Постанова № 88822071, 08.04.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/240/20

Провадження № 3/359/1024/2020

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., розглянувши за участі захисника особи, яка притягається до відповідальності – адвоката Осипчука М.В., адміністративний матеріал, що надійшов за підсудністю від Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. ч.1 ст.130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт гр. України НОМЕР_2 ,

в с т а н о в и в :

З даних протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 060861 від 18.02.2020 року слідує, що 17.02.2020 року о 23 годині 55 хвилин в м.Переяслав Хмельницькому по вул. Покровська, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ-2103» д.н.з. НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Осипчук М.В. зазначив, що 17.02.2020 приблизно в 23 год. 40 хв. гр. ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ-2103» д.н.з. НОМЕР_3 , по вул. Покровська м. Переяслав Хмельницького, Київської області. Під час руху в районі автобусної зупинки по вул. Покровська його зупинили працівники патрульної поліції. Не порушуючи ПДР, він відразу зупинився, до нього підійшов працівник поліції, який запропонував надати йому документи, а саме посвідчення водія і технічний паспорт, при цьому вказав, що він рухаючись на автомобілі, заднім колесом виїхав на бордюр. Даний факт ОСОБА_1 почав заперечувати і попросив надати докази щодо даного порушення ПДР, при цьому надав пояснення, що об`їхав яму приблизившись до бордюру не наїхавши на неї. Тоді вищезазначений працівник патрульної поліції заявив, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, так як він відчуває запах алкоголю з порожнини рота, після чого запропонував останньому сісти в салон їхнього автомобіля для складання протоколу, на що ОСОБА_1 не заперечував. В його присутності поліцейський склав акт огляду на алкогольне сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, однак ОСОБА_1 відмовився від цієї процедури, так як в цей день, а саме 17 лютого 2020 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин вживав алкоголь, а саме горілку у кількості 100 грам. В подальшому працівник поліції ОСОБА_2 , повідомив ОСОБА_1 , що йому достатньо його вигляду та запаху для складання направлення на огляд в лікарні з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, після чого почав складати протокол про адміністративне правопорушення. Так як, ОСОБА_1 спішив за телефонним викликом до друга ОСОБА_3 , якого потрібно було забрати з центральної частини міста Переяслав Хмельницький та відвезти його в село Вороньків Бориспільського району Київської області. ОСОБА_1 звернувся до поліцейського з проханням про виклик через засоби мобільного зв`язку його рідного брата ОСОБА_4 для передачі автомобіля. В подальшому, приблизно в 00 годин 15 хвилин, 18 лютого 2020 року, поліцейський ОСОБА_2 зупинив водія таксі та спілкувався з ним, після чого вони підписали акт і направлення до лікарні. Після складання протоколу ОСОБА_1 не скриваючи факт вживання алкоголю власноручно написав, що випив 100 грам горілки, після чого його брату, який вже приїхав на місце, повернули автомобіль. Після складання протоколу поліцейський ОСОБА_2 вилучив у ОСОБА_1 посвідчення водія, а замість нього видав тимчасове посвідчення. В подальшому, ОСОБА_1 разом з братом поїхали в центр міста де забрали ОСОБА_3 та поїхали в село Вороньків Бориспільського району Київської області.

Крім того захисник зазначив, що ОСОБА_1 дійсно своєю відмовою від проходження медичного огляду порушив вимоги ПДР, вину у вказаному визнає та щиро розкаюється у скоєні даного правопорушення, усвідомив значення своїх дій та зробив відповідні висновки. Він не має наміру ухилитись від відповідальності, просив суд суворо його не карати та при накладені адміністративного стягнення не позбавляти його права керування транспортними засобами. Так, вищезазначений автомобіль «ВАЗ-2103» д.н.з. НОМЕР_3 являється для нього єдиним джерелом заробітку. Працевлаштуватись в нинішніх умовах можливо тільки за межами місця проживання тому і виникає необхідність у використанні автомобіля для пересування до робочого місця з метою подальшого існування і збереження сім ї. На його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей. Позбавлення прав керування позбавить його можливості нормально існування, забезпечення повсякденних потреб

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до відповідальності, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 060861 від 18 лютого 2020 (а.с.1); даним огляду на стан сп?яніння за допомогою спеціальних технічних засобів (а.с.2), даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від запропонованого проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в закладах охорони здоров`я (а.с.3); письмовими поясненнями свідків (а.с.4,5).

Зазначене свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху, визначених п. 2.5 ПДР.

Відповідно п.2.5. Р. II Постанови КМУ України «Про правила дорожнього руху» № 1306 від 10.10.2001 водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Своїми діями, які виразились у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані захисником обставини та надані ним письмові докази.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, його робота пов`язана з використанням автомобіля. Як зазначив останній дана робота є його єдиним джерелом доходів в родині. На його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей. Позбавлення останнього права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини, що буде сприяти лише погіршенню їх матеріального становища та може поставити під загрозу їх подальше існування. Вказані обставини підтверджуються наданим ним письмовими доказами.

Також суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 вини, особу правопорушника, у якого робота безпосередньо залежить від керування автомобілем, наявність пом`якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути із ОСОБА_1 на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 23, 33, 34, 36, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт гр. України НОМЕР_2 , визнати винним в скоєні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з перерахуванням суми штрафу в дохід держави на розрахунковий рахунок UA488999980313030149000010001; Отримувач - ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989; Банк Отримувача - Казначейство України; Код банку МФО 899998; Код класифікації доходів бюджету 21081300, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт гр. України НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 420,40 грн. на користь державного бюджету України за наступними реквізитами: Отримувач коштів Борисп. УК/Бориспіль/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007070; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; Рахунок отримувача UA028999980313161206000010004; Код класифікації доходів бюджету 22030101;

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя Ю.В. Кабанячий

Постанова суду набрала законної сили ____.