Рішення № 88810166, 16.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 року м. Київ № 640/25390/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області , Головного управління ДПС у Київській областіпровизнання протиправним та скасування наказу щодо проведення перевірки, визнання протиправними діїВ С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007201303 від 21.06.2019 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 5 115 579, 81 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007231303 від 21.06.2019 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 340,0 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007321303 від 21.06.2019 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 8 992 020,60 грн. (вісім мільйонів дев`ятсот дев`яносто дві тисячі двадцять гривень 60 копійок);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007271303 від 21.06.2019 про сплату військового збору в розмірі 32 315, 84 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007281303 від 21.06.2019 про сплату єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 965 467,87грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007341303 від 21.06.2019 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 510,0 гривень.

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0007301303 від 21.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 34 015,61 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0007331303 від про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності , передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в сумі 850,0 грн.;

- визнати протиправним та скасувати вимогу № Ф-0007311303 від 21.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 238 879,08 грн.;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 18.04.2019р. №844 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області, що виразились у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом перевірки № 362/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 14.05.2019, «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна за період з 01.01.2012р. по 31.12.2018р.»;

- відшкодувати з Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 43141377, адреса місцезнаходження: вул. Народного ополчення , 5а, м. Київ, поштовий індекс: 03151 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 усі судові витрати.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422, та зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виконала свій обов`язок щодо сплати єдиного податку. Крім того вказує, що позивач сплатила зазначене у спірній вимозі податкове зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк та в належному розмірі, при цьому у контролюючого органу відсутні підстави визначати дохід ОСОБА_1 за правилами загальної системи оподаткування.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 27.02.2020.

Ухвалою суду від 10.04.2020 року закінчено підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті, задоволено клопотання позивача про подальший розгляд справи у її відсутність.

До суду надано належним чином завірену копію висновку економічної експертизи від 06.04.2020р № 2957, проведеної судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Величко Наталією Олександрівною, згідно якої висновки, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДФС у Київській області від 14.05.2019р № 362/10-36-13-03/ НОМЕР_1 щодо порушення фізичною особою- платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р по 31.12.2018р законодавства України, що призвело до заниження об`єкта оподаткування та податків і обов`язкових платежів до бюджету, в тому числі податку з доходів фізичних осіб, єдиного податку з фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску, військового збору, нормативно та документально не підтверджуються.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

Головним управлінням ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажу об`єктів нерухомого майна за період з 01.01.2012 по 31.12.2018 та оформлена актом № 362/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 14.05.2019р.

На підставі наведеного вище Акту перевірки ГУ ДФС у Київській області прийняло стосовно позивача к фізичної особи-підприємця наступні акти індивідуальної дії

1. Податкові повідомлення-рішення:

- № 0007201303 від 21.06.2019 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 5 115 579, 81 грн. (п`ять мільйонів сто п`ятнадцять тисяч п`ятсот сімдесят девять гривень 81 копійка);

- № 0007231303 від 21.06.2019 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 340,0 гривень;

- № 0007321303 від 21.06.2019 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 8 992 020,60 грн. (вісім мільйонів дев`ятсот дев`яносто дві тисячі двадцять гривень 60 копійок);

- № 0007271303 від 21.06.2019 про сплату військового збору в розмірі 32 315, 84 грн. (тридцять дві тисячі триста п`ятнадцять гривень 84 копійки);

- № 0007281303 від 21.06.2019 про сплату єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 965 467,87 (дев`ятсот шістдесят пять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 87 копійок);

- № 0007341303 від 21.06.2019 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 510,0 гривень.

2. Рішення:

- № 0007301303 від 21.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 34 015,61 грн.;

- № 0007331303 від про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в сумі 850,0 грн.;

3. Вимога № Ф-0007311303 від 21.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 238 879,08 грн. (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят девять гривень 08 копійок), копія додається.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою від 18.07.2019, яка була зареєстрована в ДФС України за № 9550/ФОП від 18.07.2019 р.

Так за результатами розгляду скарги позивач отримала Рішення ДФС України від 02.08.2019 № 37062/6/99-99-11-05-01-25 про продовження строку розгляду скарги. За текстом вказаного рішення вбачається, що ДФС України: продовжила строк розгляду скарги до 15.09.2019 року; вказане рішення про продовження розгляду скарги стосується не всіх спірних рішень відповідача, а лише: податкових повідомлень-рішень від 21.06.2019:

№ 0007201303 від 21.06.2019;

№ 0007231303 від 21.06.2019;

№ 0007321303 від 21.06.2019;

№ 0007271303 від 21.06.2019;

№ 0007281303 від 21.06.2019;

№ 0007341303 від 21.06.2019.

Вказане рішення прийнято в.о. директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження Галиною Кулик.

У відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

У відповідності до п. 42.2 ст. 42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Позивач в особі уповноважених представників подав запит до відділення поштового зв`язку Укрпошта у м. Гатне (вул. Івана Франка, 2, Гатне, Київська обл., 08160) про надходження до цього відділення будь-яких рекомендованих листів з повідомленням про вручення (як вручених так і не вручених адресату) від Державної фіскальної служби України на адресу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) за період з 02.08.2019 по 22.10.2019.

За текстом рішення вбачається, що ДФС України розглянула скаргу позивача в частині рішень відповідача:

№ 0007301303 від 21.06.2019;

№ 0007331303 від 21.06.2019.

Проте позивачці не надходило рішення ДФС України про результати розгляду її скарги від 18.07.2019 (зареєстрована в ДФС України за № 9550/ФОП від 18.07.2019) в частині оскаржуваних нею:

1. Податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Київській області:

-· № 0007201303 від 21.06.2019;

-· № 0007231303 від 21.06.2019;

-· № 0007321303 від 21.06.2019;

-· № 0007271303 від 21.06.2019;

-· № 0007281303 від 21.06.2019;

-· № 0007341303 від 21.06.2019.

2. Вимоги ГУ ДФС у Київській області № Ф-0007311303 від 21.06.2019р

Як вбачається з Акту перевірки, документи щодо нерухомого майна (квартир), з якими ОСОБА_1 проводила спірні операції купівлі-продажу, були надані як фізичній особі та відчужувалися позивачкою як фізичною особою зі сплатою податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5%.

До КВЕД ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця не входить такий вид діяльності, як купівля та продаж власного нерухомого майна за Розділом 41 КВЕД-2010.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ОСОБА_1 , як фізичної особи підприємця є: код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна.

Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі жодним чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільного права - та дієздатності. Фізична особа перебуваючи у статусі суб`єкта підприємницької діяльності може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа.

При здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.

Таким чином ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець не набувала у власність та не відчужувала спірні об`єкти нерухомого майна, оскільки така діяльність позивача не відповідає його діяльності як фізичної особи підприємця, що свідчить про здійснення відчуження нерухомості, яке було не пов`язане з провадженням підприємницької діяльності позивача. Жоден з проданих об`єктів нерухомості ОСОБА_1 не використовувала у своїй підприємницькій діяльності.

Норми ПКУ (п. 172.2 ст. 172 ПКУ) прямо передбачають можливість фізичної особи здійснювати продаж більш як одного об`єкта нерухомого майна (будинки, квартири тощо) та передбачають відповідні ставки для цього.

Так дохід, отримании? платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієі? статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієі? статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, тобто 5 %.

Також податкове законодавство розмежовує доходи отримані фізичної особи як підприємця-платника єдиного податку (яким по суті справи і є позивачка) від доходів отриманих ним як фізична особа. Так пп.1 п.292.1 ст.292 ПК України прямо вказує на те, що до доходу платника єдиного податку не включаються, зокрема, отримані такою фізичною особою доходи від продажу нерухомого майна. Виходячи з положень п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що однією з головних ознак складу податкового правопорушення є суб`єктивна сторона, яка проявляється у вині, а саме у формі умислу або необережності суб`єкта такого правопорушення (платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб).

Тобто, податкове правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності), бажала або свідомо допускав настання шкідливих наслідків таких дій (бездіяльності).

Крім того, згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПКУ 4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Виходячи з положень п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що однією з головних ознак складу податкового правопорушення є суб`єктивна сторона, яка проявляється у вині, а саме у формі умислу або необережності суб`єкта такого правопорушення (платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб).

Тобто, податкове правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності), бажала або свідомо допускав настання шкідливих наслідків таких дій (бездіяльності).

Крім того, згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПКУ 4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Поряд з цим, в силу того, що позивачка одружена, то при кожній угоді з відчуження квартири вимагалася згода її чоловіка на відчуження такого об`єкта, а тому вбачається відсутність і самостійності в діях позивача при відчуження вказаних в акті об`єктів нерухомості з урахуванням ст.ст. 61, 62, 65 Сімейного кодексу України.

По-перше, відповідно до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлового фонду) означає:

а) першу передачу готового новозбудованого житла (об`єкта житлового фонду) у власність покупця або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об`єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об`єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв`язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або постачання послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) на таку реконструкцію чи капітальний ремонт за рахунок замовника.

Норми цього підпункту поширюються також на перший продаж дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об`єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд).

Операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.

Операцією з першого постачання житла буде вважатися операція з передачі права власності (оформлення правовстановлюючих документів) до першого власника такого житла, незалежно від джерел фінансування будівництва: чи за рахунок власних коштів забудовника, чи за рахунок учасників фонду фінансування будівництва, чи за кошти держателів облігацій. Така операція з першого постачання житла підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

У свою чергу, операції з подальшого постачання житла (об`єктів житлового фонду) звільняються від оподаткування.

У випадку, коли після завершення будівництва правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на замовника (позивача), а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла буде вважатись операція оформлення правовстановлюючих документів на замовника (в даному випадку - позивача ОСОБА_1 ).

Подальше переоформлення (відчуження) позивачкою права власності на фізичних осіб, в розумінні норм Податкового кодексу України, не є операцією з першого постачання житла, а тому дана операція звільняється від оподаткування податком на додану вартість, що прямо визначено положеннями статті 197 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №826/1513/17, згідно якої надано оцінку застосуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки у даному випадку правовстановлюючі документи на новозбудоване житло та землю під ним оформлені на замовника - позивача, то подальше переоформлення права власності на фізичних осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу, не вважається операцією з першого постачання житла, та, відповідно, такі операції звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до положень п.299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п.299.2 ст.299 ПК України).

Згідно із п. 299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

- подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

- припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

- у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу.

Водночас п.299.11 ст.299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, чинним законодавством передбачено два способи анулювання реєстрації платником єдиного податку за рішенням податкового органу - у випадку невиконання суб`єктом господарювання вимог п.298.2 ст.298 ПК України (в такому випадку анулювання проводиться на підставі п.299.10 ст.299 ПК України), та у випадку, коли податковий орган в ході перевірки встановлюють порушення платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою (анулювання проводиться на підставі п.299.11 ст.299 ПК- України).

При цьому, відповідне рішення на підставі п.299.11 ст.299 ПК України контролюючим органом на час проведення перевірки прийнято не було, ОСОБА_1 є зареєстрованою та внесеною до реєстру платників єдиного податку, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Виходячи із змісту положень пп. 299.2 ст. 299 та п. 299.3 статті 299 ПК право на застосування платником податків спрощеної системи оподаткування виникає з моменту його реєстрації платником єдиного податку, а припиняється - з моменту анулювання такої реєстрації.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу відсутні підстави визначати дохід ОСОБА_1 за правилами загальної системи оподаткування.

Згідно пп.292.1.1 п.292.1 ст.292 ПК України доходом платника єдиного податку є, для фізичної особи-підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом (пункт 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 є зареєстрованим та внесеним до реєстру платників єдиного податку.

Отже, підстави обчислювати отриманий дохід та визначати грошове зобов`язання ОСОБА_1 за правилами загальної системи оподаткування, у зв`язку з встановленням перевищенням обсягу доходу 1 500 000 грн. в даному випадку відсутні.

З урахуванням наведеного висновки контролюючого органу в частині заниження фізичною особою - платником податку ОСОБА_1 в період з 01.01.2017 року по 21.12.2018 року податкових зобов`язань по податку на додану вартість є необґрунтованими, а відтак прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення № 0007321303 від 21.06.2019 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 8 992 020,60 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Приписи п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За правилами п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п. 176.2. ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 172.4. ПКУ під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до пункту 172.3 цієї статті) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Об`єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, зокрема, включається і частина доходу від операцій з нерухомим майном (пп. 1.2 п. 16№ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - ПКУ).

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) нерухомого майна визначено статтею 172 ПКУ. Так, дохід, отриманий громадянином - від продажу нерухомого майна, не частіше 1 разу протягом звітного податкового року та за умови перебування такої нерухомості у власності платника не менше останніх 3 років, не підлягає оподаткуванню. Це правило дійсне і для оподаткування військовим збором. У всіх інших випадках дохід, отриманий від продажу нерухомості підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 1,5%.

Під час здійснення спірних операцій продажу нерухомого майна позивачем сплачено максимальний розмір військового збору.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що висновки ДФС щодо заниження фізичною особою ОСОБА_1 військового збору за період 01.01.2017р. по 31.12.2018 на загальну суму 25852,67 грн. в.т.ч. за 2017 - 12355,06 грн. та за 2018 - 13497.61 грн. є безпідставними.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та донарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2018р. суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 5 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця і підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону 8 Закону № 2464, яка дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Враховуючи спростування збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за вказаний період, беручи до уваги, що фізичні особи, які реалізують нерухоме майно, що належить їм на праві приватної власності, до переліку осіб - платників єдиного внеску, визначених у статті 4 вказаного закону не віднесені, неправомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень № 0007301303 від 21.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 34 015,61 грн., № 0007331303 від про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності , передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в сумі 850,0 грн., а також вимоги № Ф-0007311303 від 21.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 238 879,08 грн. (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят дев`ять гривень 08 копійок).

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 21.06.2019 № 00007341303 про застосування штрафу в сумі 510,0 грн. також прийняте відповідачем безпідставно.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів вручення позивачу рішення ДФС України про результати розгляду її скарги.

У відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. Відтак скарга позивачки в частині вимоги № Ф-0007311303 від 21.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 238 879,08 грн. вважається повністю задоволеною ДФС України на користь позивачки.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому, суд зазначає, що відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Отже, виконання платником податкового обов`язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов`язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 № К/800/13275/13, від 15.12.2014 № К/800/45490/14.

Крім того, позивачем до суду надано належним чином завірену копію висновку економічної експертизи від 06.04.2020р № 2957, проведеної судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Величко Наталією Олександрівною, згідно якої висновки, викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДФС у Київській області від 14.05.2019р № 362/10-36-13-03/ НОМЕР_1 щодо порушення фізичною особою- платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р по 31.12.2018р законодавства України, що призвело до заниження об`єкта оподаткування та податків і обов`язкових платежів до бюджету, в тому числі податку з доходів фізичних осіб, єдиного податку з фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного соціального внеску, військового збору, нормативно та документально не підтверджуються.

Зазначений висновок економічної експертизи суд приймає як належний доказ в розумінні положень статті 104 КАС України.

Враховуючи наведене та з огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем податкового обов`язку щодо перерахування єдиного податку з фізичних осіб за період що перевірявся, а також, що за спірними договорами купівлі-продажу нерухомого майна, майно відчужувалось ОСОБА_1 як його власником - фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем, та отримання доходів, що не пов`язані з провадженням підприємницької діяльності. Отже, позивач сплатив зазначене у спірній вимозі податкове зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк та в належному розмірі, що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржених податкової вимоги та прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Київській області від 18.04.2019р. №844 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», визнання протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області, що виразились у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом перевірки № 362/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 14.05.2019, «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна за період з 01.01.2012р. по 31.12.2018р.» суд дійшов висновку, що правові підстави для їх задоволення відсутні.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мірно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку про неправомірність висновків контролюючого органу про визначення доходу ФОП ОСОБА_1 за правилами загальної системи оподаткування, відтак відсутність податкового боргу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного податку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2019р, вимоги № Ф-0007311303 від 21.06.2019р про сплату боргу (недоїмки), та підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007201303 від 21.06.2019 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 5 115 579, 81 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007231303 від 21.06.2019 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 340,0 гривень, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007321303 від 21.06.2019 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 8 992 020,60 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007271303 від 21.06.2019 про сплату військового збору в розмірі 32 315, 84 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007281303 від 21.06.2019 про сплату єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 965 467,87 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0007341303 від 21.06.2019 про сплату суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 510,0 гривень, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

8. Визнати протиправним та скасувати рішення № 0007301303 від 21.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску в розмірі 34 015,61 грн, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

9. Визнати протиправним та скасувати рішення № 0007331303 від 21.06.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в сумі 850,0 грн., прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.

10. Визнати протиправним та скасувати вимогу № Ф-0007311303 від 21.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 238 879,08 грн., прийняту Головним управлінням ДФС у Київській області.

11. В іншій частині позову відмовити.

12. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 43141377, адреса місцезнаходження: вул. Народного ополчення, 5а, м. Київ, поштовий індекс: 03151) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 7094 (сім тисяч дев`яносто чотири) грн. 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська