Рішення № 88810351, 16.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року м. Київ № 760/16226/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доКиївської міської митниці ДФСпро визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та зобов`язати вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) звернуся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ВМО № 2 митний пост «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-а, код ЄДР: 39422888), в якому, з урахуванням уточнень (т. 1., а.с. 67-74) просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 № UA100210/2019/000057/2;

2) зобов`язати Київську міську митницю ДФС повернути надмірно сплачені грошові кошти в сумі 25 413,00 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2019 вказану справу передано до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ній недоліків.

Ухвалою від 02.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що ним було придбано ТЗ - легковий автомобіль, що був у використанні, призначений для перевезення пасажирів по дорогам загального користування: марки AUDI, модель «А6», рік випуску 2005, країна походження - Німеччина, номер кузова НОМЕР_2 , вартість якого становить 2500 євро.

Під час декларування 21.02.2019 декларантом була заявлена митна вартість ТЗ, що фактично сплачена та підтверджена надання відповідних документів, серед яких SWIFT платіжки від 28.01.2019 в сумі 5000,00 євро та від 13.02.2019 в сумі 2000,00 євро.

Митна вартість була заявлена шляхом подання декларації митної вартості № UA100210/2019/093604 від 22.02.2019 за ціною договору.

Одночасно було надано: рахунок-фактуру (інвойс) № 11744 від 13.02.2019 на 2500 євро під кодом 0380, SWIFT платіжки під кодом 3001, митна декларація країни відправлення від 13.02.2019 під кодом 9610.

Відтак, на думку позивача, заявлена митна вартість базувалась на документально підтверджених відомостях з числовими значеннями, що піддавались обчисленню.

Однак, як зазначає позивач митним органом було відмовлено у здійсненні митного оформлення ТЗ відповідно до заявленої митної вартості та винесено рішення про коригування митної вартості № UA10210/2019/000057/2 від 22.02.2019 відповідно до якого скориговано вартість ТЗ до рівня 2500 євро з 5100 євро, а також надано картку відмови № UA100210/2019/00293 від 22.02.2019.

Позивач наголошує, що рішення про коригування МВ має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також наявну в митного органу інформацію щодо числових значень складової митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних товарів. Однак, вищезгадане рішення, як вважає позивач, не містило передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості.

Окрім рішення, як зазначає позивач, митницею були направлені на адресу декларанта електронні повідомлення № 1 у якому зазначено, що вартість ТЗ нижча наявної цінової інформації, отриманої у т.ч. із зовнішніх джерел. МВ за VIN кодами НОМЕР_2, валюта EUR, вартість 5100, які, як зазначає позивач, також не містили обґрунтування причин через які заявлену митну вартість не може бути визнано.

Враховуючи наведене, позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач вважає, що митним органом не було доведено наявність у нього обґрунтованих причин та сумніву правильності визначення заявленої митної вартості.

При цьому, не надавши правового обґрунтування митний орган окрім того, що не визнав заявлену митну вартість ще й зробив запит на отримання додаткових документів, при цьому не зазначивши хоча б одну з правових підстав на такий запит, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України.

Позивач звертає увагу, що ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У позові зазначається також, що у зв`язку з необхідністю скорішого випуску ТЗ, позивачем було повідомлено про неможливість надання додаткових документів та достатності наданих для підтвердження МВ - лист « 22/02-1 від 22.02.2019.

Відтак, було подано нову декларацію з квитанціями за митне оформлення: 0.0.1271030064.1 від 18.02.2019 на суму 53 200 грн., квитанція № 0.0.1563292.1 від 18.02.2019 на суму 200 грн., які сплачені з урахуванням фактично сплаченої та заявленої вартості ТЗ та додатково сплачену з урахуванням рішення про коригування МВ передоплату за митне оформлення згідно з митною вартістю, визначеною митним органом: квитанція № 0.0.12775524285.1 від 21.02.2019 на суму 25413,00 грн. (мито).

Відтак, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

У відзиві (а.с. 112 і далі) відповідач просив відмовити у задоволенні позову, наполягаючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення та відсутності підстав для повернення коштів.

Крім іншого, в контексті доводів позивача звертає увагу, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються такі витрати (складові митної вартості) - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів, брокерські послуги, тощо.

Так, відповідачем визнається, що до митного оформлення зазначеного вище ТЗ, крім власне МД, позивачем (декларантом) було подано інвойс від 13.02.2019, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 30.06.2009, банківські документи від 28.01.2019 та від 13.02.2019, цінову інформацію з мережі Інтернет, копію МД країни відправлення від 13.02.2019, акт про проведення митного огляду (переогляду) від 20.02.2019.

Відповідач акцентує увагу на тому, що відповідно до ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В контексті наведеного відповідач зазначає, що під час проведення митних формальностей за даною МД спрацював АСАУР та згенеровано, окрім інших, наступні індикатори ризику: 105-2 контроль правильності визначення митної вартості, 106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; 210-1 проведення митного огляду транспортного засобу.

Під час встановлення значення індикатору ризику, як зазначає позивач, використовується інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного ТЗ.

Якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного ТЗ є меншою від встановленого індикатору ризику для такого ТЗ, проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості ТЗ.

У зв`язку з цим, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті.

Також зазначає, що під час проведення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження митної вартості, відповідно до ст. 368 МК Кодексу, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей

При цьому митниця нагадує, що відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України такими складовими є витрати на транспортування, витрати на страхування. Зокрема, надаються транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення (п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України), якими можуть бути рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські документи щодо оплати ТЕП, калькуляція транспортних витрат, а також страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування (п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України).

Однак, вказані документи, як зазначає митниця, не були надані.

Митниця зазначає, що враховуючи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митницею направлено повідомлення про надання додаткових документів. Запропоновано надати банківські документи, що стосуються оцінюваного товару, які містять відомості щодо вартості ТЗ які можливо ідентифікувати з ТЗ, поданим до митного оформлення; якщо здійснювалось страхування - страхові документи та документи про їх вартість, транспортні (перевізні) документи та документи про їх вартість, інші документи за бажанням декларанта.

В контексті наведеного, як зазначає митниця, було встановлено, що у банківському документі від 13.02.2019 на суму 2000 євро є посилання на модель та марку ТЗ, однак відсутній VIN код та номер рахунку-фактури.

Відповідач зазначає, що у зв`язку з наведеною вище процедурою 22.0.22019 проведено консультації.

Відтак, підсумовуючи, митниця визначає недоліки, встановлені у зв`язку із поданням до митного оформлення вищезазначеного ТЗ (а.с. 117):

- не надано транспортних документів та документів про вартість транспортування ТЗ;

- не надано страхові документи та документи про їх вартість,

- роздруковані з електронної копії банківські документи надано до митного оформлення без дотримання вимог Інструкції НБУ № 22 від 21.04.2004, яка передбачає проставлянна на платіжних документах дати, підпису та відбитку штампу банку;

- у SWIFT від 13.02.2019 на суму 2000 євро відсутнє посилання на VIN код та реквізити рахунку-фактури

- роздрукована з електронної копії митна декларація країни відправлення не містить відміток митного органу країни відправлення;

- відповідно до МД країни відправлення декларантом к країні експорту виступає фірма Leman A/S, однак не надано договір із вказаною фірмою та платіжні документи;

- рахунок фактура на датській мові - не забезпечено, відповідно до ст. 254 МК України переклад.

Між тим, листом від 22.02.2019 декларант повідомив, що надав усі наявні документи та не має можливості надати інші документи.

Враховуючи наведене, було прийнято оскаржуване рішення та застосовано резервний метод, оскільки були відсутні підстави для застосування інших методів (т.1, а.с. 120).

Щодо відсутності у гр. 33 спірного Рішення інформації («джерело інформації»), відповідач зазначає, що це сталося внаслідок технічного збою.

Відтак, відповідач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Встановлені судом обставини.

Так, сторонами не заперечується факт звернення до митниці як зазначено вище та проведення вищезгаданих процедур, наведені вище обставини декларування ТЗ за фактурною вартістю, подальше коригування митницею митної вартості на підставі спірного рішення. Відповідні матеріали, первинна МД, декларація митної вартості та додані документи, залучені до справи (т.1, а.с. 124 і далі).

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 МКУ).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МКУ).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Водночас, митниця зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ).

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п.. п. 2. Ч. 5 ст. 54 МКУ).

У свою чергу, слід додати, що згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України "Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)" при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

В контексті останнього, суд звертає увагу, що за загальним правилом вказані документи подаються у перекладі з іноземної на українську мову, що є вимогою ч. 1 ст. 254 МК України.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, частиною 6 ст. 377 МК України передбачено, що транспортні засоби, що були зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземних держав і ввозяться в Україну для вільного обігу, повинні бути зняті з обліку в цих органах.

Порядок митного контролю і митного оформлення транспортних засобів, що ввозяться громадянами для вільного обігу на митній території України, визначено Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за № 1428/11708 (надалі - Правила), та застосовується в частині, що не суперечить МК України.

Згідно із положеннями розділу III Правил для випуску транспортних засобів у вільний обіг громадянин повинен надати органу доходів і зборів документи: що підтверджують право власності на транспортний засіб, що підтверджують зняття цього транспортного засобу з обліку в іншій країні, що підтверджують його вартість, технічні характеристики автомобіля (техпаспорт), митну декларацію за формою, встановленою Постановою № 450.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, обов`язковою передумовою для витребування у декларанта додаткових документів є виявлення розбіжностей у поданих документах, ознаки їх підробки або якщо надані для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до усталеної судової практики митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Приписи ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У даному випадку, дослідивши наявні у справі документи, суд звертає увагу, що 21.02.2019 митницею сформовано повідомлення декларанту про те, що вартість ТЗ нижча наявної цінової інформації, отриманої у т.ч. із зовнішніх джерел. МВ за VIN кодами НОМЕР_2, вартість 5101 євро.

22.02.2019 сформована вимога про надання додаткових документів (т.1, а.с. 129) по суті - абстрактних документів про абстракті (можливі) обставини: рахунки про здійснення платежів, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; каталоги, прейскуранти (прайс-листи); копію митної декларації країни відправлення; інші документи, що підтверджують вартість; з метою перевірки правильності нарахування акцизного податку - надати інформацію, що підтверджує дату виробництва, необхідність подання яких жодним чином не обґрунтована.

Водночас взагалі не визначено - які документи чи відомості викликали сумнів у митного органу.

Між тим, ані у повідомленні декларанту, ані суду відповідачем не надано ані МД за аналогічних обставин та товару, де б була визначена запропонована митницею митна вартість, ні власне вказане джерело інформації, на яка посилається митниця, не розкрита структура та сутність вказаної зовнішньої інформації в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України з якої митниця встановила можливе заниження митної вартості, а відтак відсутні підстави для висновку про доведеність виникнення у митниці обґрунтованого сумніву щодо заявленої декларантом митної вартості.

Тобто, по суті, необхідність витребування додаткових документів нічим не обґрунтована, як власне жодним чином не доведено обставин, які б зумовлювали виникнення обґрунтованого сумніву щодо заявленої фактурної митної вартості з першим методом.

З наведених у спірних рішеннях мотивувань щодо витребування додаткових документів не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення обґрунтованого сумніву у задекларованій позивачем митній вартості.

Отже, такі вимоги не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, а з витребуванням додаткових документів по суті створювались штучні умови для необґрунтованого виникнення обставин ненадання додаткових документів та, відповідно, прийняття рішень про коригування.

При цьому, слід зазначити, відповідачем навіть у відзиві підтверджується, як власні і відомостями з МД, що митниці був наданий вичерпний перелік документів, які містили всю необхідну інформацію, яку по суті повторно витребувала митниця та щодо змісту яких (наданих документів) митниця у вимозі про витребування документів не висловила жодних обґрунтованих сумнівів.

Що стосується власне Рішення про коригування митної вартості, слід зазначити, що воно не містить жодного обґрунтування його прийняття, яке зазвичай викладається у графі 33 (т.1, а.с. 134). Тобто, у зв`язку з прийняттям спірного рішення не доведено дотримання одного з визначальних критеріїв, яким має відповідати рішення суб`єкта владних повноважень - критерію обґрунтованості, прийняття рішення з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття законного рішення, що є підставою для скасування такого рішення як протиправного.

При цьому, з боку митниці не надано жодних доказів «технічного збою», у зв`язку з чим суд кваліфікує такі дії митниці як намагання ввести суд в оману щодо фактичних обставин прийняття оскаржуваного рішення.

Відносно ж доводів про ненадання перекладу, про що вже у відзиві зазначив відповідач, слід зазначити, що в порядку ч. 1 ст. 254 МК України така вимога декларанту не висувалась, що, однак, є передумовою надання перекладу документів.

При цьому, навіть в обґрунтування застосування «резервного методу» митницею не надано жодних документальних підтверджень щодо наявності обставин, які виключають застосування попередніх методів.

Що стосується посилання митниці у відзиві на нові обставини, які не зазначені у вищезгаданих повідомленнях на адресу декларанта під час процедури митного оформлення, слід зазначити, що в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене, а також те, що у митного органу не було перешкод для вивчення наданих декларантом документів та формування у зв`язку з цим відповідних претензій щодо складових митної вартості, доводи відповідача, викладені у відзиві як додаткове обґрунтування спірного рішення - судом до уваги не беруться, як такі, що не бралися відповідачем до уваги під час прийняття спірного рішення.

У підсумку слід зазначити, що спірне рішення не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, а отже і на його протиправність.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, не були спростовані відповідачем.

При цьому, слід зазначити, що можливо формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відтак, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування.

Що стосується зобов`язання митниці повернути митні платежі, слід зазначити, що вказані вимоги заявлені передчасно.

Так, станом на дату ухвалення (підписання) даного рішення суду спірне рішення про коригування митної вартості залишається чинним до набрання рішенням суду законної сили.

У той же час, саме із втратою чинності (скасуванням) рішення про коригування митної вартості виникають підстави для повернення надміру сплачених платежів.

Такий порядок передбачений ст. 301 Митного кодексу України та відповідно до частини шостої передбачає подання платником відповідної заяви.

Зокрема, відповідно до абзацу шістнадцятого пункту 3 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Мінфіну України від 18.07.2017 № 643 (в редакції до внесення змін наказом від 25 жовтня 2019 року № 454), до заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені. Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку в редакції наказу від 25 жовтня 2019 року № 454 (ч. 3 розділу ІІІ) до заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Власне розуміння такого порядку повернення надміру сплачених до бюджету коштів під час митного оформлення, вбачається і із змісту скарги позивача до ДФС України (т.1, а.с. 87).

Відтак, оскільки зазначена позовна вимога заявлена передчасно, по суті на майбутнє, за відсутності факту порушення прав позивача на повернення надміру сплачених митних платежів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, враховуючи вищенаведене у сукупності, спірне рішення (про коригування митної вартості) є протиправним та підлягає скасуванню у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню В іншій частині позову, як зазначено вище, слід відмовити.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому, враховуючи положення ст. 139 КАС України із загальної суми сплаченого судового збору 1567,19 грн., позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі, що перевищує судовий збір за вимогу про зобов`язання відповідача повернути кошти (768,40 грн.), а саме - позивачу підлягає поверненню 798,79 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 № UA100210/2019/000057/2, прийняте Київською міською митницею ДФС (ВМО № 2 митний пост «Спеціалізований»; адреса: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-а, код ЄДР: 39422888).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На відшкодування сплаченого судового збору стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-а, код ЄДР: 39422888) 798,79 грн. (сімсот дев`яносто вісім грн. 79 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII) та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).

Суддя О.А. Кармазін