Постанова № 88821638, 16.04.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/812/20 2-а/335/72/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Шалагінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Козлова Олександра Юрійовича до інспектора 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Курноса В`ячеслава Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Козлова О.Ю. звернувся до суду з позовом до інспектора 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Курноса В.Ю., Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1994346 від 19.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у вигляді штрафу розміром 51,00 грн.

Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а при розгляді справи інспектором були допущені порушення його прав, передбачених КУпАП та Конституцією України. З наведених підстав просив задовольнити позов, скасувати вищезазначену постанову відповідача, закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача-2 на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 600 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідача-1, представник відповідача-2 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзивів на позов не подали.

З урахуванням вимог ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем-1 не доведено правомірності прийнятої ним постанови, з таких підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕАК № 1994346 від 19.01.2020, прийнятої відповідачем-1, 19.01.2020 о 01:46:22 год. по вул. Яценка, 16-Б в м. Запоріжжі, позивач, керуючи автомобілем «ЗАЗ SENS», державний номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України).

Згідно з п. 2.3 «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

У позовній заяві позивач посилався на необґрунтованість оскарженої постанови, оскільки він жодних порушень ПДР України не порушував. Крім того, відповідач-1 позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, визначені ст.ст. 278, 279 КУпАП.

Разом із тим, відповідач-1 в судове засідання не з`явився, не надав жодних доказів правомірності прийнятої ним постанови, зокрема, доказів на підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а також дотримання вимог КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідач-1 не надав відзиву на позовну заяву і не зазначив будь-яких поважних причин неможливості його подання, що розцінюється судом як визнання позову відповідачем в порядку ч. 4 ст. 159 КАС України.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свого процесуального обов`язку з доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що вищезазначена постанова відповідача-1 підлягає скасуванню.

Разом із тим, оскільки ОСОБА_1 заперечує наявність у його діях будь-яких порушень ПДР України, а також вказує про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови, а також враховуючи, що суду не надано жодних доказів на спростування вказаних обставин, суд доходить висновку про необхідність направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Запорізькій області в порядку п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП та п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, під час якого працівнику поліції необхідно ретельно перевірити вищенаведені доводи позивача та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними щодо складання спірної постанови задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, встановлені законом умови їх реалізації. Юридичне значення в межах спірних правовідносин для позивача має постанова ЕАК № 1994346 від 19.01.2020, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності, а не дії відповідача щодо її складання. Тому у цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині скасування спірної постанови із направленням справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Запорізькій області.

Стосовно вимог ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Положенням частини 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За вимогами ч. 3 цієї ж статті, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем ОСОБА_1 надано суду: ордер на надання правової допомоги серії АР № 1009454, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії, попередній розрахунок судових витрат, угода (договір) про надання правової допомоги адвоката № 03/01/20 від 23.01.2020 разом з актом виконаних робіт №1 від 14.02.2020, копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 01/03/01/20 від 14.02.2020 на суму 1 600 грн.

При цьому, з попереднього розрахунку судових витрат випливає, що сума 1 600 грн. складається з: 800,00 грн. – складання адміністративного позову; 800,00 грн. – витрати на передплату за одне судове засідання (одну годину надання правової допомоги (представництва) в суді).

Згідно з п. 1 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

З матеріалів справи випливає, що адвокат Козлов О.Ю. у жодне із призначених судових засідань у цій справі не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. Таким чином, витрати на передплату за одне судове засідання (одну годину надання правової допомоги (представництва) в суді) в розмірі 800,00 грн. не можуть бути визнані обґрунтованими та такими, що пов`язані із розглядом справи в суді.

Тому, суд, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог позивача, доходить висновку про обґрунтованість понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам (судом задоволено одну із трьох позовних вимог), що становить 266,67 грн.

Вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, службовою особою якої є відповідач-1, тобто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 73–79, 159, 205, 211, 217, 227–228, 241–246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Курноса В`ячеслава Юрійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1994346 від 19 січня 2020 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу розміром 51 (п`ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення надіслати на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 67 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відповідно до п. 3 р. VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач-1 – інспектор 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Курнос В`ячеслав Юрійович, місце проходження служби: вул. Перемоги, буд. 96, м. Запоріжжя, 69005;

Відповідач-2 – Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса: вул. Федора Ернста, б. 3, м. Київ, 03048.

Суддя А.В. Шалагінова