Рішення № 88820060, 15.04.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8241/19

Провадження № 2/206/408/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання Гергіль Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання,

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення приймальної комісії від 10.08.2009, наказом ректора ДЗ «ДМА» від 10.08.2009 № 500-ос ОСОБА_1 зараховано на перший курс Дніпропетровської державної медичної академії. 01.09.2009 між позивачем та відповідачем укладено угоду про підготовку фахівців з вищою освітою № 161. Згідно з умовами укладеної угоди відповідач зобов`язалася прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за направленням – відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку. Після завершення навчання, відповідач була зарахована до очної інтернатури та працювала на посаді лікаря-інтерна в комунальному закладі «Дніпропетровська обласна лікарня ім. І.І. Мечникова». Відповідач була відрахована з посади лікаря-інтерна та відрахована з очної інтернатури, як така, що розірвала угоду про проходження інтернатури. Відповідно до розрахунку грошових коштів, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням, всього витрачено з державного бюджету на навчання відповідача 121450,19 грн. В зв`язку із чим, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» витрати на навчання у розмірі 121450,19 грн. та витрати на судовий збір.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

25.11.2019 до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла дана позовна заява, яка була передана за підсудністю до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

23.01.2020 матеріали позовної заяви надійшли до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

27.01.2020 ухвалою судді було відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання на 26.02.2020.

26.02.2020 та 26.03.2020 до канцелярії суду надійшли заяви представника позивача щодо розгляду справи без його участі та ухвалення заочного рішення.

У судові засідання призначені 26.02.2020, 17.03.2020 та 15.04.2020 відповідач, повідомлена належним чином про дату та час судового засідання, не з`явилась, в зв`язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК Країни, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи. Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

15.04.2020 складено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Державного закладу «Дніпропетровська Медична академія Міністерства охорони здоров`я України» (ДЗ «ДМА») є вища освіта (а.с. 26-28, 32-36).

Судом встановлено, що згідно копії наказу ректора ДДМА від 10.08.2009 № 500-ОС, відповідач була зарахована на 1 курс ДДМА на спеціальність «Лікувальна справа» (а.с. 14-15).

Згідно копії угоди про підготовку фахівців з вищою освітою № 161 від 01.09.2009, відповідач зобов`язалась прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, у разі відмови їхати за призначенням зобов`язалась відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с. 6).

Після укладення шлюбу, відповідач змінила своє прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 , копією свідоцтва про шлюб від 14.11.2014 виданого Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, серії НОМЕР_2 , копією паспорта серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_5 та копіями карток платника податків на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , згідно яких зазначено ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (а.с. 7-12).

Відповідно до копії наказу ректора ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» № 359ос від квітня 2015, студентці ОСОБА_4 внесено зміни в особисту справу і документацію та змінено прізвище на прізвище ОСОБА_3 (а.с. 13).

Наказом ДЗ «ДМА» № 779ос від 30.08.2018, ОСОБА_1 зараховано до очної частини інтернатури на кафедру мікробіології, вірусології, імунології та епідеміології (фах: епідеміологія) (а.с. 18-20).

Наказом в.о. директора Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 1537-о від 17.10.2018 «Про відрахування ОСОБА_4 » відповідача відраховано з посади лікаря-інтерна зі спеціальності «Внутрішні хвороби» (а.с. 22).

Наказом ДЗ «ДМА» № 1062ос від 22.10.2018 «Про відрахування (очна частина інтернатури бюджетна основа)», відповідача відраховано з очної частини інтернатури з 22.10.2018, як таку, що розірвала угоду про проходження інтернатури та відрахована з посади лікаря-інтерна за наказом ДОЗ (а.с. 21-23).

Відповідно до розрахунку грошових коштів, які підлягають поверненню за навчання за державним замовленням, з державного бюджету на навчання студента медичного факультету ДЗ «ДМА» ОСОБА_1 з 2009 року по 2015 рік та з 2018 року по 2019 рік всього витрачено 121450,19 грн. (а.с. 24).

Згідно копії листа деканату факультету післядипломної освіти ДЗ «ДМА» № 441-Д від 22.01.2019, ОСОБА_6 було повідомлено щодо відрахування ОСОБА_1 з інтернатури, як таку, що розірвала угоду про проходження інтернатури (а.с. 25).

Проте, станом на дату розгляду даної цивільної справи докази виконання відповідачем вимоги позивача відсутні.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання, відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, передбачено частиною другою статті 52 Закону України «Про освіту» (яка була чинною з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2009 року № 161), пунктом 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» (чинний на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 01 вересня 2009 року № 161) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367.

Зазначеними вище нормативними актами визначено, що випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням; у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання, щодо відпрацювання не менше трьох років за місцем направлення, не виконала, суд дійшов висновку про порушення останньою умов угоди, у зв`язку з чим, наявні підстави для стягнення з відповідача витрат на її навчання, відтак суд приходить до висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню повністю.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, отже суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрати, понесені ним, щодо сплати судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись порядком працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367, постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням», Указом Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», ст. 52 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XІІ, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 264-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9, ЄДРПОУ 02010681) витрат на навчання у розмірі 121450,19 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.04.2020.

Головуючий суддя: К.С. Маштак