Рішення № 88811666, 15.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/804/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі-відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), а саме просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2019 № Ф-8565-51/8221 на суму 26539,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 02.11.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець, але фактично не здійснював підприємницьку діяльність, не здійснював звітування за результатами її провадження та не отримував від неї доходів. Вважає, що контролюючий орган не виконав свій обов`язок щодо звернення до суду про припинення його підприємницької діяльності у зв`язку із неподанням останнім документів податкової звітності та протягом тривалого часу не здійснював нарахування недоїмки, що і призвело до накопичення значної суми заборгованості з ЄСВ. Також, наголосив на тому, що податковий орган неправомірно здійснив нарахування заборгованості без проведення відповідної податкової перевірки, а також без з`ясування фактів реального здійснення підприємницької діяльності та отримання від неї доходів. Окрім цього, на думку позивача, відповідачем порушено передбачені законом строки для формування вимоги. За таких обставин, позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2019 № Ф-8565-51/8221 на суму 26539,26 грн є неправомірною, а дії відповідача є несумісними з принципом належного урядування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, а також призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10 год. 40 хв. 17 березня 2020 року.

04.03.2020 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилався на правомірність оскаржуваної вимоги, позаяк згідно з інформацією з інтегрованої картки платника податків по єдиному внеску наявна заборгованість у сумі 29293,44 грн, а тому позивач не виконав обов`язок зі сплати єдиного внеску.

11.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився із аргументами, викладеними у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог.

24.03.2020 до суду надійшли заперечення, у яких відповідач наголосив на тому, що за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. На думку відповідача, зареєстровані фізичні особи-підприємці, які не здійснюють господарську діяльність та доходи не отримують зобов`язані сплачувати єдиний внесок задля забезпечення мінімального рівня соціального захисту.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02.11.2005 (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 585 000 0000 003500). Дата взяття на податковий облік у ГУ ДПС у Полтавській області 03.11.2005 №1662-05.

ГУ ДПС у Полтавській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2019 №Ф-8565-51/8221 на суму 26539,26 грн.

04.02.2020 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність про що свідчить запис від 04.02.2020 №25850060004003500.

Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2019 №Ф-8565-51/8221, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі-Закон №2464-VI).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Крім того, у частині 12 статті 9 Закону N 2464 наголошено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із приписами підпункту 2.1 пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) плата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, - які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст. 25 Закону №2464).

Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості органами доходів і зборів із страхувальників зі сплати коштів з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає також Інструкція №449. У відповідності до п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. застосовуються заходи впливу та стягнення.

Також п. 3, 4 розділу 6 Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Пунктом 3 розділу VI Наказу № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику піл підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується зокрема на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком б до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

На виконання вимог ч. 4 ст. 25 Закону України №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02.11.2005 (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 585 000 0000 003500). Дата взяття на податковий облік у ГУ ДПС у Полтавській області 03.11.2005 №1662-05.

Разом з тим ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність лише 04.02.2020 про що свідчить запис від 04.02.2020 №25850060004003500, тобто після формування вимоги про сплату боргу.

Як вбачається з інтегрованої картки платника податків по єдиному внеску та розрахунку заборгованості, що наданий відповідачем, підставою для формування спірної вимоги стало наявність у позивача заборгованості з ЄСВ за період з 01.01.2017 по дату формування вимоги.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 №440/2149/19, який є обов`язковим для врахування в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що протягом спірного періоду останній мав статус найманого працівника, а тому повинен був сплачувати у спірному періоді єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.

Посилання позивача на те, що контролюючий орган не виконав свій обов`язок щодо звернення до суду про припинення його підприємницької діяльності у зв`язку із неподанням останнім документів податкової звітності суд оцінює критично, позаяк предметом спору є оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ. Водночас, позивач не заявляє вимог щодо оскарження бездіяльності податкового органу щодо звернення до суду про припинення його підприємницької діяльності у зв`язку із неподанням останнім документів податкової звітності.

Також, суд не бере до уваги доводи позивача щодо бездіяльності контролюючого органу щодо тривалого не нарахування заборгованості з ЄСВ, позаяк частиною 16 статті 25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Окрім цього, посилання позивача на те, що вимога сформована не за результатами перевірки є неспроможними, адже вимога про сплату боргу (недоїмки) може сформована на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, що передбачено пунктом 4 розділу 6 Інструкції № 449.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач не виконав обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску, оскільки у силу абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 7, частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, такий обов`язок не залежав від отримання ним дoxoду (прибутку) від підприємницької діяльності у ці періоди та фінансового стану позивача, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2019 № Ф-8565-51/8221 на суму 26539,26 грн є правомірною.

Отже, у позові слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська,4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя К.І. Клочко