Рішення № 88811365, 14.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року справа № 320/5155/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 24.05.2019 №UA500060/2019/000064/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірним рішенням відповідачем протиправно збільшено заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що ним надано відповідачу всі передбачені законодавством документи для підтвердження складових митної вартості товару та їх числових значень. Вважає, що відповідач не мав правових підстав для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, та подальшого коригування цієї вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що під час здійснення ним митного контролю імпортованих позивачем товарів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю у зв`язку із можливим заниженням митної вартості товарів, а за результатами перевірки документів, наданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, встановлено, що в таких документах містяться розбіжності, а також ці документи не підтверджують розміру витрат на транспортування товарів, що є складовою їх митної вартості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5155/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, витребувано від відповідача докази, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин у справі та призначено підготовче судове засідання.

Сторони скористались своїми правами, передбаченими статтями 163 та 164 Кодексу адміністративного судочинства України, і надали суду відповідь на відзив та заперечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 у зв`язку з ненаданням відповідачем доказів, витребуваних ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2019, такі докази витребувані повторно, а проведення підготовчого судового засідання у справі відкладено.

На адресу суду 13.11.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення із доданими до них доказами, що витребувані судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в режимі відеоконференції на 13.12.2019.

В судовому засіданні 13.12.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов, представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання у режимі відеоконференції не з`явився.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд з огляду на неявку в судове засідання представника відповідача та з урахуванням думки представника позивача ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 клопотання Одеської митниці ДФС про заміну відповідача на правонаступника задоволено. Замінено відповідача у даній справі - Одеську митницю ДФС на правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» (ідентифікаційний код 20616482, місцезнаходження: 08004, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43/2) є юридичною особою, зареєстрованою 24.02.1998 Макарівською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т.1, а.с.163).

З матеріалів справи слідує, що 12.06.2018 між компанією LeOfficineRuinite – Udine S.P.A. (Італійська Республіка, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №5/2018, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у відповідності до вимог даного контракту (т.1, а.с.20 - 32).

Згідно з пунктом 1.1. контракту найменування, кількість, комплектація, асортимент товару узгоджується сторонами у додатках до контракту.

Пунктом 1.2 цього контракту, зокрема, визначено, що продавець є виробником товару на належному йому заводі в Туреччині; товар має бути новим, таким, що не був в експлуатації.

Згідно з пунктом 2.2. контракту ціна на товар встановлюється у відповідності з підписаними додатками до цього контракту та включає в себе витрати на маркування, пакування, навантаження.

Умови поставки товару - EX WORKS, AKSARAY (Тurkey) у відповідності з Інкотермс 2010 (пункт 2.3. контракту).

На виконання вказаного контракту 19.05.2019 на митну територію України в зону діяльності відповідача за міжнародною транспортною накладною (CMR) від 16.05.2019 №447797 (т.1, а.с. 50) з м. Аксарай (Туреччина) надійшов вантаж обладнання загальною вагою брутто 6 590 кг.

Вантаж заявлено декларантом позивача відповідачу для митного оформлення за митною декларацією від 20.05.2019 № UА5006660/2019/014549 (т.1, а.с. 47-48) з описом у графі 31 цієї декларації, що відповідає змісту специфікацій (додатків) від 29.03.2019 № 6, від 04.04.2019 № 7, від 16.05.2019 № 9 до контракту від 12.06.2018 № 5/2018, а саме:

бетонозмішувач LT 105ЕН, новий 2019 року виробництва, серійний номер Т-13790, в комплекті – 1 кпл, в комплект входить: бак для води 650 л з підкріплювальною опорою, завантаження води з двох боків; пластина зносу на дренажному каналі; зносостійкий лист на завантажувальному бункері; захисний лист заднього замка; гідравлічний манометр D=100; набір карданів (версія «Н»); самонавідний пластинчатий набір; з`ємний комплект бамперної панелі СЕ …;

барабан бетонозмішувача LT 180 D.2200 DX1450 C/1 L = OBLO 1 шт,

підрамник для барабана – 1 шт,

комплект з`єднувальної установки з карданом – 1 шт.

У графі 12 митної декларації декларантом позивача заявлено митну вартість товару в розмірі 684 134,44 грн., а в графі 43 цієї декларації вказано, що заявлену митну вартість розраховано за першим методом визначення митної вартості товарів (за ціною угоди).

Для підтвердження заявлених в митній декларації відомостей, в тому числі відомостей про митну вартість товару, декларантом позивача надано відповідачу копії документів, зазначених ним в графі 44 декларації та у подальшому відповідачем – в картці відмови у митному оформленні цієї декларації (т.1, а.с. 199-200), а саме копії: контракту від 12.06.2018 № 5/2018, специфікацій (додатків) від 29.03.2019 № 6, від 04.04.2019 № 7, від 16.05.2019 № 9 та додаткової угоди від 05.04.2019 до вказаного контракту, рахунків-фактур (інвойсів) від 16.05.2019 № 1960361 та № 1960363, пакувального листа від 16.05.2019 б/н, декларацій про походження товару від 16.05.2019 № 1960361 та № 1960363, автотранспортної накладної від 16.05.2019 № 447797, книжки МДП (TIR carnet) від 16.05.2019 № XZ.83227728, банківських платіжних документів, що стосуються товару від 04.04.2019 № СОВ040419/4789К, від 15.05.2019 № СОВ150519/8770К,№ СОВ150519/8968К та від 16.04.2019 № СОВ160419/9117К, документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 20.05.2019 № 195/20, митної декларації країни відправлення від 16.05.2019 №19061000ЕХ001540, договору про надання послуг митного брокера від 02.05.2019 № 02-05/19.

За результатами розгляду митної декларації від 20.05.2019 №UА5006660/2019/014549 та доданих до неї документів відповідач 20.05.2019 направив декларанту позивача електронне повідомлення (т.2, а.с. 24) про спрацювання профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та інформацію про те, що опрацюванням наданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів документів встановлено, що такі документи (1) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також (2) у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності. Обґрунтовуючи зазначені претензії щодо опрацьованих документів відповідач вказав про те, що (1) на підтвердження розміру витрат на транспортування товару надано лише довідку перевізника від 20.05.2019 № 195/20, яка не містить умов поставки та (2) до митного оформлення не надано сертифікату про походження товару, який мав бути наданий продавцем покупцю товару згідно з пунктом 4.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.06.2018 № 5/2018.

У зв`язку із наведеним відповідач з посиланням на частину третю статті 53 МК України зобов`язав позивача надати для підтвердження заявленої митної вартості товару такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення; інші додаткові документи за бажанням.

Позивачем додатково надані відповідачу рахунок-фактура на оплату транспортних витрат від 20.05.2019 № 222, акт надання послуг від 20.05.2019 № 225, платіжне доручення про оплату транспортно-експедиційних послуг від 21.05.2019 № 906, прайс-лист та звіти про оцінку товару (т.1., а.с 61 -107) та листом від 24.05.2019 №045 (т.2, а.с. 27) повідомлено про відсутність можливості подати інші документи.

Вважаючи, що додатково наданими документами позивач не усунув розбіжності в наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, про які йдеться в електронному повідомленні від 20.05.2019, відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 24.05.2019 № UA500060/2029/000064/2 (т.1, а.с.197-198), яким збільшив заявлену позивачем митну вартість товарів з 684 134,44 грн. до 1 072 132,03 грн. (36 394,59 євро * 29,4588555 грн.), або з 3,93 доларів США за 1 кг до 6,17 доларів США за 1 кг, та у зв`язку з цим відмовив у митному оформленні митної декларації від 20.05.2019 № UА5006660/2019/014549, про що видав картку відмови №UA500060/2019/00353 (т.1, а.с. 199-200).

В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідач в графі 33 цього рішення повторив доводи, вказані в електронному повідомленні про витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів від 20.05.2019; вказав, що додатково надані позивачем документи не усувають розбіжностей в основних документах; зазначив, що не має інформації, необхідної для визначення митної вартості за методами за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, віднімання або додавання вартості; вказав, що митну вартість товарів визначено за резервним методом на підставі інформації, що міститься в митній декларації від 23.05.2019№ UA125200/2019/618930.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі – МК України).

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У відповідності з частинами 4 та 10 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, із додаванням витрат (складових митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зазначених в частині 10 вказаної статті, зокрема витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини 10 статті 58 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митниці документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності з правилами заповнення графи 20 декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296 (далі – Наказ № 599), до зазначених в пункті 6) частини другої статті 53 МК України транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митниці зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митницею під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митницею у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митницею письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митниці заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже, митниця при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язана перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митниця має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Суд критично оцінює посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на спрацювання профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та посилання у відзиві на позовну заяву на положення міжнародних документів та нормативних актів щодо порядку оцінки ризиків за допомогою спеціальних автоматизованих інформаційних систем, оскільки спрацювання певних профілів ризиків таких систем саме собою не може свідчити про неправильне визначення митної вартості товару декларантом.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені у митному відношенні із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Така правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена, зокрема, в постанові від 31.03.2020 у справі № 826/12344/15.

Водночас приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Однак відповідачем в основу сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості покладено твердження про те, що довідка перевізника про вартість транспортування товару до місця ввезення на митну територію України від 20.05.2019 № 195/20 не є належним документом для підтвердження таких витрат та не містить посилання на умови поставки товару.

Оцінюючи вказаний довід відповідача суд виходить з наступного.

Наведений у Наказі № 599 перелік документів, що надаються декларантом для підтвердження витрат на транспортування, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним.

Оскільки законодавством про державну митну справу не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, надана перевізником відповідна довідка є допустимим доказом розміру таких витрат.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

При цьому, за змістом пункту 6) частини 2 статті 53 МК України документи для підтвердження такої складової митної вартості товару як вартість його транспортування мають надаватись декларантом митниці лише у випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Призначення таких документів, зокрема, довідки перевізника про вартість транспортування, полягає у підтвердженні розміру витрат на транспортування, що мають бути додані до фактурної ціни товару у випадку, коли згідно з умовами поставки вони не включені до такої ціни.

У зв`язку з цим твердження відповідача про те, що розмір витрат на транспортування неможливо перевірити через відсутність у довідці перевізника про вартість транспортування вказівки на умови поставки, на яких товар придбаний покупцем у продавця, є безпідставними.

В матеріалах справи наявна копія довідки про транспортні витрати від 20.05.2019 №195/20, видана ФОП ОСОБА_1 , згідно з якою вартість перевезення вантажу автомобілем ДАФ д.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом м. Аскарай (Туреччина) до митної території України (ТТП «Чорноморськ») складає 71 750,00 грн. (т.1, а.с. 59).

Зазначена у вказаній довідці інформація щодо маршруту перевезення, транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення, та вартості перевезення відповідає інформації, що міститься в договорі-заявці від 03.05.2019 № ТК-9503, укладеному між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , рахунку на оплату експедиційних послуг від 20.05.2019 №222, акті надання послуг від 20.05.2019 № 225, платіжному дорученні від 21.05.2019 № 906 (т.1 , а.с.60-63), міжнародній транспортній накладній (CMR) від 16.05.2019 № 447797 (т.1, а/с. 50), книжці МДП (TIR carnet) від 16.05.2019 № XZ.83227728 (т.1, а.с. 202-207).

Наведене, на думку суду, дозволяє співвіднести інформацію, зазначену в довідці про транспортні витрати, з інформацією, наявною в інших документах, поданих під час митного оформлення та, як наслідок, віднести вказану довідку до даної поставки як документ, що підтверджує вартість транспортних витрат.

Суд звертає увагу на те, що згідно з інформацією у графі 16 міжнародної транспортної накладної від 16.05.2019 № 447797 та інформацією, зазначеною у книжці МДП (TIR carnet) від 16.05.2019 № XZ.83227728, фактичним перевізником виступив ФОП ОСОБА_2 , а також на те, що в матеріалах справи наявні копія договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 05.05.2019 № 05-05/19, укладеного між позивачем та ТОВ «ГРЕЙМАР», рахунку фактури від 24.05.2019 № СФ-0000088, акту здачі-прийняття робіт №РН00000091 та платіжного доручення від 24.05.2019 № 966 про отримання та оплату позивачем на підставі вказаного договору транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 10 435,00 грн.

Проте, оцінюючи вказані обставини суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ним у спірному рішенні.

Встановлені судом факти наявності договору про транспортно-експедиційне обслуговування між позивачем та ТОВ «ГРЕЙМАР» та безпосереднього виконання міжнародного перевезення ФОП ОСОБА_2 не наводились відповідачем в оскаржуваному рішенні, а, отже не брались ним до уваги при прийнятті цього рішення та не можуть бути використані для обґрунтування правомірності такого рішення.

Крім того, на переконання суду, лише факт наявності договору про транспортно-експедиційне обслуговування між позивачем та ТОВ «ГРЕЙМАР» та факт безпосереднього виконання міжнародного перевезення ФОП ОСОБА_2 не свідчать про недостовірність довідки про транспортні витрати від 20.05.2019 № 195/20 та документів первинного бухгалтерського обліку, виданих ФОП ОСОБА_1 .

Як другу підставу для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідач в оскаржуваному рішенні вказав ненадання до митного оформлення сертифікату про походження товару, наявність якого передбачена пунктом 4.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.06.2018 №5/2018.

Разом з тим, сертифікат про походження товару не є документом для підтвердження митної вартості товарів у відповідності зі статтею 53 МК України.

У відповідності з частиною 1 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Таким чином, оскільки сертифікат про походження товару не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та в силу своєї правової природи не містить інформації про ціну товару та числові значення складових митної вартості товарів, суд вважає, що відсутність такого сертифікату під час митного оформлення не може бути підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Наслідки неможливості достовірно встановити країну походження товару передбачені частинами 2, 3 статті 48 МК України та полягають у застосуванні до такого товару повних ставок мита та особливих видів мита за їх наявності.

Крім того, за змістом частин 1, 2 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, можуть бути не тільки сертифікат про походження товару, а й засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації.

На підтвердження заявленої країни походження товару позивачем надано відповідачу декларації про походження товару від 16.05.2019 № 1960361 та № 1960363, що підтверджується інформацією в графі 44 митної декларації від 20.05.2019 №UА5006660/2019/014549.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що у спірному рішенні відповідачем не доведено наявності у нього передбачених МК України підстав для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а, отже такі документи витребувані без належних на то підстав.

При цьому, суд звертає увагу, що повноваження на витребування додаткових документів має на меті надати митниці можливість упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

З огляду на принцип пропорційності, який полягає у дотриманні необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і зазначеною вище метою, на досягнення якої спрямовано витребування додаткових документів, митниця має право витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості декларування певної складової митної вартості або її числового значення.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідачем витребувано у позивача наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.

З огляду на те, що в основу сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості товарів відповідачем покладено твердження про те, що довідка перевізника про вартість транспортних витрат не є належним документом для підтвердження розміру таких витрат, відповідач мав витребувати у позивача документи, що мають підтвердити числове значення такої складової митної вартості товарів як витрати на їх транспортування.

Разом з тим, витребувані відповідачем документи не є документами, що містять інформацію про витрати позивача на перевезення товарів до місця ввезення на митну територію України і за своєю природою не здатні підтвердити розмір вказаних витрат.

За таких обставин, не надання запитаних відповідачем додаткових документів не може мати наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, висловлене в оскаржуваному рішенні відповідачем зауваження щодо відсутності в наданому позивачем прайс-листі умов поставки товару також не ґрунтується на вимогах законодавства.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 18.01.2018 у справі № 816/747/15-а.

Суд звертає увагу, що митна вартість оцінюваних товарів визначена відповідачем в оскаржуваному рішенні з використанням другорядного методу визначення митної вартості товарів – резервного.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

За змістом примітки до статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - Угода) під час застосування резервного метода визначення митної вартості товарів мають застосовуватись попередні йому методи оцінювання, але із обґрунтованою гнучкістю. Приклади такої гнучкості наведено у зазначеній примітці.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що митна вартість задекларованих позивачем товарів визначена відповідачем на рівні митної вартості інших товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 23.05.2019 № UA125200/2019/618930 (т.2, а.с. 90-91).

Згідно з інформацією, наведеною в графі 31 вказаної митної декларації, за цією декларацією здійснено митне оформлення частин транспортних засобів - алюмінієвих паливних баків з аксесуарами для встановлення, місткістю 800 л, алюмінієвих паливних баків з аксесуарами для встановлення, місткістю 600 л, алюмінієвих баків для гідравлічної оливи з аксесуарами для встановлення, місткістю 150 л.

В той же час, позивачем ввезено на митну територію України бетонозмішувачі та приладдя до них. На думку суду ввезені позивачем товари є настільки не подібними до алюмінієвих баків, що визначення їх митної вартості на рівні митної вартості алюмінієвих баків не відповідає принципу «розумної гнучкості» у розумінні Угоди.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з інформацією, що міститься в графі 46 митної декларації від 23.05.2019 № UA125200/2019/618930, митна вартість заявлених в ній товарів також визначена за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості товарів. Отже, така митна вартість не є контрактною вартістю аналогічних чи подібних товарів, а її використання як бази розрахунків для визначення митної вартості товарів за резервним методом суперечить наведеним принципам Угоди щодо методів оцінювання, які мають використання під час застосування резервного методу.

Як вже було встановлено судом, в основу сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості відповідачем покладено твердження про те, що довідка перевізника про вартість транспортних витрат не є належним документом для підтвердження розміру таких витрат.

Про наявність сумнівів щодо достовірності безпосередньо контрактної ціни товару (його фактурної вартості) відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано.

У відповідності з Наказом № 599, якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Проте, в порушення пункту 4 частини 2 статті 55 МК України відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено відомостей про тариф на транспортування, який він вважає належним для даної поставки, а також не наведено жодних розрахунків, які б доводили, що витрати на транспортування товару з Туреччини до України складають близько 50 відсотків його фактурної вартості, внаслідок чого заявлена позивачем митна вартість товарів має бути збільшена з 3,93 доларів США за 1 кг до 6,17 доларів США за 1 кг.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості покладено на митницю.

Проте, в даній справі відповідач не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, що має наслідком задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.09.2019 № 453 (т.1, а.с.2).

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати у сумі 1921,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 24.05.2019 № UA500060/2019/000064/2.

3. Стягнути судовий збір у сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» (ідентифікаційний код 20616482, місцезнаходження: 08004, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43/2) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Одеської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43333459, місцезнаходження: 65078, м.Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 14.04.2020 р.

Суддя Кушнова А.О.