Рішення № 88811441, 16.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/3180/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (вул. Дворцова, 24, п/с 1/37, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 39808965) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 12.11.2019р. №КР3551/391/АВ/ТД-ФС.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що за результатами інспекційного відвідування посадовими особами відповідача складено акт від 04.10.2019р. №КР3551/391/АВ та встановлено порушення вимог ст.ст. 21, 24 КЗпП України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, у зв`язку з чим прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Позивач не погоджується із застосуванням до нього штрафної санкції та вказує, що станом на момент проведення інспекційного відвідування перебувала за кордоном, а тому не могла вчинити правопорушення оскільки відсутні його складові: суб`єктивні ознаки (суб`єкт, суб`єктивна сторона) та об`єктивні ознаки (об`єкт, об`єктивна сторона).

Крім того, позивач вказує на процедурні порушення порядку проведення інспекційного відвідування, які визначені пунктами 6 та 7 Порядку накладення штрафі за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013р. №509.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Відповідачем подано відзив на позов, яким вимоги позивача не визнаються та вказується, що при прийняття оскаржуваних рішень посадові особи відповідача діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені ПКМУ від 26.04.2017р. №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого ПКМУ від 17.07.2013р. №509 (а.с. 41-45).

Ухвалою суду від 16.12.2019р. позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору в розмірі визначеному п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (а.с.19).

Ухвалою суду від 26.12.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено призначено на 24.01.2020р. (а.с.1).

Ухвалами суду від 26.12.2019р. та 15.01.2020р. витребувано докази від Державної прикордонної служби України (а.с.26,39).

Ухвалою суду від 24.01.2020р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 18.02.2020р. (а.с.74).

18.02.2020р. в судовому засіданні оголошено перерву до 16.03.2020р. (а.с.86,87).

16.03.2020р. в судовому засіданні продовжено перерву до 02.04.2020р. (а.с.99).

02.04.2020р. продовжено перерву в судовому сіданні до 14.04.2020р. (а.с.107).

14.04.2020р. учасниками справи подано клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні, у зв`язку з чим відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України подальший розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

За змістом ч. 4 ст. 2 вказаного Закону заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до п.п. 9 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015р., Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, застосування статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 5 п. 5 Порядку 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовою особою відповідача, 27.09.2019р. на ім`я заступника керівника відповідача подано службову записку про те, що під час проведення превентивних заходів за місцем здійснення діяльності позивача (м. Кропивницький, вул. Кропивницького, АДРЕСА_2 міст, 5-а кабінка, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), виявлено можливий факт використання позивачем праці без оформлення трудових відносин (а.с.47).

27.09.2019р. відповідачем видано наказ №1322 про проведення інспекційного відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 в термін з 27.09.2019р. по 10.10.2019р. (а.с.48).

На підставі вищевказаного наказу відповідачем виписано направлення на проведенням інспекційного відвідування від 27.09.2019р. №1322/02.9, яке згідно підпису особи, яка перебуває у трудових відносинах з позивачем ( ОСОБА_2 ) отримано 27.09.2019р. (а.с. 49,50).

27.09.2019р. посадовими особами відповідача здійснено інспекційне відвідування за місцем здійснення діяльності позивачем: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У зв`язку з відсутність позивача за місцем здійснення діяльності та відсутності документів необхідних для проведення перевірки, складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 27.09.2019р. №КР3551/391/НД/АВ та вимогу про надання/поновлення документів від 27.09.2019р. №КР3551/391/НД про необхідність надання документів згідно переліку в строк до 04.10.2019р., які засобами поштового зв`язку направлені на адресу позивача 30.09.2019р. (а.с.15-18).

04.10.2019р. посадовими особами відповідача здійснено повторне інспекційне відвідування за місцем здійснення діяльності позивача, результати якого оформлені актом від 04.10.2019р. №КР/3551/391/АВ (а.с.55-57).

Розділ ІІІ акту містить опис виявлених порушень, зокрема, встановлено, що гр. ОСОБА_3 працює у позивача з 01.09.2019р. менеджером з продажу по цивільному договору, режим його роботи з 8:00 до 18:00 без перерви на обід та вихідних днів, отримує заробітну плату в розмірі 4000 грн.

Вказані обставини підтверджуються особистими поясненнями гр. ОСОБА_3 наданими безпосередньо в ході інспекційного відвідування (а.с.58).

Документів, які б підтверджували факт укладення з гр. ОСОБА_3 цивільного договору, як в ході інспекційного відвідування так і в ході розгляду справи позивачем не надано.

У зв`язку з виявленими порушеннями відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень від 04.10.2019р. №КР3551/391/АВ/П (а.с.61,62).

Примірник акту від 04.10.2019р. №КР/3551/391/АВ та припису від 04.10.2019р. №КР3551/391/АВ/П направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку 07.10.2019р. (а.с.63,звор.).

12.11.2019р. відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №КР3551/391/АВ/ТД-ФС, якою до позивача застосовано штраф в розмірі 125190 грн. (а.с.7).

Не погодившись із застосуванням штрафних санкцій позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Позивач будучи суб`єктом господарювання, відповідно до статей 50 Цивільного кодексу України, 124 Господарського кодексу України наділений правом залучення найманої праці до підприємницької діяльності і виступає однією із сторін трудового договору – роботодавцем.

На підставі вимог статті 21 КЗпП України, позивач зобов`язаний забезпечити реалізацію прав та свобод найманих працівників, на умовах встановлених законодавством про працю, згідно вимог статей 3, 24, 141 КЗпП України.

Отже, допустивши гр. ОСОБА_3 до виконання роботи менеджера з продажу за місцем здійснення господарської діяльності позивачем, без належного оформлення трудових правовідносин, позивачем допущено порушення вимог ст.ст. 21, 24 КЗпП України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VІ роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

У відповідності до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми є обов`язковим.

На виконання вимог ст.24 КЗпП України, згідно порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" на роботодавця покладено обов`язок повідомлення про прийняття працівника на роботу місцевий орган Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску.

Частиною 2 ст.30 Закону України "Про оплату праці" встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

За ст. 253 КЗпП України, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач використовувала найману працю гр. ОСОБА_3 без оформлення письмового трудового договору, без обліку виконуваної працівником роботи і бухгалтерського обліку витрат на оплату праці та без здійснення сплати єдиного страхового внеску на умовах та в розмірі встановленого чинним законодавством України.

У відповідності до ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 2 ч.2 ст.265 КЗпП України); порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати (абзац 8 ч.2 ст.265 КЗпП України).

Щодо доводів позивача про її відсутності в країні на час проведення інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

На час проведення інспекційного відвідування, магазин в якому здійснюється підприємницька діяльність позивача, функціонував в звичайному режимі, що підтверджено матеріалами інспекційного відвідування, та не спростовується позивачем.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, навіть за умови доведеності факту відсутності позивача в країні на час виникнення спірних відносин, позивач не позбавляється обов`язку нести відповідальність за дотриманням вимог законодавства, в т.ч. і трудового.

Щодо свідчень гр. ОСОБА_3 , які надані в судовому засіданні 16.03.2020р. та якими він заперечив факт виконанням обов`язків менеджера з продажу під час проведення інспекційного відвідування, то суд критично ставиться до вказаних свідчень оскільки вони прямо протилежні поясненням наданим в ході інспекційного відвідування і при цьому суд враховує, що пояснення від 27.09.2019р. не містять будь-яких зауважень чи заперечень до їх змісту та підписані особисто гр. ОСОБА_3 .

Таким чином, доводи викладені позивачем у позовній заяві не спростовують факту виявлених порушень трудового законодавства, а тому судом до уваги не приймаються, а отже позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник