Рішення № 88810152, 14.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року м. Київ № 640/6710/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Борсуковської А.О.,

за участю представників сторін:

позивача: Євстіфеєва М.І.,

представника відповідача: Вараниці К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доСекретаріату Кабінету Міністрів Українипровизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі по тексту - Секретаріат КМУ), в якому просить:

1) визнати протиправними дії Секретаріату КМУ щодо направлення листом від 17 березня 2020 року №17-20/796 його запиту на інформацію від 16 березня 2020 року до Служби безпеки України;

2) зобов`язати Секретаріат КМУ повторно розглянути його запит на інформацію від 16 березня 2020 року протягом 5 робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Підставою для звернення із позовною заявою стала незгода позивача з діями Секретаріату КМУ щодо направлення його запиту на інформацію на розгляд до Служби безпеки України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року відкрито загальне позовне провадження.

Відповідач у письмовому відзиві на позов зазначив, що відповідно до частини другої статті 6, частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та з урахуванням пункту 87 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію (далі - Типова інструкція), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736, листом від 17 березня 2020 року № 9185/0/2-20, запит позивача надіслано до Служби безпеки України для розгляду та надання інформації в установленому порядку. Про вказане, листом від 17 березня 2020 року № 17-20/796 відповідачем було повідомлено позивача про результати розгляду його запиту.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року позивач електронною поштою направив до Секретаріату Кабінету Міністрів України запит на інформацію, у якому просив надати копію постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, а також усіх актів Кабінету Міністрів України, якими вносилися зміни до вказаної постанови.

Листом від 17 березня 2020 року № 17-20/796 Секретаріат КМУ поінформував позивача про те, що вказаній постанові присвоєно гриф «Для службового користування», та скерував запит позивача для розгляду до Служби безпеки України.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (стаття 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Частиною другою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Стаття 23 Закону № 2939-VI передбачено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, згідно із пунктами 3, 4 частини другої якої запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію, а також надання недостовірної або неповної інформації.

При цьому, оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина третя статті 23 Закону № 2939-VI).

Отже, системний аналіз норм пункту 2 частини першої і пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» дає підстави для висновку, що відмова у наданні інформації у зв`язку з тим, що остання належить до категорії інформації з обмеженим доступом, допускається лише з одночасним обґрунтуванням розпорядником публічної інформації того, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини (так званий «трискладовий тест»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №9901/510/18 та постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №554/11837/14-а.

Водночас, слід зазначити, що стаття 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до службової відносить інформацію:1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (частини перша цієї статті).

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (частина друга статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частина третя статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Велика палата Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №9901/478/18 зазначила, що обмеження доступу до інформації допускається, якщо інформація належить до службової в розумінні пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та застосовуються в сукупності вимоги пунктів 1-3 частини другої статті 6 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на запит позивача листом від 17 березня 2020 року відмовив у наданні запитуваної позивачем інформації, а саме копії постанови Кабінету Міністрів України №939 від 18 грудня 2013 року та всіх актів Кабінету Міністрів України, якими вносились зміни до згаданої постанови, мотивувавши це тим, що запитувана інформація є службовою та надіслав запит позивача для розгляду Службою безпеки України.

Водночас, суд зазначає, що належність запитуваної інформації до службової на підставі статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Як зазначалось вище обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з наведених вище трьох підстав означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 9901/510/18 (провадження № 11-840апп18).

Відповідач, надсилаючи позивачу лист від 17 березня 2020 року №17-20/796, не вказав у ньому висновків про наявність визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передумов для можливості обмеження доступу до запитуваної позивачем інформації.

Разом з тим, відповідач є розпорядником публічної інформації в розумінні статті 13 Закону №2939-VI.

При цьому, відповідач обмежився повідомленням, що така інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом, не підлягає розголошенню та скерував зазначений запит до Служби безпеки України.

Враховуючи протиправність дій відповідача щодо ненадання інформації, запитуваної позивачем, та скерування заяви позивача до Служби безпеки України, з метою захисту порушеного права позивача, керуючись приписами частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 16 березня 2020 року, з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.

При цьому, суд враховує приписи частини першої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яким встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне звернути увагу на постанову Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, у якій зазначено, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений згідно квитанції №5740 від 19 березня 2020 року.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо направлення листом від 17 березня 2020 року №17-20/796 запиту на інформацію ОСОБА_1 від 16 березня 2020 року до Служби безпеки України;

3. Зобов`язати Секретаріат Кабінету Міністрів України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 16 березня 2020 року протягом 5 днів з дня набрання рішенням законної сили.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Секретаріат Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00019442)