Рішення № 88813825, 16.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2020Справа № 910/1705/20

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/1705/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ."

про стягнення 44 046,72 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Авіа» з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про стягнення 44046,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль, який належить позивачу на праві власності. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 43 031,52 грн. та відшкодувати 1015,20 грн. витрат на проведення експертного дослідження для оцінки заподіяної шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

11.03.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує, оскільки вважає, що повністю виплатив страхове позивачу в сумі 49 978,48 грн, визначену на підставі аварійного сертифіката від 05.07.2019 №0091-AC.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, залученого до матеріалів справи, ТОВ "МАСТЕР-АВІА" є власником автобусу марки "АТ", державний номер НОМЕР_1 .

З постанови Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/16951/19 вбачається, що 03.06.2019 о 16 год. 04 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Рено", державний номер НОМЕР_2 , по АДРЕСА_1 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автобусом "АТ" , державний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідальність особи винної у скоєнні ДТП на момент його вчинення була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ.", відповідно до страхового полісу № АМ/4556864 від 04.07.2018, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

На адресу відповідача позивачем була направлена заява про страхове відшкодування від 11.06.2019 , яка отримана відповідачем 12.06.2019.

Згідно аварійного сертифіката від 05.07.2019 №0091-AC про оцінку вартості (розміру) збитку, завданої власнику КТЗ, виготовленого на замовлення відповідача, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача становить 59 469,18 гривень.

Згідно висновку експертного дослідження №19/111/13-3/36967 від 21.08.2019, проведеного за зверненням позивача Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, що матеріальний збиток, завданий позивачу, становить 121 202, 44 гривень, а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "АТ", державний номер НОМЕР_1 - 94 348,77 гривень.

Згідно рахунку НОМЕР_3 від 28.08.2019 та Акту виконаних робіт №2310305857 від 28.08.2019, складених ТОВ «АТЛАНТ-МЛЕПСЕ», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "АТ", державний номер НОМЕР_1 становить 93 010,00 гривень

04.09.2019 позивач здійснив оплату ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 93 010,00 грн на користь ТОВ «АТЛАНТ-МЛЕПСЕ», що підтверджується платіжним дорученням №10381 від 05.09.2019.

24.09.2019 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача в сумі 49 978,48 гривень, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

26.10.2019 позивач направив відповідачу вимогу №М-1.1-14-1100 від 25.10.2019 про перерахування коштів в сумі 44 059,82 грн.

Позивач вважає, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті йому відповідачем становить 93 010,00 грн, а тому просить суд стягнути з нього 43 031, 52 гривні, з розрахунку 93 010,00 грн (сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті) - 49 978,48 (виплачена відповідачем сума страхового відшкодування).

В свою чергу, відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав того, ним було виплачено суму страхового відшкодування в повному обсязі, розраховано згідно аварійного сертифіката від 05.07.2019 №0091-AC про оцінку вартості (розміру) збитку, завданої власнику КТЗ.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки "Рено", державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди транспортному засобу марки "АТ", державний номер НОМЕР_1 , застрахована у відповідача згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4556864.

Відповідно до умов договору (полісу) № АМ/4556864 страховик зобов`язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки "Рено", державний номер НОМЕР_2 .

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Рено", державний номер НОМЕР_2 , застрахована у відповідача згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/4556864, то відповідно до наведених положень Закону, обов`язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки "Рено", державний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п`ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Аварійний комісар - особа, яка з`ясовує причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Нацкомфінпослуг. Підставою для з`ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків є заява страховика (страхувальника). (п. п. 2, 11 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 8 від 05.01.1998 року). На підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат.

Відповідно до п. п. 16-20 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, аварійний сертифікат - це документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди. В аварійному сертифікаті зазначаються достовірні дані, які підтверджують об`єктивну інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

Аварійний комісар, який складає аварійний сертифікат, несе персональну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у ньому. Аварійний сертифікат підписується аварійним комісаром, що з`ясував обставини і причини настання страхового випадку, і завіряється штампом.

Аварійний сертифікат складається у двох примірниках, один з яких видається страховику (страхувальнику), а другий зберігається в аварійного комісара. Зібрані матеріали (довідки, акти експертиз, малюнки, схеми тощо) видаються як додаток до аварійного сертифіката.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 р. у справі №5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі №910/3655/13 та від 27.01.2014 р. у справі №910/3023/13.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на аварійний сертифікат від 05.07.2019 №0091-AC, оскільки він також є лише попереднім оціночним документом.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено транспортний засіб марки "АТ", державний номер НОМЕР_1 , та власнику автомобіля завдано шкоду в сумі 93 010,00 грн, визначену на підставі рахунку НОМЕР_3 від 28.08.2019 та Акту виконаних робіт №2310305857 від 28.08.2019, складених ТОВ «АТЛАНТ-МЛЕПСЕ», яке здійснювало відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.

Кошти в розмірі 93 010,00 грн були перераховані позивачем згідно платіжного доручення №10381 від 05.09.2019 на рахунок ТОВ «АТЛАНТ-МЛЕПСЕ», яке здійснювало відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рахунок НОМЕР_3 від 28.08.2019, Акт виконаних робіт №2310305857 від 28.08.2019 та платіжне доручення №10381 від 05.09.2019 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат, які виникли внаслідок ДТП.

Таким чином, за розрахунком суду сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, становить розмірі 93 010,00 грн. При цьому, також не підлягає застосуванню коефіцієнт фізичного зносу, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди пошкодженому автомобілю було менше 3-х років, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, залученого до матеріалів справи.

Судом встановлено, що 24.09.2019 відповідач здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача в сумі 49 978,48 гривень, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, за розрахунком суду до відшкодування підлягає стягненню сума в розмірі 42 031,52 грн., а саме: 93 010,00 грн вартість ремонтних робіт - 49 978,48 грн (здійснена відповідачем виплата) - 1000,00 грн (франшиза).

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки "АТ", державний номер НОМЕР_1 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково за вирахуванням франшизи в сумі 42 031,52.

Щодо витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 015,20 грн. суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат у зазначеному розмірі позивач надав платіжне доручення № 9800 від 31.07.2019 на суму 1 015,20 грн.

Водночас, положеннями статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", яка є спеціальною нормою права у даних правовідносинах сторін, відшкодування витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження саме страховиком не передбачено, відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1015,20 грн задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 4. корпус 6А; ідентифікаційний код 32404600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАСТЕР-АВІА" (03036, м. Київ просп. Повітрофлотський, 79; ідентифікаційний код 37053765) суму відшкодування в розмірі 42 031 грн 52 коп, та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 005 грн 83 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.04.2020.

Суддя А.І. Привалов