Ухвала суду № 88816715, 17.04.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6930/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

за участі секретаря Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача - адвоката Прилепського Івана Анатолійовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та Одеської міської ради про встановлення факту родинних відносин та надання додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться вищевказана цивільна справа.

Представник позивача - адвокат Прилепський І.А., 17.04.2020 р. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та просить суд: накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,100 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:2794, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що за обставинами справи позивач в строки, визначені положеннями ст.1270 ЦК України, вчинив всі необхідні дії для прийняття спадщини своєї померлої тітки ОСОБА_2 , але з невідомих причин його заява про прийняття спадщини не була отримана нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Поряд з цим, саме в цей час невстановлені особи намагалися неправомірно заволодіти спадщиною ОСОБА_2 шляхом підробки документів та вчинення шахрайських дій. В нинішній час це спадкове майно перебуває у власності відповідачів, які позов ОСОБА_1 не визнають. На думку представника позивача відповідачі можуть розпорядитися спадковим майном, передати його у користування або відчужити його на користь інших осіб. Такі недобросовісні дії відповідачів, у свою чергу, можуть призвести до того, що виконання ухваленого на користь позивача рішення суду по цій справі не буде забезпечувати ефективний захист його прав, а виконання такого рішення суду буде взагалі позбавленим будь-якого практичного сенсу. Тобто навіть у разі надання позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини його права не будуть захищені та це не буде ефективним способом захисту права позивача.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що дана заява про забезпечення позову є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно з якою позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оцінюючи співмірність виду забезпечення позову заявленим вимогам необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, відповідність заявленій вимозі, їхній меті, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. Співмірність передбачає оцінку судом співвідношення права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків вжиття відповідних заходів забезпечення позову, урахування відповідності негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів,

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

В силу ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.2 ст.2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відтак, системний аналіз ст.ст. 2, 149, 150 ЦПК України та практики Європейського суду з прав людини вказує на те, що метою забезпечення позову є, крім іншого, вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Спадкове право в об`єктивному розумінні це сукупність цивільних правових норм, які регулюють процес переходу прав і обов`язків померлої особи до інших осіб.

Спадкове право у суб`єктивному розумінні – це право особи бути закликаною до спадкування, а також її правомочності після прийняття спадщини.

Спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину). За своєю суттю правовідношення спадкування направлено на регулювання обороту (переходу) матеріальних і нематеріальних благ.

Захист суб`єктивного спадкового права особи неможливий без існування спадщини, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч.1 ст.1218 ЦК України).

Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, тобто в день смерті спадкодавця або в день, з якого вона оголошується померлою. Змістом права на спадкування є певні можливості, якими може скористатися особа, у якої виникло це право. Серед них – право прийняти спадщину, відмовитися від неї взагалі чи на користь іншої особи, не проявляти щодо неї жодного інтересу, тобто не вчиняти ніяких юридично значимих дій щодо прийняття чи відмови від спадщини.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.10.1979 року у справі Ейрі проти Ірландії (пункт 24), рішення від 30.05.2013 року у справі Наталія ОСОБА_3 проти України (пункт 32)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

В абзаці десятому пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами дійсно виник спір з приводу спадкових прав позивача які є майновими об`єктами цивільного права, а з урахуванням фактичних даних про права і взаємини сторін, що містяться в позовних матеріалах, слід обґрунтовано припустити, що невжиття заходів по забезпеченню позову зберігає для відповідачів можливість протягом розгляду справи розпорядитися, передати у користування або відчужити на користь інших осіб нерухоме майно, яке раніше належало спадкодавцю ОСОБА_2 , а це може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Натомість, вжиття запропонованих представником позивача заходів забезпечення позову, які суд оцінює як співмірні із заявленими позовними вимогами, сприятиме запобіганню порушення прав позивача та забезпечують для нього можливість реального та ефективного судового захисту.

Варто зазначити, що ця ухвала постановляється судом саме в силу наявності обґрунтованих підстав передбачати можливість порушення прав позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову й вона не може свідчити про оцінку судом обставин по справі, оскільки вжиття таких заходів забезпечення позову не призводить до вирішення спору по суті, а законність та обґрунтованість заявлених по справі позовних вимог буде оцінена судом тільки по результатах повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Вжиті заходи мають бути застосовані за заявою сторони позивача як мінімум до остаточного вирішення цього спору судом, або допоки наявність підстав для забезпечення позову не буде заперечена протилежною стороною. У зв`язку з цим суд має роз`яснити відповідачам право звернутися із заявою про скасування вжитих судом заходів в разі наявності обґрунтованих підстав для таких процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 2, 149, 150 – 153, 157 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,100 га, кадастровий номер 5123755800:02:005:2794, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити відповідачам право звернення до суду із заявою про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 15-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Суддя: Кочко В.К.