Рішення № 88813859, 13.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.04.2020Справа № 910/226/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"», Донецька обл., м. Краматорськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марк-Ойл», м. Київ

про стягнення 63 260 000,00 грн.

Представники:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"» (далі - ПАТ «По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"»/позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марк-Ойл» (далі - ТзОВ «Марк-Ойл»/відповідач) про стягнення 63 260 000,00 грн безпідставно (помилково) отриманих грошових коштів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 13.02.2020.

У підготовче засідання 13.02.2020 з`явився представник позивача, відповідач до суду представників не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Суд відклав підготовче засідання на 16.03.2020 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

У підготовче засідання 16.03.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача вдруге до суду не з`явився.

За наслідками підготовчого засідання 16.03.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 13.04.2020.

06.04.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПАТ «По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"».

13.04.2020 в судове засідання представники сторін не з`явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, тричі був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з серпня 2018 року по січень 2019 року на підставі платіжних доручень №6790083 від 13.08.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №6790494 від 05.09.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №6790899 від 08.10.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №6791283 від 05.11.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №142 від 28.12.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №143 від 28.12.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №144 від 28.12.2018 на суму 1 000 000,00 грн та №18 від 03.01.2019 на суму 3 000 000,00 грн ПАТ «По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"» перерахувало на рахунок ТзОВ «Марк-Ойл» грошові кошти з призначенням платежу: «за природний газ згідно договору».

Водночас, оскільки між сторонами не було погоджено істотні умови договору на поставку природного газу та не укладено відповідного договору, позивач 11.09.2019 направив на адресу відповідача претензію №15/1-2203, в якій просив в триденний термін направити примірник договору №13/08-18 від 13.08.2018, у випадку його існування, а також повернути у семиденний термін безпідставно (помилково) отримані від позивача грошові кошти в загальному розмірі 63 260 000,00 грн.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем вимог у претензії, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 63 260 000,00 грн безпідставно (помилково) набутих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому, суд зазначає, що ч. 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У відповідності до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Разом з тим, у ч. 8 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, позивач мав намір укласти з відповідачем договір поставки природного газу, про що свідчить волевиявлення у вигляді сплати грошових коштів на рахунок відповідача згідно платіжних доручень №6790083 від 13.08.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №6790494 від 05.09.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №6790899 від 08.10.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №6791283 від 05.11.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №142 від 28.12.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №143 від 28.12.2018 на суму 3 000 000,00 грн, №144 від 28.12.2018 на суму 1 000 000,00 грн та №18 від 03.01.2019 на суму 3 000 000,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо погодження сторонами всіх істотних умов відповідного правочину та укладення ПАТ «По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"» та ТзОВ «Марк-Ойл» договору, посилання на який містяться в призначеннях платежів за вказаними вище платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Отже, враховуючи, що платіжними дорученнями №6790083 від 13.08.2018, №6790494 від 05.09.2018, №6790899 від 08.10.2018, №6791283 від 05.11.2018, №142 від 28.12.2018, №143 від 28.12.2018, №144 від 28.12.2018 та №18 від 03.01.2019 підтверджується факт перерахування позивачем на рахунок позивача грошових коштів в загальному розмірі 22 000 000,00 грн, приймаючи до уваги відсутність між сторонами укладеного договору, посилання на який зазначено у призначеннях відповідних платежів, з огляду на те, що відповідачем не повернуто вказані грошові кошти, суд дійшов висновку про наявність правових підстав у позивача вимагати у відповідача повернення сплачених грошових коштів в розмірі 23 000 000,00 грн, оскільки правова підстава їх отримання відсутня.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено перерахування на рахунок відповідача грошових коштів розмірі 22 000 000,00 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марк-Ойл» 63 260 000,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів підлягають частковому задоволенню на суму 22 000 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марк-Ойл» (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 7 Б; ідентифікаційний код 40672904) на користь Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"» (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1; ідентифікаційний код 03361075) 22 000 000 (двадцять два мільйони) грн 00 коп безпідставно отриманих грошових коштів та судовий збір у сумі 233 823 (двісті тридцять три тисячі вісімсот двадцять три) грн 90 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» та пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 16.04.2020.

Суддя В.В. Бондарчук