновків, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя В.І. Смокович