Рішення № 88813272, 12.03.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

12.03.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/407/19

За позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Комунального некомерційного підприємства “Центральна міська клінічна лікарня” Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про стягнення 6 819 грн. 50 коп. заборгованості,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники:

Позивача –

Відповідача – не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Департаментом праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м. Ужгород заявлено позов до відповідача Комунального некомерційного підприємства “Центральна міська клінічна лікарня” Ужгородської міської ради, м. Ужгород про стягнення 6 819 грн. 50 коп. заборгованості.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема, просить суд стягнути з відповідача 6 819 грн. 50 коп. компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за 2014 рік, посилаючись на порушення вимог ст. 57 Бюджетного кодексу України.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом неодноразово відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвал суду містяться в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

Державною фінансовою інспекцією в Закарпатській області було проведено ревізію в Управлінні соціального захисту населення Ужгородської міської ради (з 05.07.2018 року перейменовано у Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради) окремих питань фінансово-господарської діяльності в частині використання бюджетних коштів, виділених з державного бюджету та компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на державну службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року, про що складено акт від 11.07.2016 року № 07-04/13.

Як встановлено ревізією з питань правильності, своєчасності та повноти дотримання вимог під час виконання бюджетних програм та використання бюджетних коштів за КПКВК 2501350 “Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період” шляхом проведення зустрічних звірок, у грудні 2015 року позивачем перераховано 4-ом бюджетним установам компенсацію середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014 рік в загальній сумі 110 718 грн. 67 коп., які відповідно до наданих в ході звірки керівниками установ інформацій, в повному обсязі використано на оплату праці працівників. З них Ужгородській центральній міській клінічній лікарні (відповідачу у справі) перераховано 6 819 грн. 50 коп.

За приписами ст. 3 та п. 3 ст. 57 Бюджетного Кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року та усі надходження і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони здійснені.

У вищевказаному акті також зазначено про те, що ст. 2 Закону України від 28.12.2014 року “Про Державний бюджет України на 2015 рік” затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2015 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями, згідно з додатками № 3, № 4, № 5 і № 8 до цього Закону. Додатком № 3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” за КПКВ 2501350 “Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період” передбачено розподіл видатків на 2015 рік, видатки на 2014 рік не передбачено.

Паспортом бюджетної програми на вказані цілі на 2015 рік видатки на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014 рік також не передбачені.

Позивачем 04.08.2016 року на адресу відповідача було направлено лист із пропозицією перерахувати 6 819 грн. 50 коп. на рахунок позивача на виконання вимоги Державної фінансової інспекції в Закарпатській області від 27.07.2016 року № 07-04-б-14/3318 про усунення порушень, виявлених ревізією. Незважаючи на лист, відповідачем кошти в розмірі 6 819 грн. 50 коп. не повернуто, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з метою стягнення суми компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за 2014 рік.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 визначено, що розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами.

Відповідно до п. 2.4. наказу Міністерства фінансів України від 02.04.2014 року № 372 “Про затвердження Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ”, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Статею 2 Закону України від 28.12.2014 року № 80-VIII “Про Державний бюджет України на 2015 рік” затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2015 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями, згідно з додатками № 3, № 4, № 5 і № 8 до цього Закону. Додатком № 3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” за КПКВ 2501350 “Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період” передбачено розподіл видатків на 2015 рік, видатки на 2014 рік не передбачено. Паспортом бюджетної програми на вказані цілі на 2015 рік видатки за компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014 рік також не передбачені.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

У відповідності до ст. 119 Кодексу законів про працю України, у редакції чинній на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період" встановлений Порядком виплати компенсації за 2014-2015 роки підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам - підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015 року.

Бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу.

Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.

Згідно платіжного доручення № 586 від 28.12.2015 року відповідач отримав від позивача компенсацію у межах середньої заробітної плати призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за 2014 рік в сумі 6 819 грн. 50 коп.

За період з 04.04.2016 по 01.07.2016 року включно Державною фінансовою інспекцією проведено ревізію в управлінні соціального захисту населення Ужгородської міської ради та складено акт ревізії використання коштів, виділених з державного бюджету на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівникам, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг Управлінням соціального захисту населення Ужгородської міської ради за період з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року від 11.07.2016 року № 07/04/13.

В ході проведення ревізії, шляхом проведення зустрічних звірок з`ясовано, що у грудні 2015 року кошти, які надійшли бюджетним установам від Ужгородського УПСЗН, як компенсація середнього заробітку за 2014 рік в загальній сумі 110 718 грн. 67 коп., та які підлягали поверненню до Державного бюджету, відповідно до даних бухгалтерського обліку та наданої керівниками установ інформації, в повному обсязі використано на оплату праці працівників, зокрема, Ужгородською центральною міською клінічною лікарнею у сумі 6 819 грн. 50 коп.

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача коштів в сумі 6 819 грн. 50 коп. компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період за 2014 рік, на підставі Постанови КМУ від 08.02.2010 року № 100 про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати

Міністерство соціальної політики України в листі-роз`ясненні від 12.11.2015 року № 17211/0/14-15/13 щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 105 від 04.03.2015 року, до якої внесено зміни постановою № 911 від 04.11.2015 року, зазначило, що з метою безумовного виконання положень вищезазначеної постанови КМУ є необхідним терміново організувати прийом звітів про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, згідно з додатком 1 до Порядку (у тому числі за 2014 рік) та забезпечити заходи щодо повного використання коштів бюджетною програмою 2501350.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 921 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Центральна міська клінічна лікарня” Ужгородської міської ради, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 20 (код ЄДРПОУ 01992819) на користь Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, 24,26 (код ЄДРПОУ 03192997) суму 6 819 (Шість тисяч вісімсот дев`ятнадцять гривень) грн. 50 коп. компенсації, а також суму 1 921 (Одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Пригари Л.І. з 17.03.2020 року по 31.03.2020 року повне судове рішення складено 15.04.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.