Рішення № 88811558, 16.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1420/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Наталії Іванівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами :

скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 від 10.09.2019 у проведені перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14.10.2014, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру»» №578-УШ від 02.07.2015, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити з 09.08.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років мені, ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14.10.2014, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» №578-УПІ від 02.07.2015, виходячи з розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, яка визначена у довідці прокуратури Львівської області від 05.08.2019 № 18/721 без застосування обмеження максимальної суми заробітної плати, з якої обчислюється Єдиний соціальний внесок та без обмеження суми розміру пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на даний час розмір заробітної плати позивача набагато більший від того, з якого їй було обраховано та призначено пенсію на підставі рішення суду від 23.08.2016, у зв`язку з чим позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» (надалі Закон України № 578-VIII) у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включено всі види оплати праці, з якої було сплачено набагато більший єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за останні 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією, оскільки цим суттєво покращується її матеріальне становище. 05.08.2019 за №18/721 прокуратурою області ОСОБА_1 видана довідка, яка підтверджує те, що вона працює в прокуратурі Львівської області на посаді начальника відділу та сума для нарахування пенсії з врахуванням її заробітної плати становить 57171 грн., а відтак зазначає, що її пенсія повинна становити 34302 грн. Позивач зазначила, що звернулась до Галицького відділу обслуговування громадян м. Львова (сервісний центр) із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» від 09.08.2019 та даною довідкою. Проте, орган Пенсійного фонду відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Позивач вважає таку відмову протиправною та просить суд таке рішення відповідача скасувати, а позовні вимоги задоволити повністю.

Ухвалою суду від 21.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

На заперечення проти позовних вимог відповідачем подано 19.03.2020 за вх. № 15254 до суду відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи у відзиві правомірність своїх дій відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що рішення відповідач мотивував тим, що відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, на даний час відповідний нормативний акт Кабінетом Міністрів України не прийнято, позивачем реалізоване право на призначення пенсії за вислугою років та нарахування здійснене у редакції, чинній, на час її призначення.

06.09.2020 за вх. № 18305 позивачем подано відповідь на відзив, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задоволити позов повністю.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, то суд зазначає що відповідно до п.2 ч.6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З врахуванням наведеного, а також того, що цей публічно-правовий спір є справою незначної складності, розгляд якої повинен здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), підстави для розгляду цієї позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відсутні.

З врахуванням наведеного, а також того, що цей публічно-правовий спір є справою незначної складності, розгляд якої повинен здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), підстави для розгляду цієї позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відсутні.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 , працює в органах прокуратури з 1993 року та набула право на пенсію за вислугою років, у зв`язку з чим їй було її призначено відповідно до Закону №1697 у розмірі 60% від середнього заробітку на посаді начальника відділу згідно з постановою Галицького районного суду м. Львова від 23.08.2016.

23.08.2016 рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/5077/16-а позов задоволено повністю. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні періодів її роботи у органах прокуратури до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років за нормами Закону України «Про прокуратуру» неправомірними.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова врахувати період роботи ОСОБА_1 з 24.06.1993 року по 05.01.1999 року друкарки І категорії прокуратури Львівської області, до стажу який дає право на пенсію за вислугу років та призначити пенсію відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції 2014 року).

Позивач продовжувала працювати відповідно до п.13-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон №-1058) в період роботи на посадах та на умовах, передбачених Законом №1697-УІІ, пенсія виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону №1058-ІУ та становить 3595 грн.

У 2016 році відповідачем позивачу було нараховано на підставі довідки прокуратури Львівської області від 04.07.2016 за № 18/1132 пенсію в сумі 9642 грн.

05.08.2019 за №18/721 прокуратурою області ОСОБА_1 видана довідка, яка підтверджує те, що ОСОБА_1 працює в прокуратурі Львівської області на посаді начальника відділу та сума для нарахування пенсії з врахуванням її заробітної плати становить 57171 грн.

Позивач звернулася до Галицького відділу обслуговування громадян м. Львова (сервісний центр) із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Управлінням застосування пенсійного законодавства, відділом з призначення та перерахунку пенсій № 6 від 10.09.2019 ОСОБА_1 , відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 (надалі Закон №1697-УІІ) у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

Не погодившись із вказаним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались ч.12 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15 грудня 2015 року.

Так, Закон №1697-VII, в редакції на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, не містив аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VII, в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 1 пункту 13 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону №1697-VII Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» зокрема викладено в новій редакції Схеми посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур.

Частиною 20 ст. 86 Закон №1697-VII було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Однак, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ частину 20 було викладено у такій редакції: "20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.8 Основного Закону, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13.12.2001 у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Відповідно до п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Згідно вимог п.4 рішення від 11.10.2005 у справі №1-21/2005 Конституційний Суд України вказав, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Випадки обмеження та звуження змісту і обсягу прав і свобод людини неодноразово були предметом розгляду Конституційним Судом України. Так, у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив: "Звуження змісту і обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".

Наведені висновки Конституційного Суду України в повній мірі узгоджуються з положеннями п.п.1,2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", згідно з якими в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя (ст.8 Конституції України).

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

На момент звернення позивача із заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії діяла норма ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону від 28.12.2014 № 76-VІІІ, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відмова органу Пенсійного фонду, викладена в рішенні від 10.09.2019, ґрунтувалась на положеннях ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України, а оскільки такого рішення Уряд не приймав, в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.

При цьому суд зазначає, що 13.12.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення № 7-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697–VII.

Конституційний Суд зазначив, що до повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатує, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України). До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 9 жовтня 2008 року № 22-рп/2008, від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009" (абзац другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 травня 2010 року № 14-рп/2010).

За результатами розгляду конституційної скарги Конституційний Суд вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697–VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційний Суд установив порядок виконання цього рішення, а саме:

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697–VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697–VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Таким чином з 13.12.2019 ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697–VII не підлягає застосуванню в редакції, за якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Натомість з 13.12.2019 підлягає застосуванню редакція вищевказаної норми, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Заробітна плата прокурорських працівників визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

З 06.09.2017 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», якою підвищено заробітну плату прокурорів (в тому числі і позивача).

Право на підвищення пенсії виникло у позивача з дати набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 .

Крім того, щодо позивача існують наступні підстави для перерахунку пенсії, що визначені ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»: підвищення заробітної плати прокурорським працівникам; збільшення вислуги років.

Отже, рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 у проведені перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14.10.2014, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» №578-VШ від 02.07.2015, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд приходить до переконання, що для належного захисту права позивача за встановлених обставин слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14.10.2014, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» №578-VШ від 02.07.2015, виходячи з розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, яка визначена у довідці прокуратури Львівської області від 05.08.2019 № 18/721.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись ст. ст. 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, п.3 розділу VI "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 від 10.09.2019 у проведені перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14.10.2014, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» №578-VШ від 02.07.2015, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відповідно до вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ від 14.10.2014, з урахуванням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» №578-VШ від 02.07.2015, виходячи з розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, яка визначена у довідці прокуратури Львівської області від 05.08.2019 № 18/721 без обмеження граничного розміру пенсії з врахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок ) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Сподарик Н.І.