Ухвала суду № 88822712, 30.03.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3430/20

Провадження №2/369/2865/20

УХВАЛА

про залишення без руху

30.03.2020 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., вирішуючи питання про відкриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

При подачі позовної заяви до суду позивачем були порушені вимоги ст. 177 ЦПК України, у зв`язку з чим ухвалою судді від 20.03.2020 року позовну заяву було залишено без руху і надано строк для виправлення недоліків тривалістю десять днів з дня отримання позивачем цієї ухвали.

У наданий строк від позивача надійшла заява про усунення недоліків за вх. №11713 від 26.03.2020 року, однак вказана заява не містить виконання ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір»,

1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому суд бере до уваги, те що Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).

В той же час згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть права. Більше того, встановлене державою обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (п. 65), рішення від 18 лютого 1999 р. у справі «Вайт і Кеннеді проти Німеччини» (п. 59), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Т.Р. та К.М. проти Сполученого Королівства» (п. 98), рішення від 10 травня 2001 р. у справі «Z. Та інші проти Сполученого Королівства» (п. 93), рішення від 12 липня 2001 р. у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччині" (п. 45).

У зв`язку з наведеним ст. 136 ЦПК України та ст.8 Закону України «Про судовий збір» не повинні застосовуватися судом суто формально, адже зазначена норма внутрішнього національного законодавства безумовно може обмежити право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Суддя, проаналізувавши матеріали позову, встановив, що позивач в обґрунтування клопотання про звільнення про сплату судово збору надає відомості з ДРФОПП про суми виплачених доходів та утримання податків №177 від 26.02.2020 року, однак доказів відсутності інших доходів або фінансових збережень в банківських установах позивач не надала, тому вказані докази, не можуть однозначно свідчити про відсутність будь-якого іншого доходу та наявність грошових збережень у позивача.

За таких обставин, суддя вважає клопотання про звільнення від сплати судового збору не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а тому відмовляє у звільненні від сплати судового збору ОСОБА_1 .

За змістом ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

А згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 1 % ціни позову, враховуючи зазначену позивачем ціну позову 532 000 гривень, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (10510 грн.).

Тобто сума судового збору в даному випадку має складати 5320 грн.

На підтвердження оплати цієї суми суду потрібно надати оригінали квитанцій про сплату судового збору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, суддя робить висновок, що дану позовну заяву належить залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, шляхом надання доказів оплати судового збору в розмірі 5320 грн.

Виходячи з положень ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 175, 177, 185, ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» про витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Повідомити позивачів про необхідність усунення недоліків шляхом направлення їм копії даної ухвали та роз`яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде їм повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Дубас