Ухвала суду № 88819008, 15.04.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/4908/20

Провадження № 1-кс/234/2565/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Пікалова Н.М.

за участі секретаря Романенко К.П., заявника ОСОБА_1 , її захисника Новікова С.О., слідчого Барнич Р.Я., прокурора Малишева Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області клопотання ОСОБА_1 , та її захисника Новікова С.О. про скасування арешту майна

по кримінальному провадженню за № 12019050000000669 від 06.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.3 ст.368 КК України ,-

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду надійшло клопотання ОСОБА_1 та її захисника Новікова С.О. про скасування ухвали про арешт майна від 27 березня 2020 року слідчого судді Краматорського міського суду.

В клопотанні зазначено, що 27 березня 2020 року слідчий суддя Краматорського міського суду розглянув клопотання старшого слідчого управління ГУ НП в Донецькій області про арешт майна по кримінальному провадженні за № 12019050000000669 від 06.12.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. ч.2 ст.364, ч.3 ст.368 КК України, та частково його задовольнив- наклав арешт на грошові кошти в сумі 116000 грн, які належать ОСОБА_1 . Вважають, що треба скасувати цю ухвалу на підставі того, що було недопустимо на підставі однієї ухвали слідчого судді на обшук, проводити обшук у кількох кабінетах, а саме: 100 та 101,109; слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку для вилучення документів, чорнових записів, комп`ютерів та носіїв інформації, які належать управлінню освіти Бахмутської міської ради, а дозвіл на обшук кабінетів, де працюють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надавав, тому обшуки незаконні. Згідно до протоколу обшуку від 25.03.2020 ОСОБА_1 не надавала згоду на обшук її сумки. Обшук жіночої сумки ОСОБА_1 , в ході якого були вилучені особисті речі, грошові кошти, які належать ОСОБА_1 , документи здійснено без дозволу слідчого судді і в подальшому слідчим і прокурором не використали своє право на звернення в порядку ч.3 ст.233 КПК України до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку особистих речей ОСОБА_1 . Орган досудового розслідування при проведенні такого обшуку і вилучення майна допустив суттєві порушення вимог кримінального процесуального закону, в зв`язку з чим і на підставі ст.87 КПК України дії пов`язані з таким обшуком і збором доказів, цілком виправдано визнати недопустимими. Крім того не запросив голову Бахмутської міської ради, або його заступників і не вручив їм копію ухвали, необгрунтовано вручив копію ухвали начальнику управління освіти Бахмутської міської ради ОСОБА_3 , порушені вимоги ч.3 ст.236 КПК України. Слідчий також не надав суду доказів, що вилучені гроші, які належать ОСОБА_1 , добуті внаслідок вчинення правопорушення, зберегли на собі сліди або інші відомості, були об`єктом кримінального провадження, що вони одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього. Пункти 2,3.4 частини другої ст.170 КПК України не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 , вона не є підозрюваною особою, не затримувалась в порядку ст.208 КПК України, їй не оголошена підозра. Слідчим не вказана сума неправомірної вигоди, яку отримала ОСОБА_1 , кваліфікація дій ОСОБА_1 не є обґрунтованою. Слідчий не надав суду в порушенні вимог ст.171 КПК України документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. Просить ухвалу суду про арешт майна скасувати.

В судовому засіданні захисник Новіков С.О. підтримав доводи клопотання та просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просила клопотання задовольнити.

В судовому засіданні слідчий Барнич Р.Я. вважав, що клопотання безпідставне і майно, а саме: грошові кошти в розмірі 116000 грн., які арештовані ухвалою слідчого судді, ОСОБА_1 здобула злочинним шляхом, що підтверджується протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо,-відеоконтролю особи зафіксовано передача ОСОБА_1 грошових коштів від фігурантів справи. Обшук проведено законно, сама ОСОБА_1 поясняла, що гроші, а саме: 116000 , які були в жіночій сумці належать їй, крім того, в сумці були інші документи, які мають доказове значення по справі. Обшук було дозволено у адміністративно-господарській будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , саме в цій будівлі і були кабінети, які було обшукано і кілька ухвал суду для цього не потрібно.

Прокурор в судовому засіданні також вважав, що клопотання ОСОБА_1 та її захисника Новікова С.О. безпідставні, заявлені по надуманим обставинам. Просив відмовити в задоволенні клопотання.

Суд заслухав учасників судового провадження, вивчив документи, які були надані сторонами і вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Разом з тим, статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу – запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 просять в своєму клопотанні скасувати ухвалу суду про арешт майна від 27.03.2020 року, що суперечить вимогам ст.174 КПК України, в якій зазначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, а не скасування ухвали, що не є можливим.

Крім того, заявники мали право звертатися щодо свого майна, а не майна, яке їм не належить, про яке йшлося в ухвалі слідчого судді про арешт майна від 27.03.2020 року.

Суд вважає, що слідчий та прокурор довели, що майно, а саме: гроші, які належать ОСОБА_1 , існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, бо надали до суду протоколи за результатами проведення негласної слідчої ( розшукової) дії у вигляді аудіо,- відеоконтролю особи ОСОБА_1 на підставі ухвали слідчого судді Донецького апеляційного суду Гришина Г.А. № 10395 т від 17.12.2019 року, а також доручення від 19.12.2019 року № 5345т прокурора відділу прокуратури Донецької області Л.Федоровського в кабінеті №101, за адресою: м. Бахмут, вул. Б.Горбатова б.42- встановлено інформацію, яка має доказове значення у кримінальному провадженні № 12019050000000669 від 06.12.2019 року.

Слідчий суддя також не вбачає підстав для визнання обшуку в кабінеті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконними.

Слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 170- 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про скасування ухвали слідчого судді Краматорського міського суду про арешт майна від 27 березня 2020 року по кримінальному провадженню за № 12019050000000669 від 06.12.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364, ч.3 ст.368 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя

Краматорського міського суду Н.М.Пікалова