Рішення № 88813554, 13.04.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2020м. ДніпроСправа № 904/5145/19Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХЕНЕРГОХІМ"

до АСОЦІАЦІЇ "РЕГІОНАЛЬНА ПРАВОВА ГРУПА"

про відшкодування шкоди у розмірі 98000,00грн., яка завдана неякісним розглядом справи

Представники:

від позивача: не з`явився; клопотання від 11.03.2020 за вих.№б/н про розгляд справи за відсутності учасника справи.

від відповідача: не з`явився.

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до АСОЦІАЦІЇ "РЕГІОНАЛЬНА ПРАВОВА ГРУПА" (далі - відповідач) в якій просить суд відшкодувати шкоду у розмірі 98000,00грн., яка завдана неякісним розглядом справи.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5145/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019.

Ухвалою від 12.11.2019 позовну заяву залишено без руху.

18.11.2019 виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою від 25.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 26.12.2019.

12.12.2019 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 10.12.2019 за вих.№10-12/1 в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив від 10.12.2019 за вих.№10-12/1 прийнято до розгляду.

18.12.2019 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла заява від 18.12.2019 за вих.№б/н про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом. Ухвалою від 20.12.2019 у задоволенні заяви позивача від 18.12.2019 за вих.№б/н відмовлено. Встановлено новий строк для подачі відповіді на відзив до 28.12.2020.

27.12.2019 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від 27.12.2019 за вих.№б/н та зобов`язання надати суду докази направлення відповідачу копії відповіді на відзив 02.01.2020. 02.01.2020 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від 02.01.2020 за вих.№б/н з доказами направлення на адресу відповідача копії відповіді на відзив з доданими до неї документами. Відповідь на відзив від 27.12.2019 за вих.№б/н прийнято до розгляду.

Ухвалою від 24.01.2020 здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; розгляд справи розпочато спочатку; замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначено підготовче засідання по справі на 24.02.2020.

30.01.2020 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 30.01.2020 за вих.№/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в якій просить суд здійснити розгляд справи за відсутністю представника позивача, а якщо суд визнає участь сторін обов`язковою, позивач просить суд надати можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою від 24.02.2020, за результатами розгляду заяви від 30.01.2020 за вих.№б/н, господарський суд констатував необов`язковість явки представника позивача у судове засідання, у зв`язку із чим не забезпечив його участь в режимі відеоконференції.

11.02.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив на позов від 07.02.2020 за вих.№07-02/1 у якому відповідач просить відмовити у позові. Відзив на позов від 07.02.2020 за вих.№07-02/1 прийнято до розгляду.

У підготовче судове засідання, яке відбулось 24.02.2020, представники сторін не з`явились. Оглянувши матеріали справи та подані документи суд вирішив відкласти підготовче судове засідання та надати позивачу час для складання відповіді на відзив. Ухвалою від 24.02.2020 відкладено підготовче судове засідання на 12.03.2020.

28.02.2020 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 28.02.2020 за вих.№б/н у якій просить суд надати можливість приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою від 04.03.2020 у задоволенні заяви від 28.02.2020 за вих.№б/н відмовлено.

11.03.2020 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від 11.03.2020 за вих.№б/н про розгляд справи за відсутності свого представника. За результатами судового засідання, яке відбулося 12.03.2020, господарський суд дійшов висновку, що сторони надали суду всі наявні докази в обґрунтування обраних правових позицій. Ухвалою від 12.03.2020 клопотання позивача від 11.03.2020 за вих.№б/н про розгляд справи за відсутності учасника справи задоволено.

Ухвалою від 12.03.2020 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 13.04.2020.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Крім того, явка представників сторін до зали судового засідання обов`язковою не визнавалася.

Дотримуючись приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 щодо запровадження карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 у судовому засіданні, яке відбулося 13.04.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.04.2020, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, складено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

10.10.2016 між позивачем та Приватним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт №2892 (далі - договір).

Пунктом 8.1 договору узгоджено, що будь-який спір, що виникає з приводу договору або у зв`язку із цим, підлягає передачі на розгляд і остаточному вирішенню його у постійно діючому регіональному третейському суді України при асоціації "Регіональна правова група".

У 2018 році ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося до постійно діючого третейського суду при асоціації "Регіональна правова група" з позовом до позивача про стягнення грошових коштів.

В якості підстави позову ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" послався на прострочення виконання третього етапу робіт за договором №2892, вартість якого 350000,00грн.

Крім того, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" вимагав стягнення 588000,00грн. штрафних санкцій (пені та неустойки) за порушення строків виконання третього етапу робіт.

Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації "Регіональна правова група" від 30.11.2018 по справі №14/24К-18 позов ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" задоволено повністю та стягнуто з позивача 588000,00грн.

Аналізуючи положення Закону України "Про третейські суди", позивач визнав рішення відповідача таким, що оскарженню не підлягає з огляду на відсутність підстав визначених у вказаному Законі.

Проте позивач вважає рішення відповідача незаконним по суті, а саме в частині стягнення штрафу.

Крім того, позивач посилається на стягнення суми за рішенням відповідача без згоди позивача.

Отже, позивач здійснив розрахунок суми завданої шкоди, а саме за договором №2892 для позивача встановлено штраф у розмірі 20% від суми всього договору, а відповідач стягнув з позивача 168000,00грн. штрафу з розрахунку 20% від суми всього договору, яка складає 840000,00грн.

Втім, за розрахунком позивача 20% від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання (350000,00грн.) складають тільки 70000,00грн.

Відтак, внаслідок обчислення штрафу від вартості всього договору (до складу якого входять і своєчасно виконані роботи - 1-й та 2-й етап), з позивача надмірно стягнуто 98000,00грн., що і стало підставою звернення до суду з даною позовною заявою.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач вказує на положення договору №2892 від 10.10.2016, який укладено між позивачем та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" яким закріплено, що рішення відповідача буде остаточним і обов`язковим для сторін і буде ними виконано в терміни, зазначені у рішенні третейського суду.

Відповідач послався на правову позицію колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 по справі №915/109/18 відповідно до якої третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Укладення сторонами третейської угоди є не "відмовою від можливого звернення до суду", а обрання сторонами третейського вирішення можливого спору (спорів) як особливої форми судового захисту.

Відповідач стверджує, що уклавши договір та обравши склад третейського суду у відповідності до Розділу ІІ Регламенту Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" позивач визначив, що він довіряє третейському суду.

Відповідач зазначає, що 30.11.2018 за результатами розгляду справи №14/24К-18 прийнято законне рішення.

Відповідач вказав, що у 2018 році позивач подав до Господарського суду Дніпропетровської області три позови про визнання недійсною третейської угоди у вигляді застереження у договорі №2892 від 10.10.2016. За результатами огляду позовних заяв позивача Господарський суд Дніпропетровської області ухвалами від 08.01.2019 у справі №908/2638/18 та у справі №908/2620/18 відмовив у відкритті провадження, а за результатами вирішення спору по суті ухвалив рішення від 05.02.2019 по справі №904/5442/18 яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вказує, що заявлена до стягнення позивачем сума збитків не є такою за правовою природою.

Відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем не існувало господарського зобов`язання, яке відповідач, навіть теоретично, міг би порушити.

Щодо завданої відповідачем позивачу шкоди зазначено, що позивач не довів жодним належним та допустимим доказом факт протиправності дій того, хто завдав шкоду, в даному випадку, відповідача.

Доводи позивача на відзив.

Позивач не погоджується з позицією відповідача та наголошує, що штраф з нього стягнуто неправомірно.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Законність рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "РЕГІОНАЛЬНА ПРАВОВА ГРУПА".

2. Дії (бездіяльність) Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "РЕГІОНАЛЬНА ПРАВОВА ГРУПА", внаслідок яких (якої) було завдано шкоди.

3. Наявність складу цивільного правопорушення.

4. Правомірність заявлених позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Правомірність рішення Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "РЕГІОНАЛЬНА ПРАВОВА ГРУПА".

Статтею 1 Закону України "Про третейські суди" визначено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про третейські суди", юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятками, встановленими цією ж статтею.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2019 по справі №904/5442/18, яке за результатами апеляційного оскарження постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 залишено без змін, відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною третейської угоди у вигляді застереження у договорі №2892 від 10.10.2016 викладеної у пункті 8.1.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду приймається після дослідження усіх обставин справи третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду. Рішення оголошується у засіданні третейського суду.

Рішенням відповідача від 30.11.2018 по справі №14/24К-18 позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ" задоволено у повному обсязі. З позивача стягнуто 588000,00грн., з яких 168000,00грн. штрафу за порушення строків виконання робіт передбачених умовами договору №2892 від 10.10.2016 (на виконання проектно-вишукувальних робіт) та 420000,00грн. неустойки за порушення строків виконання робіт передбачених умовами договору №2892 від 10.10.2016 (на виконання проектно-вишукувальних робіт).

Рішення третейського суду прийнято 30.11.2018 та набрало чинності в цей же день.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України ?Про третейські суди? сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов`язані добровільно виконати рішення третейського суду без будь-яких зволікань чи застережень.

Згідно із статтею 51 Закону України ?Про третейські суди? рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами частини 1 статті 55 Закону України ?Про третейські суди? рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Відповідно до статті 57 Закону України ?Про третейські суди? рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України ?Про виконавче провадження?.

Отже, законність рішення відповідача від 30.11.2018 по справі №14/24К-18 презюмується.

2. Дії (бездіяльність) Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "РЕГІОНАЛЬНА ПРАВОВА ГРУПА", внаслідок яких (якої) було завдано шкоди.

Третейський суд, відповідно до статті 2 Закону України ?Про третейські суди?, недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Завданням третейського суду, відповідно до статті 2 Закону України ?Про третейські суди?, є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Законодавство, яке застосовується третейськими судами при вирішенні спорів, визначено у статті 11 Закону України ?Про третейські суди?, а саме третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

Принципи організації і діяльності третейського суду визначено у статті 4 Закону України ?Про третейські суди?, а саме третейський суд утворюється та діє на принципах: 1) законності; 2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; 3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; 4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) обов`язковості для сторін рішень третейського суду; 6) добровільності утворення третейського суду; 7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; 8) арбітрування; 9) самоврядування третейських суддів; 10) всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спорів; 11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Аналізуючи фактичні обставини справи, позивач не надав суду доказів які б свідчили про дії (бездіяльність) Постійно діючого регіонального третейського суду України при Асоціації "РЕГІОНАЛЬНА ПРАВОВА ГРУПА", внаслідок яких (якої) було завдано шкоди.

3. Наявність складу цивільного правопорушення.

Предметом позову визначено шкоду, яка завдана неякісним розглядом справи в результаті стягнення надмірного розміру неустойки.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Отже, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Господарський суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Дослідивши фактичні обставини справи господарський суд встановив, що позивач здійснив розрахунок збитків шляхом аналізу умов договору №2892 від 10.10.2016 та переоцінки обставин встановлених рішенням відповідача від 30.11.2018 по справі №14/24К-18.

Відтак, розрахунок збитків позивача фактично спрямований на перегляд рішення відповідача від 30.11.2018 по справі №14/24К-18. Встановлені дії позивача не відповідають вимогам Закону України "Про третейські суду".

Таким чином, господарський суд констатує відсутність доказів наявності збитків у позивача внаслідок дій відповідача.

Господарський суд констатує, що склад цивільного правопорушення в діях відповідача відсутній.

4. Правомірність заявлених позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН.

Відповідач слушно вказує на положення договору №2892 від 10.10.2016, який укладено між позивачем та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та яким закріплено, що рішення відповідача буде остаточним і обов`язковим для сторін і буде ними виконано в терміни, зазначені у рішенні третейського суду. Крім того, доцільне посилання на правову позицію колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 по справі №915/109/18 відповідно до якої третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Відповідач справедливо стверджує, що уклавши договір та обравши склад третейського суду у відповідності до Розділу ІІ Регламенту Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова груп" позивач визнав, що довіряє третейському суду. Відтак, логічним є висновок відповідача, що 30.11.2018 за результатами розгляду справи №14/24К-18 прийнято законне рішення.

Доцільне посилання відповідача і на справу №904/5442/18, за результатами розгляду якої відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною третейської угоди у вигляді застереження у договорі №2892 від 10.10.2016 викладеної у пункті 8.1.

Господарський суд бере до уваги твердження відповідача, що заявлена до стягнення позивачем сума збитків не є такою за правовою природою.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Господарський суд встановив, що ціна позову становить 98000,00грн.

Правильним розміром судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір", є 1921,00грн., з огляду на те, що позивач з позовною заявою звернувся до господарського суду у 2019 року, а отже застосовуються ставки судового збору визначені на 2019 рік.

Фактично сплачено судовий збір у розмірі 1921,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №2153 від 16.10.2019 на суму 1921,00грн.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на позивача.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

У задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" (69034, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ УЛЬЯНОВА, будинок 54; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22161169) до АСОЦІАЦІЇ "РЕГІОНАЛЬНА ПРАВОВА ГРУПА" (50086, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ОТТО БРОЗОВСЬКОГО, будинок 74А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34340324) про відшкодування шкоди у розмірі 98000,00грн., яка завдана неякісним розглядом справи відмовити в повному обсязі.

Судові витрати покласти на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕХЕНЕРГОХІМ" (69034, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ УЛЬЯНОВА, будинок 54; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22161169).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 16.04.2020.

Суддя І.В. Петренко