Рішення № 88810276, 16.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року м. Київ № 826/14131/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 доДержавної податкової служби Українипро визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець - ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати недійсною та скасувати індивідуальну податкову консультацію надану Державною фіскальною службою України у формі листа № 9279/Д/99-99-13-01-02-14 від 02.09.2016 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо ненадання позивачу податкової консультації в повному обсязі на запит вх.№Д/3255 від 05.08.2016;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України надати податкову консультацію позивачу на запит за вх. №Д/3255 від 05.08.2016 в повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.11.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 скасовано повністю та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд стали висновки Верховного Суду про залишення судами поза увагою тих обставин, що надана відповідь контролюючого органу на запит позивача, викладена у листі «Про розгляд звернення» від 02.09.2016 №9279/Д/99-99-13-01-02-14, не відповідає вимогам, встановленим положеннями пункту 52.4 статті 52 ПК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2019 прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою від 25.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті.

Ухвалою від 15.04.2020 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первісного відповідача на Державну податкову службу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві і запереченнях на адміністративний позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець - ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України із запитом щодо надання роз`яснення з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, який отримано контролюючим органом 05.08.2016 року вхідний №Д/3255, в якому просив надати відповіді з наступних питань:

1) Як оподатковується дохід фізичної особи підприємця на загальній системі оподаткування від продажу нерухомого майна, яке було придбано для провадження підприємницької діяльності?

2) Як оподатковується дохід, отриманий фізичною особою від продажу більше 20 власних об`єктів нерухомості (квартир) протягом звітнього податкового року та чи є різниця (якщо така то яка) в оподаткуванні доходів від продажу:

- фізичною особою яка не зареєстрована підприємцем?

- фізичною особою яка зареєстрована підприємцем на загальні системі оподаткування?

- фізичною особою яка зареєстрована підприємцем на спрощеній системі оподаткування?

3) Чи має право фізична особа (яка зареєстрована підприємцем на загальні системі оподаткування) самостійно визначати чи здійснювати їй будівництво та/або купівлю з подальшим продажем більше 20 об`єктів нерухомості (квартир) протягом звітного податкового року:

- як звичайний фізичній особі поза здійснення нею своєї господарської (підприємницької) діяльністю з оподаткування доходу від такого продажу за правилами статті 172 ПКУ та за ставкою визначеною в п. 167.2 статті 167 ПКУ? Або

- як підприємцю в рамках здійснення господарської діяльності з оподаткування доходу від такого продажу за правилами статті 177 ПКУ та ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 ПКУ?

4) Чи можливе та за яких умов здійснення оподаткування доходу від продажу підприємцем на загальній системі оподаткування протягом року декількох об`єктів нерухомості в рамках своєї підприємницької діяльності не в порядку статті 172 ПКУ за ставкою визначеною в п. 167.2 статті 167 ПКУ (5% від вартості нерухомості), а лише в порядку статті 177 ПКУ за ставками визначеними в п. 167.1 статті 167 ПКУ (18% чи 20% від чистого оподаткованого доходу), тобто як з доходу від провадження господарської (підприємницької) діяльності?

Якщо так, то відповідно до яких норм законодавства фізична особа - підприємець може не сплачувати податок з такого доходу (від продажу декількох об`єктів нерухомості протягом одного року) за ставкою визначеною в п. 167.2 статті 167 ПКУ (5% від вартості нерухомості) під час нотаріального посвідчення договору з продажу об`єктів нерухомості (як того вимагає положення п. 172.4 та п. 172.5 статті 172 ПКУ) та чи має право нотаріус посвідчувати відповідний договір за відсутності документа про сплату підприємцем податку на доходи від продажу нерухомості до бюджету?

5) Якщо оподаткування доходу від продажу фізичною особою (яка зареєстрована підприємцем на загальні системі оподаткування) декількох об`єктів нерухомості протягом одного року повинно здійснюватись в порядку статті 172 ПКУ за ставкою визначеною в п. 167.2 статті 167 ПКУ (5% від вартості нерухомості), то чи підлягає такий дохід також і оподаткуванню як дохід від провадження підприємцем господарської діяльності в порядку статті 177 ПКУ за ставками визначеними в п. 167.1 статті 167 ПКУ (18% чи 20% від чистого оподаткованого доходу), враховуючи положення абзацу 4 п. 167.1 статті 167 ПКУ (де визначено що встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статі (тобто до доходів від продажу нерухомості)?

Фактично позивачем поставлено контролюючому органу 10 запитань з питань оподаткування доходу фізичної особи підприємця на загальній системі оподаткування від операцій з нерухомими майном.

У відповідь на вказаний запит ДФС надала податкову консультацію, в якій процитувала п.п.167.1, 177.1, 177.2, 177.4 Податкового кодексу України.

Суть спірних правовідносин виходить з того, що позивач не отримав податкової консультації по кожному з поставлених ним питань, в той час як ознайомитись з вказаними пунктами Податкового кодексу України він має змогу без допомоги контролюючого органу.

Оскільки відповідачем на надано консультації з практичного застосування процитованих норм в контексті поставлених позивачем питань, останній звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

За визначенням підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (пункт 52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (пункт 52.3); Консультації, крім узагальнюючих, надаються: в усній формі - контролюючими органами; у письмовій або електронній формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та підлягають обов`язковому розміщенню на сайті контролюючого органу, який надав консультацію, протягом 10 календарних днів після дня їх надання без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків та його податкової адреси (пункт 52.4); контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (пункт 52.5).

Відповідно до пункт 53.3 цієї статті платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

При цьому пунктом 53.1 ПК України встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Аналогічні положення закріплені пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону з 15.12.2017) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу вищезазначених норм можна зробити висновок про те, що функція податкової консультації полягає у допомозі платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Статтею 52 ПК України передбачені обов`язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання. Ненадання такої консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності.

Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню, а у разі ненадання податкової консультації - визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Надана відповідь контролюючого органу на запит позивача, що викладена у листі «Про розгляд звернення» від 02.09.2016 № 9279/Д/99-99-13-01-02-14, не відповідає вимогам, встановленим положеннями пункту 52.4 статті 52 ПК України, оскільки не містить обов`язкових вимог, а саме: опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків; обґрунтування застосування норм законодавства; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Крім того, з метою виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17.07.2015 № 655-VIII, забезпечення якісного надання платникам податків індивідуальних податкових консультацій Державна фіскальна служба України листом «Щодо порядку надання узагальнюючих письмових податкових консультацій та індивідуальних податкових консультацій» від 11.09.2015, № 33705/7/99-99-19-03-02-17 доручила управлінням ДФС забезпечити підготовку індивідуальних податкових консультацій відповідно до вимог Кодексу (опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства) та своєчасне оприлюднення податкових консультацій на сайті контролюючого органу.

Оскільки в запиті від 05.08.2016 позивач просив надати йому саме податкову консультацію, а лист ДФС від 02.09.2016 № 9279/Д/99-99-13-01-02-14 за змістом і формою не відповідає вимогам до податкової консультації, які наведень в ст.52 ПК України, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про наявність в рамках спірних правовідносин протиправної бездіяльності ДФС України, яка полягає у ненаданні позивачу податкової консультації на запит від 05.08.2016 (вх. №Д/3255), внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В той же час, з метою відновлення порушених прав позивача, суд керуючись п.4 ч.1 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України, як правонаступника ДФС України, надати податкову консультацію фізичній особі підприємцю - ОСОБА_1 на запит від 05.08.2016 за вх. №Д/3255 в повному обсязі, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині скасування податкової консультації задоволенню не підлягають, оскільки податкова консультації ДФС України надана не була.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у ненаданні фізичній особі підприємцю - ОСОБА_1 податкової консультації на запит від 05.08.2016 (вх. №Д/3255).

3. Зобов`язати Державну податкову службу України надати податкову консультацію фізичній особі підприємцю - ОСОБА_1 на запит від 05.08.2016 за вх. №Д/3255 в повному обсязі.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути на користь фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 689,00 грн (шістсот вісімдесят дев`ять грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м.Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович