Рішення № 88810673, 15.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 р. Справа № 120/1064/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2020 року до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Кравчука М.О., подана від імені та в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (далі - позивач, ТОВ "Вінпродтрейд") до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправною бездіяльність відповідача у наданні інформації на запит позивача від 12.11.2019 № 407 та зобов`язання відповідача розглянути зазначений запит і надіслати позивачу запитувану інформацію.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до відповідача, як розпорядника публічної інформації, з запитом від 12.11.2019 № 407 про надання інформації. Листом за № 01-11/720 від 19.11.2019 відповідач продовжив строк розгляду вказаного запиту та виставив позивачу рахунок для відшкодування витрат на копіювання та друк документів в кількості 79 сторінок. Водночас станом на дату подання позову відповідач запитуваної інформації не надав.

На думку позивача, відповідач порушив вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки перші 10 сторінок є безкоштовними, а отже вони мали бути направлені позивачу разом з відповіддю на запит у паперовому вигляді. До того ж у запиті зазначалась електронна адреса запитувача інформації, що зумовлювало обов`язок відповідача надати відповідь та копії документів у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача, навіть якщо обсяг інформації перевищує 10 аркушів.

Також позивач наголошує, що законом встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Відтак позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим за захистом своїх прав звертається до суду.

Крім того, за результатами розгляду справи позивач просить вирішити питання про відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3990,00 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "Вінпродтрейд" та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету позову справу віднесено до категорії справ незначної складності з приводу оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України).

13.04.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Управління зазначає, що частиною другою статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не прописано такого механізму надання відповіді на запит, згідно з яким перші 10 сторінок запитуваної інформації є безкоштовними та мають бути обов`язково направлені разом з відповіддю у паперовому вигляді, а за решту додаткових сторінок запитувач повинен відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Відтак відповідач вважає, що діяв правомірно, оскільки право позивача на отримання інформації на запит може бути реалізоване лише після внесення ним плати відповідно до виставленого рахунку. Разом з тим, позивач оплату не здійснив, а отже Управління не допустило жодної протиправної бездіяльності.

Крім того, на думку відповідача, розпорядник інформації не зобов`язаний надавати відмову, якщо, наприклад, впродовж певного часу після повідомлення ним запутувача про необхідність внесення плати, цього не було зроблено. Відповідач зауважує, що закон не обмежує запитувача в часі здійснення оплати і встановлення розпорядником таких строків буде суперечити закону. Тому відповідь на запит позивача підготовлена, однак Управління чекає на оплату зі сторони запитувача.

Також відповідач зазначає, що у запиті позивач вимагав надати інформацію одночасно двома способами: і шляхом надсилання поштового листа, і шляхом надсилання електронного листів. Проте відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є. Отже, цієї нормою чітко визначено вимоги до запиту на публічну інформацію, зокрема те, що у запиті запитувач має вказати або поштову, або електронну адресу. Водночас закон не містить положень, які б надавала право запитувачу вимагати інформацію в паперовому та електронному вигляді одночасно. Тому Управління правомірно обрало перший із зазначених у запиті способів листування, а саме шляхом надіслання відповіді на поштову адресу запитувача інформації.

У відзиві відповідач також заперечує заявлені позивачем вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу та вважає, що вони є істотно завищеним та не відповідає реально затраченому адвокатом часу на складання позовної заяви. При цьому відповідач просить врахувати, що з серпня по грудень 2019 року позивач надіслав до Управління 47 запитів, які потребують збору і обробки великої кількості інформації та залучення до їх виконання працівників багатьох закладів освіти. Крім того, позивач подав 27 позовів до Управління, пов`язаних з розглядом численних запитів ТОВ "Вінпродтрейд", і усі позовні заяви написані під копірку та виготовляються простою заміною деяких фактичних даних. Тому, на думку відповідача, для оформлення позову адвокат витратив значно менше часу у порівнянні з тими розрахунками витрат на правову допомогу, що надані суду у цій справі.

Згідно з ч. 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 12.11.2019 позивач ТОВ "Вінпродтрейд" звернувся до розпорядника публічної інформації - Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області із запитом № 407, в якому просив:

1. Зареєструвати та розглянути запит.

2. Надати інформацію про використання бюджетних коштів, а саме:

2.1. Надати інформацію, які документи були надані учасником переговорної процедури закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2019-02-23 000030-b) ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог передбачених ст. 35 розділу VI Закону України "Про публічні закупівлі" та умовами тендерної документації.

2.2. Надати належним чином завірені копії документів, що були надані учасником переговорної процедури закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2019-02-23-000030-b) ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог передбачених ст. 35 розділу VI Закону України "Про публічні закупівлі" та умовами тендерної документації.

2.3. Яку кількість м`яса свинини та курятини було закуплено Управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради на підставі договору № 21 і № 22, який було укладено в результаті проведення переговорної процедури закупівлі від 11.03.2019 по предмету закупівлі: ДК 021:2015:15110000-2 М`ясо (М`ясо свинини та куряче) (ідентифікатор закупівлі UA-2019-02-23-000030-b)?

2.4. За якою ціною було закуплено м`ясо свинини та курятини (вказати ціну 1 кг)?

2.5. Чи мінялася протягом терміну виконання договору ціна закупівлі м`яса свинини та курятини (вказати ціну 1 кг)?

2.6. У разі зміни ціни вказати на якій підставі та згідно яких підтверджуючих документів наданих ФОП ОСОБА_1 було змінено ціну, надати копії цих документів.

2.7. Вказати змінену ціну та вказати яку кількість м`яса свинини та курятини було закуплено по змінених цінах, якщо ціну було змінено.

2.8. Яка сума бюджетних коштів була використана на закупівлю м`яса свинини та курятини по вищевказаному договору?

3. Надати інформацію у якій вказати яким суб`єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси).

4. Надати копії посвідчень про якість, декларації виробника і (або) іншого документу, який посвідчує якість продукції, що постачалася ФОП ОСОБА_1 .

5. Повідомити про відповідальну особу за надання відповіді на даний запит та вказати її ПІП, займану посаду та контактний номер телефону.

6. Надати інформацію, де вказати адресу електронної пошти, на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

7. Надати відповідь на вказаний запит та надати запитувану інформацію у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51-А, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у pdf. форматі) на e-mail TOB "Вінпродтрейд": v-p- t@ukr.net.

Листом за № 01-11/720 від 19.11.2019 відповідач продовжив строк розгляду вищевказаного запиту та надав рахунок для відшкодування витрат на копіювання та друк документів в кількості 79 сторінок в сумі 329,43 грн.

Вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність у наданні інформації на запит № 407 від 12.11.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Частиною першою статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Водночас відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII).

Так, згідно зі ст. 1 Закону № 2657-XII інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Положеннями статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2939-VI інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Отже, буквальне тлумачення положень ч. 2 ст. 21 Закону № 2939-VI вказує на те, що у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач інформації зобов`язаний оплатити фактичні витрати на копіюванням та друк документів понад встановлений обсяг. Тобто копії перших десяти сторінок документів надаються розпорядником інформації безкоштовно.

Наведене підтверджується ухвалою Конституційного Суду України від 25.06.2013 № 29-у/2013 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Так, приймаючи це рішення, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 21 Закону № 2939-VI викладені чітко, зрозуміло і передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат на копіювання та друк документів понад встановлену Законом кількість сторінок, а тому не потребують офіційної інтерпретації.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що перших десять сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформації надаються розпорядником інформації безкоштовно, тоді як відшкодування запитувачем інформації фактичних витрат на копіювання та друк документів має здійснюватись з наступної, тобто одинадцятої сторінки.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 818/40/17 та від 27.01.2020 у справі № 815/2873/18.

Крім того, у постанові від 27.01.2020 по справі № 815/2873/18 Верховний Суд звернув увагу на пункт 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", де зазначено, що:

"Відповідно до частини другої статті 21 Закону № 2939-VІ у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов`язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших десяти сторінок.

При цьому питання щодо надання розпорядником інформації перших десяти сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням запитувача про необхідність відшкодування витрат або повідомленням про відмову в задоволенні запиту у зв`язку з невідшкодуванням відповідних витрат прямо Законом № 2939-VІ та іншими чинними нормативно-правовими актами не врегульовано.

Однак, враховуючи міжнародно-правові стандарти у сфері доступу до публічної інформації, вважаємо, що належною практикою є надання за вимогою запитувача перших 10 сторінок безкоштовно одночасно з повідомленням про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій решти документів".

Судом встановлено, що у відповідь на запит ТОВ "Вінпродтрейд" № 407 від 12.11.2019 відповідач листом за № 01-11/720 від 19.11.2019 повідомив позивача про те, що строк розгляду запиту на інформацію продовжено та виставив йому рахунок на відшкодування витрат за 79 сторінок в сумі 329,43 грн.

Таким чином, підставою для продовження відповідачем строку розгляду запиту на інформацію стала необхідність сплати запитувачем інформації коштів для відшкодування витрат на виготовлення та друк копій документів у кількості 79 сторінок.

При цьому у відзиві на позов відповідач зазначає, що вся зібрана на запит позивача інформація займає 89 сторінок.

З наведеного суд робить висновок, що надісланий відповідачем рахунок на відшкодування витрат на копіювання та друк 79 сторінок документів є обґрунтованим, адже складений без урахування перших 10 сторінок, які згідно з положеннями статті 21 Закону № 2939-VІ є безкоштовними. Однак направлення позивачу листа № 01-11/720 від 19.11.2019 лише з вимогою про відшкодування зазначених витрат без надання перших 10 сторінок безкоштовно та з одночасним повідомленням запитувача інформації про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій решти документів, на думку суду, свідчить про допущену з боку відповідача бездіяльність.

Крім того, суд враховує, що частиною першою статті 22 Законом № 2939-VІ закріплено вичерпний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на інформацію. Зокрема, це можливо у випадку, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком (п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VІ).

Отже, виходячи з наведених вище висновків, які полягають у тому, що перших десять сторінок інформації надаються безкоштовно, суд вважає, що розпорядник інформації вправі відмовити у задоволенні запиту на інформацію з підстав, передбачених у п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VІ, лише в разі не здійснення запитувачем оплати витрат на копіювання та друк документів обсягом понад перших десять сторінок.

Натомість листом за № 01-11/720 від 19.11.2019 відповідач з непередбачених законом підстав фактично відмовив у наданні позивачу інформації в межах безоплатного обсягу, на отримання якої позивач мав законне право.

Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача у надані інформації на запит ТОВ "Вінпродтрейд" від 12.11.2019 № 407 належить задовольнити частково, а саме у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача у наданні позивачу перших десяти сторінок документів (частини інформації) безкоштовно на запит № 407 від 12.11.2019.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом в рішенні.

З огляду на зазначені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені під час розгляду цієї справи, суд доходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути запит ТОВ "Вінпродтрейд" про надання інформації № 407 від 12.11.2019 з урахуванням висновків суду.

Водночас, на думку суду, підстав для задоволення решти позовних вимог немає.

Так, позивач посилається на те, що оскільки у запиті була зазначена електронна адреса запитувача інформації, відповідач був зобов`язаний надати відповідь та копії усіх документів, в тому числі в обсязі понад 10 сторінок, у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача.

Проте суд з вказаними доводами не погоджується та зазначає, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону № 2939-VІ запит на інформацію має містити ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є.

Отже, законом передбачено можливість зазначення у запиті на інформацію або поштової адреси запитувача інформації, або адреси електронної пошти.

Це додатково підтверджується роз`ясненнями, наданими у вже згаданій постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016. Так, згідно з пунктом 10.3 цієї постанови "частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу. У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача".

Таким чином, змістовний аналіз положень ч. 5 ст. 19 Закону № 2939-VІ у сукупності з наведеними роз`ясненнями дає змогу зробити висновок про можливість обрання запитувачем інформації виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання у такому разі відповіді на запит тільки на електронну адресу у сканованому вигляді.

Втім, судом встановлено, що у запиті від 12.11.2019 № 407 позивач визначив одразу два способи відповіді на запит, а саме шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд" та шляхом надсилання електронного листа (у pdf. форматі) на електронну пошту товариства.

За цих обставин суд погоджується з доводами відповідача, що тим самим позивач надав відповідачу можливість вибору способу листування із запитувачем інформації.

Відтак, оскільки відповідач обрав перший із зазначених у запиті способів, а саме шляхом направлення відповіді на поштову адресу позивача, суд доходить висновку про відсутність у відповідача обов`язку також надсилати відповідь на запит в електронному вигляді.

За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), від 28 листопада 2002 року, заява № відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ "Вінпродтрейд" в особі його директора Продана П.М. та адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Якименко та партнери" в особі його президента Якименка О.О. укладено Договір № 407 від 02.01.2020 про надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору адвокатське об`єднання приймає на себе доручення від клієнта надавати останньому та в його інтересах оплату правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації, у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку з не наданням інформації на запит № 407 від 12.11.2019 управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.

Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору вартість 1 (однієї) години часу витраченої на надання послуг становить 665,00 грн. Клієнт зобов`язується здійснити відшкодування адвокатському об`єднанню понесених ним фактичних витрат, пов`язаних з виконанням даного доручення, на підставі відповідних фінансових документів.

Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з акта приймання-передачі наданої правової допомоги від 02.03.2020, на виконання умов договору № 407 від 02.01.2020 адвокатом Кравчуком М.О. позивачу надано правничу допомогу у виді складання позовної заяви про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації у частині доступу до публічної інформації, у зв`язку з ненаданням інформації на запит № 407 від 12.11.2019 Управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області - вартістю 3990,00 грн. При цьому загальна вартість наданих послуг розраховувалась наступним чином: 665,00 (грн) х 6 (год) = 3990,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 2403 від 31.03.2020 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 3990,00 грн за надання правничої допомоги згідно з Договором № 407 від 02.01.2020.

Отже, витрати позивача в розмірі 3990,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимим доказами.

Проте розмір цих витрат суд вважає неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих правових послуг та часом, витраченим адвокатом на їх надання.

Так, надані позивачу правові послуги у цій справі полягають лише в оформленні позовної заяви до суду. Водночас вартість таких послуг обчислена з розрахунку 6 (шести) годин, витрачених адвокатом на складання позовної заяви, та виходячи з того, що вартість однієї години надання послуг становить 665,00 грн.

Суд не ставить та не може ставити під сумнів вартість однієї години часу, витраченої адвокатом на надання позивачу правових послуг, оскільки відповідний розмір визначений у договорі про надання правничої допомоги.

Втім, кількість часу, витраченого адвокатом на складання позовної заяви у цій справі, а саме 6 годин, на переконання суду, є непропорційною складності справи та предмету спору, який містить лише один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Крім того, згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", за період з 28.11.2019 по 11.03.2020 адвокатом Кравчуком М.О. від імені ТОВ "Вінпродтрейд" до Вінницького окружного адміністративного суду подано близько 30 позовних заяв про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області як розпорядника інформації (справи за №№ 120/3929/19, 120/3930/19, 120/3970/19, 120/3971/19, 120/3972/19, 120/4147/19, 120/4148/19, 120/132/20, 120/133/20, 120/218/20, 120/219/20, 120/220/20, 120/377/20, 120/378/20 тощо).

Суд враховує, що предмети позовів у всіх цих справах подібні та стосуються ненадання або відмови у наданні інформації на запити ТОВ "Вінпродтрейд" про надання Управлінням публічної інформації.

Безсумнівно, право на судовий захист є одним з визначальних прав особи у правовій державі, яке в Україні гарантується Основним Законом (стаття 55 Конституції України).

Відтак сам факт неодноразового звернення позивача до суду за захистом свого права на інформацію у правовідносинах з Управлінням освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області не може розглядатися як обставина для зменшення розміру витрат позивача на правову допомогу.

Разом з тим, суд вважає, що наявність такої кількості подібних спорів між сторонами, які є та були предметом розгляду в суді, та ініційовані одним і тим самим адвокатом від імені позивача, безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви.

До того ж аналіз окремих позовних заяв, доданих відповідачем до відзиву, свідчить про те, що їх зміст багато в чому ідентичний змісту позовної заяви у цій справі.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що витрачений адвокатом час на складання позовної заяви в кількості 6 годин об`єктивно не підтверджується та є завищеним.

Відтак суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правничу допомогу підлягає зменшенню наполовину, тобто до 1995,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

Водночас в силу положень ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 997,50 грн., а також половини понесених позивачем витрат зі сплати судового збору, що становить 1051,00 грн, а всього 2048,50 грн.

Крім того, позивач просить встановити судовий контроль за виконання судового рішення шляхом зобов`язання Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

Проте, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а обставини справи не вказують на недобросовісність відповідача, суд не вбачає достатніх підстав для покладення на відповідача обов`язку щодо подання звіту про виконання судового рішення у зобов`язальній частині.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області у наданні товариству з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" перших десяти сторінок документів (частини інформації) безкоштовно на запит про отримання публічної інформації № 407 від 12 листопада 2019 року.

Зобов`язати Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області розглянути запит товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" про отримання публічної інформації № 407 від 12 листопада 2019 року, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 997,50 грн та судовий збір в розмірі 1051,00 грн, а всього 2048,50 грн (дві тисячі сорок вісім гривень 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (код ЄДРПОУ 34886897, місцезнаходження: вул. Волошкова, 51-А, м. Вінниця, 21034);

2) представник позивача: адвокат Кравчук Михайло Олександрович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1);

3) відповідач: Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (код ЄДРПОУ 02141578, місцезнаходження: вул. Полтавська, 25, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000).

Повне судове рішення складено 15.04.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович