Ухвала суду № 88821720, 16.04.2020, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1243/17

1-кп/350/4/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Левицького Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференціїкримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.185, ч. 2 ст.185 КК України, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Романіва М.В.,

захисника Телегіна А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Рожнятівського районного суду знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просить продовжити ОСОБА_2 строк тримання під вартою мотивуючи тим, що кримінальне провадження не розглянуто, а термін тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 закінчується 20 квітня 2020 року, ризики передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати. Вважає, що є всі підстави для продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Телегін А.С. просив відмовити в задоволенні даного клопотання, обрати відносно ОСОБА_2 інший запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 погодився з клопотанням свого захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Заслухавши сторін кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ч. 3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до змісту ч.5 ст.199 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України», де зокрема зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Однак сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Судовий рогляд даного кримінального провадження здійснюється тривалий час. Недотримання строків розгляду справи порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

У кримінальному провадженні не допитані свідки сторони обвинувачення.

Судом постановлялися рішення про привід свідків, однак ухвали не виконуються, через що розгляд справи неодноразово відкладався. Пасивність дій сторони обвинувачення, яка не виконує вимоги ст.23 ч.3 КПК України, за змістом якої сторона обвинувачення зобов"язана забезпечити присутність під час судовоого розгляду свідків обвинувачення, що позбавляє суд можливості своєчасного завершення судового розгляду кримінального провадження.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої, для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Суд також вважає, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою, а тримання обвинуваченого під вартою протягом розгляду кримінального провадження в суді не повинно свідчити про фактичне відбуття можливого покарання призначеного у майбутньому.

Відповідно до змісту ч.5 ст.199 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

На теперішній час суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 має місце проживання за адресою: с АДРЕСА_1 .

Під час судового розгляду суду не надано будь-яких доказів того, що ризики, які враховувалися під час попереднього продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання останнього під вартою.

Разом з тим суд вважає, що для розгляду кримінального провадження все таки існує необхідність в застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу, який би був достатнім для забезпечення прибуття його за викликом до суду для участі у судовому розгляді і таким заходом забезпечення належної процесуальної поведінки на сьогоднішній день з урахуванням вже досліджених доказів цілком обґрунтовано може бути цілодобовий домашній арешт.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

На думку суду, під час судового розгляду стороною захисту доведено відсутність ризиків, якими раніше обґрунтовувалося прийняття рішення щодо продовження строків застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та можливість зміни відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу на домашній арешт, що забезпечить виконання останнім належної процесуальної поведінки.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

При цьому у відповідності з положеннями ч.5 ст.194 КПК України суд, під час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вважає необхідним покласти на ОСОБА_2 виконання обов`язків, передбачених п.п.1-3, 9 ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 331, 369, 376, 392 КПК України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Успенський Республіки Комі Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 :

- носити електронний засіб контролю;

- прибувати за кожною вимогою до суду ;

- без дозволу суду не відлучатися за межі будинку, в якому він проживає;

- здати на зберігання до Рожнятівського РС УДМС в Івано-Франківській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зобов`язання, зазначені в ухвалі застосовуються до обвинуваченого на строк 60 днів з дати винесення цієї ухвали до 15 червня 2020 року.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. Крім того в разі невиконання ним вище перерахованих обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Виконання ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту здійснюється відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України .

Ухвалу про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу на домашній арешт передати для виконання начальнику Державної установи" Івано-Франківська установа виконання покарань ( № 12) та начальнику Рожнятівського відділення поліції Калуського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: