Вирок № 88817067, 17.04.2020, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2727/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.,

з участю:

прокурора Каменяр О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Бабуха Л.А., Корпало В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018020100000779 від 08.08.2018 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костянтинівка, Липовецького району Вінницької області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, має на утриманні неповнолітнього сина 2018 р.н., в силу ст.89 КК України раніш не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 року в період часу з 23:00 години до 24:00 години між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які знаходились всередині підсобного приміщення, розташованого на узбіччі дороги по провулку Вересневому без номера в с. Агрономічне, Вінницького району Вінницької області, виникла суперечка на ґрунті ревнощів та звинувачень зі сторони ОСОБА_2 в сторону ОСОБА_1 у тому, що останній мав інтимні стосунки з його цивільною дружиною. В результаті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_1 , розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи та усвідомлюючи суспільну небезпечність наслідків та бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та шкоди його здоров`ю, знаходячись навпроти нього, підійшов до останнього, та взявши у руки дерев`яний брусок умисно наніс ОСОБА_2 один удар в ліву сторону голови, один удар в праву сторону голови, та чотири удари в область обличчя. В подальшому ОСОБА_2 зміг вибігти з підсобного приміщення, але ОСОБА_1 наздогнав його та на вулиці, а саме на узбіччі дороги, наніс дерев`яним бруском один удар в задню частину голови та ще один удар дерев`яним бруском в ліву ногу.

Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку, багатоуламковий перелом кісток носа з вдавленням та лівобічним зміщенням уламків, уламковий перелом передньої стінки правої гаймоворої пазухи зі зміщенням уламку, забійні рани носу та правої вушної раковини, гематома та травматичний набряк правої половини обличчя; забій лівого передпліччя (набряк, осаднення); забій лівої гомілки.

Відповідно до висновку експерта № 1088/1089/1116 від 12-20 вересня 2018 року виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з закритим переломом кісток носа та передньої стінки правої гайморової пазухи зі зміщенням відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, а потягли за собою тривалий розлад здоров`я (понад 21 день); тілесні ушкодження у вигляді забою лівого передпліччя (набряк, осаднення), забою лівої гомілки - до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю, розкаявся у скоєному. Суду показав, що дійсно 06.08.2018 року він працював разом з потерпілим ОСОБА_2 в с. Агрономічне на будівництві приватного будинку по провулку Вересневому. До них приїхала цивільна дружина потерпілого ОСОБА_3 і під час спілкування потерпілий приревнував його до цивільної дружини та між ними розпочалася сварка. В ході конфлікту він взяв дерев`яний брусок і вдарив його у праву частину голови , а потім ще чотири рази в обличчя. ОСОБА_2 вибіг з підсобного приміщення, він його наздогнав на вулиці, і наніс ще один удар в задню частину голови та в ліву ногу. Про скоєне жалкує, бажає відшкодувати шкоду, однак цьому завадив карантин. Позовні вимоги прокурора та потерпілого визнав.

За згодою обвинуваченого, представника потерпілого, прокурора та захисника обвинуваченого, згідно ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім даних, що характеризують особу обвинуваченого, і при цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумніву у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку обвинувачений буде позбавлений можливості оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Згідно ст.377 КПК України, суд діє в межах висунутого обвинувачення.

В силу п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, суд, відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, негативної характеристики не має, є раніше не судимим в силу ст.89 КК України, має на утриманні неповнолітню дитину. А також враховує думку представника потерпілого, який наполягав на мірі покарання пов`язаної з реальним позбавленням волі, та просив врахувати, що збиток, завданий злочином обвинувачений не відшкодував, мір до цього не прийняв, уникав явки до суду, а його каяття носить формальний характер, з метою уникнути суворого покарання.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

При розгляді даного кримінального провадження, суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, суспільно небезпечні зміни в об`єкті кримінально-правової охорони, які настали внаслідок вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.1 ст.122 КК України, без застосуванням положень ст. ст. 69,75,76 КК України.

Сукупність даних про обставини вчинення кримінального правопорушення та особу винного, дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 потребує ізоляції від суспільства, внаслідок чого йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, що на переконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілого.

Щодо поданих цивільних позовів, суд враховує положення ст.ст.128-129 КПК України та ст.1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до вимог закону.

За позовом прокурора в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в особі Міської клінічної лікані швидкої медичної допомоги є встановленим, що внаслідок проведеного лікування потерпілого ОСОБА_2 було понесено витрати в розмірі 7072 грн.17 коп. Вказані витрати є суду доведеними та такими, що підлягають до стягнення з ОСОБА_1 в повному розмірі.

Щодо позову потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень потерпілий був змушений пройти лікування та оперативне втручання, нести витрати на транспортування та придбання ліків та медичного обладнання. Позов в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 20 000 грн., обвинуваченим визнано в повному обсязі, обставини викладені у позові та подані докази не заперечує. Тому, матеріальна шкода підлягає до стягнення в повному розмірі - 20 000 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд виходить з того, що згідно ч.1 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення помісячних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України, шкода завдана злочином відшкодовується особі обвинуваченим.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», згідно якої розмір моральної шкоди ґрунтуються на душевних стражданнях та фізичному болі, які потерпіла сторона зазнала внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, та втрати душевної рівноваги внаслідок вимушених змін звичайного життєвого укладу, стресу.

Судом встановлено, що потерпілий був змушений тривалий час переносити фізичний біль, лікуватися, переніс оперативне втручання, був змушений тривалий час відновлювати свій фізіологічний та психологічний стан. Тому, враховуючи тяжкість наслідків у вигляді завданих тілесних ушкоджень, можливість відновлення попереднього стану, обсяг та тривалість перенесені страждань та їх доведеність, суд вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди в сумі 25 000 грн. В решті стягнення моральної шкоди відмовити.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 встановити у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

До вступу вироку в законну силу встановити ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з залу суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту застосування міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, з 17.04.2020 року.

Цивільний позов прокурора Вінницької міської прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в особі Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради (міського бюджету м. Вінниця) 7072 грн. 17 коп. в рахунок відшкодування витрат Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (отримувач УК у м. Вінниця, 24060300, ЄДРПОУ 38054707, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, р/р 31418544002002, призначення:101 «Стягнення за гр-на ОСОБА_2 на лікування потерпілого від злочину»).

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 20 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Суддя І.А. Ганкіна