Рішення № 88813639, 27.01.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.01.2020р. м. Харків Справа №905/1318/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.,

розглянувши справу № 905/1318/19

за позовом Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг»

про стягнення 2 818 786,74 грн.,

за участю представників:

від позивача: Шевцова Ю.В., адвокат

від відповідача: Дмитрашко О.І., адвокат

в присутності вільного слухача: Денисюк О.І.

Суть спору: ДП «УКРНТЦ «Енергосталь» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ «Метінвест Інжиніринг» 2 818 786,74 грн., з яких: 539 486,70 грн. - 3% річних, 2 279 300,04 грн. - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. №19086/19 від 20.09.2019р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням ГСДО від 31.01.2019р. у справі №905/2661/15 стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 5 998 158 грн., який виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №214-18 від 05.02.2014р. Вказане рішення суду виконане відповідачем 18.04.2019р., а тому наявні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 279 300,04 грн. та 3 % річних у розмірі 539 486,70 грн., які нараховані за період з 18.04.2016р. по 17.04.2019р. на суму боргу 5 998 158 грн.

23.07.2019р. господарським судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви ДП «УКРНТЦ «Енергосталь» без руху та про встановлення останньому строку для їх усунення протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали суду.

07.08.2019р. у зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання на 27.08.2019р.

27.08.2019р. за вх. № 17089/19 господарський суд одержав заяву відповідача про роз`яснення рішення, згідно з якою останній просить суд роз`яснити ухвалу у справі № 905/1318/19 від 23.07.2019р. про залишення позовної заяви без руху, а саме: -якою саме нормою керувався суд, коли витребовував докази на підтвердження повноважень особи, яка засвідчила копії доданих до позовної заяви документів? -чому суд визначив, що підтвердження повноважень у справі є доказом, адже, відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору? Але, документ, що підтверджує повноваження представника, не відноситься до категорії доказів, а у відповідності до ст. 60 ГПК України, віднесений до окремої категорії документів.

27.08.2019р. господарським судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.09.2019р.

04.09.2019р. за вх. №17733/19 господарський суд одержав відзив відповідача на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та просить суд закрити провадження у справі, з посиланням на те, що:

- по-перше, відповідач не отримував ні вимоги позивача про сплату 3% річних та інфляційних втрат за порушення виконання зобов`язань в порядку ст. ст. 530, 625 ЦК України, ні розрахунку цих сум, а отже строк виконання зобов`язання щодо сплати 3% річних та збитків від інфляції не настав та у відповідача не виник відповідний обов`язок, що свідчить про те, що право позивача на даний час непорушене та є підставою для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору згідно з п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України;

-по-друге, позивачем пропущений строк позовної давності щодо звернення з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних збитків, оскільки право звернення з цими вимогами виникло у позивача з 07.05.2015р., а отже, строк позовної давності закінчився 07.05.2018р.;

- по-третє, розмір інфляційних збитків не доведений та не обґрунтований.

Також, у відзиві за вх. №17733/19 від 04.09.2019р. в порядку ст. 90 ГПК України відповідачем поставлено позивачу наступні запитання:

1. Коли і яким чином позивач направляв відповідачу вимогу про сплату інфляційних збитків з обґрунтований розрахунком та якими доказами обґрунтовував їх понесення?

2. У разі направлення такої вимоги відповідачу, чим позивач може підтвердити направлення такої вимоги та отримання її відповідачем?

3. Коли і яким чином позивачем направлялася вимога відповідачу, відповідно до ст. 625 ЦК України, про сплату 3% річних?

4. У разі направлення такої вимоги про сплату 3% річних, чим позивач може підтвердити надіслання такої вимоги та отримання її відповідачем?

09.09.2019р. господарським судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення рішення за вх. № 17089/19 від 27.08.2019р. (ухвали ГСДО від 23.07.2019р. про залишення позовної заяви без руху).

13.09.2019р. за вх. №18491/19 господарський суд одержав відповідь позивача на відзив на позовну заяву, з посиланням на те, що:

-по-перше, незважаючи на визнання судом 31.01.2019р. факту порушення відповідачем майнових прав позивача, в порушення ст. 19 ГПК України відповідач не поновив їх шляхом сплати 3% річних та інфляційних втрат до пред`явлення позову;

-по-друге, ст. 222 ГК України передбачено право позивача щодо досудового врегулювання спору шляхом звернення з письмовою претензією, а не обов`язок; більше того, чинним законодавством взагалі не передбачено обов`язку попереднього пред`явлення вимоги про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних;

- по-третє, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат; внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, з огляду на що право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову;

- по-четверте, позивачем правильно визначено суму боргу, на яку здійснено нарахування інфляційних втрат, період нарахування інфляційних втрат, сукупний індекс інфляції, який застосований при розрахунку, тобто розрахунок є обґрунтованим, при цьому, відповідачем не надано власного розрахунку інфляційних збитків, що може свідчити про штучний характер заперечень.

Також, у відповіді на відзив від 13.09.2019р. за вх. №18491/19 позивач надав відповідь на запитання відповідача, згідно з якою на адресу відповідача не надсилались позивачем додаткові вимоги про сплату 3% річних та інфляційних втрат, оскільки такі вимоги згідно з чинним законодавством не є обов`язковими, а зобов`язання щодо поновлення прав кредитора, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову, покладено безпосередньо на боржника.

16.09.2019р. господарським судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.10.2019р.

30.09.2019р. у зв`язку з надходженням апеляційної скарги відповідача на ухвалу ГСДО від 09.09.2019р. про відмову у задоволенні заяви за вх. № 17089/19 від 27.08.2019р. про роз`яснення рішення (ухвали ГСДО від 23.07.2019р. про залишення позовної заяви без руху) господарським судом постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до перегляду вказаної ухвали суду в порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

01.10.2019 за вх. №19864/19 господарський суд одержав клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи висновку експерта у галузі права щодо застосування за аналогією закону ст. ст. 526, 530 ЦК України.

05.11.2019р. постановою САГС залишено апеляційну скаргу відповідача на ухвалу ГСДО від 09.09.2019р. без задоволення, ухвалу ГСДО від 09.09.2019р. - без змін.

21.11.2019р. господарським судом постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 03.12.2019р.

03.12.2019р. господарським судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.12.2019р.

17.12.2019р. за вх. №25835/19 господарський суд одержав пояснення щодо висновку експерта в галузі права, в яких позивач не погоджується з висновком експерта стосовно того, що обов`язок боржника зі сплати інфляційних втрат та 3% річних виникає з моменту пред`явлення вимоги кредитором і лише у разі відмови від добровільного виконання цієї вимоги позивач має право звернутися до суду з відповідним позовом, з огляду на наступне:

- по-перше, відповідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18, за змістом ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно - правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а отже не є штрафними санкціями. Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення;

-по - друге, договірні відносини між контрагентами регулюються умовами самого договору, а також нормами чинного законодавства. За загальним правилом, якщо учасники господарських відносин порушили права та законні інтереси інших суб`єктів, то вони зобов`язані поновити їх, не чекаючи доки їм буде пред`явлена претензія чи відбудеться звернення до суду. Чинним законодавством не передбачена заборона звертатися з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення претензії, навіть якщо такий обов`язок прямо передбачений договором. До того, згідно з рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. обрання певного засобу правового захисту, в т. ч. і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує;

- по - третє, висновок експерта у галузі права покликаний лише дати відповідь щодо застосування аналогії закону, аналогії права чи змісту норм іноземного права, та не має за своїм призначенням встановлення чи дослідження обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Тобто, висновок експерта у галузі права не підтверджує та не спростовує обставини у справі, а стосується лише питань права, з огляду на що такий висновок не є належним доказом у справі та має допоміжний (консультативний) характер та його врахування судом не є обов`язковим.

18.12.2019р. за вх. №25914/19 господарський суд одержав заяву відповідача, згідно якою останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

18.12.2019р. господарським судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 26.12.2019р.

23.12.2019р. за вх. №26313/19 господарський суд одержав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно з якими відповідач не оспорює правовий характер 3% річних та збитків від інфляції та не заперечує наявність у позивача права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України. Проте, позивачем не була надіслана вимога про сплату 3% річних та збитків від інфляції, тобто ним не було доведено до відома відповідача про намір реалізації його такого права, а тому відповідач не міг довідатись про наявність його обов`язку щодо їх сплати. Виникнення обов`язку зі сплати 3% річних та збитків від інфляції виникає саме з моменту вимоги кредитора, а оскільки порядок та строк сплати такого грошового зобов`язання у ст. 625 ЦК України не міститься, то для визначення моменту його виникнення мають застосовуватись норми за аналогією закону - ст. ст. 526, 530 ЦК України, що також підтверджує висновок експерта в галузі права, наданий відповідачем. Отже, з огляду на не надіслання вимоги, порушене право позивача відсутнє, при цьому, позовна заява не є вимогою у розумінні ст. ст. 530, 625 ЦК України, оскільки цей документ направлений на примусовий захист вже порушених прав та інтересів позивача.

23.12.2019р. за вх. №26314/19 господарський суд одержав заяву відповідача про надання заперечень на пояснення позивача щодо висновку експерта в галузі права, яка за своїм змістом є аналогічною з відзивом на позовну заяву та запереченнями на відповідь на відзив на позовну заяву.

26.12.2019р. господарським судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 22.01.2020р.

22.01.2020р. господарським судом оголошено перерву у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 27.01.2020р.

Представник позивача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 27.01.2020р. підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті до 27.01.2020р. заперечив проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 27.01.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

В провадженні господарського суду Донецької області перебувала справа № 905/2661/15 за позовом ДП «УКРНТЦ «Енергосталь» (позивач) про стягнення з ТОВ «Метінвест Інжиніринг» (відповідач) заборгованості у розмірі 5 998 158 грн. за виконані роботи за договором №214-18 від 05.02.2014р.

Рішенням ГСДО від 30.01.2019р. у справі №905/2661/15, що набрало законної сили 08.04.2019р., позов ДП «УКРНТЦ «Енергосталь» (позивач) задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Метінвест Інжиніринг» (відповідач) на користь ДП «УКРНТЦ «Енергосталь» (позивач) заборгованість у розмірі 5 998 158 грн. та судовий збір у розмірі 88 972,37 грн.

Вказаним рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2019р. у справі №905/2661/15 встановлено та з матеріалів справи №905/1318/19 вбачається, що 05.02.2014р. між ТОВ «Метінвест Інжиніринг» (замовник, відповідач) та ДП «УКРНТЦ «Енергосталь» (підрядник, позивач) укладено договір №214-18, відповідно до порядку та умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами та/або з залученням третіх осіб (далі субпідрядні організації), на підставі наданого замовником завдання на проектування (Додаток №1) та вихідних даних (Додаток №2), виконати роботи з розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) та проекту (П) «реконструкція системи газоочистки агломашин №1-12 (зона спікання) і реконструкція застарілих систем газоочистки агломашин №7-12 (зона охолодження) ПАТ «ММК ім.Ілліча», а замовник зобов`язується прийняти результат робіт та сплатити їх вартість (п.п. 1.1 договору).

Строк виконання робіт за цим договором встановлюється календарним планом виконання робіт (Додаток №3). Початком строку виконання робіт з розробки ТЕО вважається дата підписання графіка здачі-прийому вихідних даних (Додаток №2). Стадії «Проекта» - дата затвердження ТЕО замовником. У разі не надання замовником вихідних даних у строки, встановлені «Графіком здачі-прийому вихідних даних», дата закінчення робіт по ТЕО зміщується на кількість днів встановлених як різниця між встановленою датою і датою фактичної передачі вихідних даних, без застосування к підряднику штрафних санкцій у ці строки (п.1.2. договору).

Вартість робіт за цим договором складає 8 330 775 грн. без урахування ПДВ, крім того, ПДВ 20%, діюче на момент укладання договору, у розмірі 1 666 155,00 грн. Загальна вартість робіт за договором, з урахуванням ПДВ складає 9 996 930,00 грн. В тому числі: розробка ТЕО загальною вартістю 3 998 772 грн. з ПДВ; розробка стадії «Проект» загальною вартістю 5 998 158 грн. з ПДВ (п.2.1. договору).

Замовник здійснює оплату за цим договором шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок підрядника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту здачі приймання виконаних робіт (п. 2.2. договору).

Розділом 3 договору визначено права та обов`язки сторін, зокрема замовник зобов`язаний у строк та на умовах, зазначених у цьому договорі, прийняти та оплатити виконанні роботи (п. 3.1.2. договору); підрядник зобов`язаний виконати роботи у відповідності до вихідних даних замовника, умов цього договору, вимог ДБН А.2.2.-3-2012 та законодавства України (п.3.2.1. договору).

Здача приймання виконаних робіт оформлюється підписанням сторонами актів здачі-прийому виконаних робіт у відповідності до умов цього договору. Датою виконання робіт є дата підписання замовником здачі-прийому виконаних робіт (п. 4.1. договору).

На момент настання строку виконання робіт підрядник надає замовнику нарочним або поштовим відправленням з повідомленням про направлення необхідний комплект проектно-кошторисної документації в 5-ти екземплярах на паперовому носії та в 2-х екземплярах на електронному носії в вихідних форматах (об`єктні та локальні кошториси надаються в електронному вигляді у форматі інформаційного блоку даних з розширенням «bdd» або у форматі ПК «Строительные технологии СМЕТА» з розширенням «cmq»), а також накладну з зазначенням переліку наданої документації та 2 екземпляри акта здачі-прийому виконаних робіт. Замовник підтверджує своїм підписом на накладній чи поштовому повідомленні про направлення отримання комплекту проектно-кошторисної документації (п. 4.3. договору).

Замовник зобов`язується протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання підсумкових документів, розглянути їх, підтвердити їх прийняти шляхом підписання акту здачі-прийому виконаних робіт або надати письмову вмотивовану відмову з переліком зауважень та недоліків. Підрядник зобов`язаний внести відповідні наявні зміни та/або правки за свій рахунок протягом 7 (семи) календарних днів з моменту направлення замовником відповідного повідомлення та повторно надати замовнику виправленні підсумкові документи (п. 4.4. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р. (п.10.1 договору).

Згідно з Додатком №3 «Календарним планом виконання робіт» до цього Договору в редакції додаткової угоди №1 від 16.06.2014р. строк виконання робіт етапу «розробка ТЕО «реконструкція системи газоочистки агломашин №1-12 (зона спікання) і реконструкція застарілих систем газоочистки агломашин №7-12 (зона охолодження) ПАТ «ММК ім.Ілліча» - 75 календарних днів після підписання договору сторонами та отримання вихідних даних. Загальний строк виконання робіт етапу Проект (затверджена частина) «Реконструкція систем газоочистки агломашин №1-12 (зона спікання) і реконструкція застарілих систем газоочистки агломашин №7-12 (зона охолодження) ПАТ «ММК ім.Ілліча» - 135 днів з моменту затвердження ТЕО.

Рішенням ГСДО від 30.01.2019р. у справі №905/2661/15 також встановлено обставини виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором № 214-18 від 05.02.2014р.: з етапу №1 Розробка ТЕО «Реконструкція систем газоочистки агломашин №1-12 (зона спікання) і реконструкція застарілих систем газоочистки агломашин №7-12 (зона охолодження) ПАТ «ММК ім.Ілліча» на суму 3 998 772 грн., з етапу № 2 Проект «Реконструкція систем газоочистки агломашин №1-12 (зона спікання) і реконструкція застарілих систем газоочистки агломашин №7-12 (зона охолодження) ПАТ «ММК ім.Ілліча» на суму 5 998 158 грн.

Судом досліджено обставини здійснення відповідачем 31.07.2014р. та 04.08.2014р. оплати виконаних позивачем робіт з етапу №1 Розробка ТЕО «Реконструкція систем газоочистки агломашин №1-12 (зона спікання) і реконструкція застарілих систем газоочистки агломашин №7-12 (зона охолодження) ПАТ «ММК ім.Ілліча» на загальну суму 3 998 772 грн.

Водночас, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних позивачем робіт з етапу № 2 Проект «Реконструкція систем газоочистки агломашин №1-12 (зона спікання) і реконструкція застарілих систем газоочистки агломашин №7-12 (зона охолодження) ПАТ «ММК ім.Ілліча» та, відповідно, визнано наявною заборгованість відповідача у розмірі 5 998 158 грн.

З матеріалів справи № 905/1318/19 вбачається, що відповідно до банківської виписки по рахунку позивача 18.04.2019р. відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 5 998 158 грн.

Оскільки оплату відповідачем здійснено з порушенням строків, встановлених договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 2 818 786,74 грн., з яких: 539 486,70 грн. - 3% річних, 2 279 300,04 грн. - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. №19086/19 від 20.09.2019р.).

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

За приписами до ст. 202 ГК України та ст.599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено рішенням ГСДО від 30.01.2019р. у справі №905/2661/15 внаслідок неналежного виконання відповідачем договору №214-18 від 05.02.2014р. у нього виникло зобов`язання з оплати виконаних робіт з етапу № 2 Проект «Реконструкція систем газоочистки агломашин №1-12 (зона спікання) і реконструкція застарілих систем газоочистки агломашин №7-12 (зона охолодження) ПАТ «ММК ім.Ілліча» на суму 5 998 158 грн.

Вказане рішення набрало законної сили та встановлені цим рішенням обставини в силу вимог ст. 75 ГПК України не потребують доказування.

Водночас, встановлені обставини справи № 905/1318/19 свідчать, що зобов`язання щодо оплати заборгованості за договором №214-18 від 05.02.2014р. у розмірі 5 998 158 грн. відповідачем виконано з порушенням встановленого договором строку, а саме 18.04.2019р.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та доданий до заяви про збільшення позовних вимог за вх. №19086/19 від 20.09.2019р., та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних за період з 18.04.2016р. по 17.04.2019р. на суму 5 998 158 грн. становить 539 486,70 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що він є арифметично правильним.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який повний (повні) місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем та доданий до заяви про збільшення позовних вимог за вх. №19086/19 від 20.09.2019р., та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат за період з 18.04.2016р. по 17.04.2019р. на суму 5 998 158 грн. становить 2 279 300,04 грн., перевірений господарським судом, та встановлено, що позивачем помилково здійснено нарахування за період, який складає неповний місяць квітень 2019р., оскільки оплата заборгованості здійснена відповідачем 18.04.2019р.

Тому, господарським судом самостійно здійснено розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким розмір інфляційних втрат за період з 01.05.2016р. по 31.03.2019р. становить 2 200 720,21 грн.

Отже, з урахуванням встановлення порушення відповідачем умов договору щодо строку оплати виконаних позивачем робіт, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України у визначених судом розмірах є обґрунтованими.

Водночас, у відзиві на позов відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

За змістом ч. ч. 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу приписів ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За вимогами ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №918/329/16, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018р. у справі №922/4099/17, Верховного Суду від 02.08.2019р. у справі №916/1324/18, визнання боржником основного боргу, в т. ч. і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків, і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

При цьому, за обставинами справи №922/4099/17, яка розглядалась об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018р. у справі №922/4099/17, позивач у цій справі звернувся до суду 01.12.2017р., та трирічний розрахунок 3% річних здійснено з 30.11.2014р. по 30.11.2017р. (без врахування дня подачі позовної заяви).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до господарського суду Донецької області з даним позовом про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат 18.07.2019р. (згідно штампу вхідної кореспонденції суду).

Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності за вимогами 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за період з 18.04.2016р. по 16.07.2016р., тобто період за межами трирічного строку, що передував зверненню з позовом.

Тому, господарським судом самостійно, із врахуванням вищезазначених обставин справи щодо пропуску позивачем строку позовної давності, здійснено розрахунки 3% річних, згідно з яким їх розмір за період з 17.07.2016р. по 17.04.2019р. на суму 5 998 158 грн. становить 495 237,99 грн., та інфляційних втрат, згідно з яким їх розмір за період з 01.08.2016р. по 31.03.2019р. становить 2 217 159,04 грн., що підлягають стягненню з відповідача.

Посилання відповідача на наявність підстав для закриття провадження у справі відхилені судом, з огляду на те, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до ч.1 п. 2 ст. 231 ГПК України у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Між тим, відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставин припинення існування предмета спору у даній справі (сплати відповідачем 3% річних, інфляційних втрат після звернення позивача до суду з даним позовом). Водночас, у випадку встановлення відсутності порушеного права позивача, за результатами розгляду справи суд відмовляє у задоволенні позову, а не закриває провадження у справі. В свою чергу, встановлені обставини даної справи свідчать про порушене право позивача у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Посилання відповідача на те, що строк сплати 3% річних та інфляційних втрат не настав з огляду на не направлення відповідачу відповідної вимоги, не прийняті судом до уваги, оскільки вказані нарахування входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Виходячи з положень ст. 625 ЦК України право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення. При цьому, визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством, та на його розсуд - шляхом досудового звернення або шляхом звернення до суду.

Висновок експерта у галузі права щодо застосування за аналогією закону ст. ст. 526 ЦК України, який складений к.ю.н., доцентом кафедри цивільного, господарського та екологічного права Університету митної справи та фінансів Зуєвою О.А. та згідно з яким обов`язок боржника зі сплати інфляційних втрат та 3% річних виникає з моменту пред`явлення відповідної вимоги кредитором, та строк добровільного виконання такого зобов`язання має відбутися у семиденний строк від дня пред`явлення відповідної вимоги, а у випадку відмови від добровільного виконання пред`явлених вимог у зазначений строк, управнена сторона має звернутись до суду з відповідним позовом, судом до уваги не прийнято, оскільки висновок експерта у галузі права є лише результатом дослідження певного фахівця, та в силу ч. 1 ст. 109 ГПК України не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. При цьому, судом зроблено самостійний висновок щодо відповідного питання відповідно до ч. 2 ст. 109 ГПК України.

Посилання відповідача на те, що позивачем заявлено до стягнення збитки від інфляції, але не доведено чотирьох умов (протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв`язок, вина боржника), які є необхідними для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, судом до уваги не прийняті, оскільки предметом позову не є стягнення збитків відповідно до ст. ст. 224, 225 ГК України. При цьому, «збитки від інфляції», «інфляційні втрати», «індекс інфляції» є тотожними поняттями, та з огляду на ст. 625 ЦК України єдиною необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності є встановлення факту порушення боржником грошового зобов`язання.

Посилання відповідача на недотримання судом процесуального законодавства стосовно рівності та змагальності сторін, викладені у клопотаннях за вх. № 26311/19 від 23.12.2018р., за вх. № 1407/20 від 22.01.2020р., є безпідставними, оскільки під час розгляду справи всім учасникам процесу було забезпечено рівні процесуальні можливості у захисті їх прав і законних інтересів; рівну можливість щодо представлення та дослідження доказів, заявлення клопотань, висловлювання міркувань та здійснення інших процесуальних прав. Під час судового процесу судом не було надано жодних процесуальних переваг одній стороні перед іншою. Судом створені всі умови, які дозволяли в т.ч. відповідачу відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію, представляти докази та доводити перед судом їх переконливість. Зокрема, під час розгляду справи відповідач усно висловлював перед судом правову позицію по суті спору, подавав до суду заяви по суті справи, які були залучені до справи та прийняті до розгляду, заявляв клопотання про відкладення судових засідань, які було розглянуто та задоволено, про надання інформації по справі, щодо вирішення клопотань, на які було надано відповіді. Також, судом забезпечено можливість ознайомлення відповідача з матеріалами справи за його клопотаннями.

При цьому, відмова у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні 26.12.2019р. в режимі відеоконференції була пов`язана з відсутністю вільного залу в господарському суді Донецької області для проведення відеоконференції на призначені дату та час.

При відхиленні клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені у відзиві питання в порядку ст. 90 ГПК України, суд виходив з положень ст. 75 ГПК України, згідно з якими обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом; обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини щодо не надіслання позивачем на адресу відповідача вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат визнавались обома сторонами, та суд не мав підстав вважати їх недостовірними, а отже такі обставини не потребували доказуванню. Разом з цим, відповідь на питання відповідача надана позивачем у відповіді на відзив, яка є заявою по суті справи та підписана уповноваженим представником позивача, адвокатом Шевцовою Ю.В.

Клопотання відповідача за вх. № 25913/19 від 18.12.2019р. про дотримання правил розгляду справи відкликано представником відповідача у підготовчому засіданні 18.12.2019р., а тому викладені в ньому доводи судом не розглядаються.

На підставі ст.129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, Орджонікідзевський р-н, вул. Лепорського, буд. 5; код ЄДРПОУ 37732376) на користь Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (61166, Харківська обл., м. Харків, Дзержинський р-н, пр-т Науки, буд. 9; код ЄДРПОУ 31632138) 3% річних у розмірі 495 237 (чотириста дев`яносто п`ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 217 159 (два мільйони двісті сімнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн. 04 коп., судовий збір у розмірі 40 685 (сорок тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн. 96 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 06.02.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва