Ухвала суду № 88809963, 16.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

"16" квітня 2020 р. № 520/4986/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зінченко А.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13,м. Київ,01001, код ЄДРПОУ00015622) третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4,м. Київ 53,04053, код ЄДРПОУ39787008) про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України Міністерства юстиції України № 1397/5 від 13.04.2020р., яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.05.2019 №47029249 прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та заблоковано доступ приватному нотаріусу приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці.

Крім того з позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення адміністративного позову, а саме зупинити дію наказу Міністерства юстиції України № 1397/5 від 13.04.2020р. в частині тимчасового заблокування доступу приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці (п. 1), а також забезпечення Державним підприємством «Національні інформаційні системи» виконання тимчасового заблокування доступу приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяців (п. 6).

Позивач вважає, що наразі існує наявність загрози заподіяння шкоди його правам третіх осіб, оскільки на сьогодні в її провадженні є нотаріальні справи та при блокуванні доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень завершення нотаріального провадження, розпочатого до моменту такого блокування є неможливим, що може спричинити значну шкоду її професійній діяльності, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, та порушує права третіх осіб, які звернулись до неї, як до нотаріуса.

Викладені обставини на думку Позивача обумовлюють необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за доцільне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно зі ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

А відповідно до ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову представником позивача наведені доводи, що невжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду та ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем наведені обґрунтовані доводи, що невжиття таких заходів може унеможливити виконання рішення суду та ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що шляхом видачі оспорюваного наказу позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від його професійної діяльності, пов`язаної із доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, у Приватного нотаріуса є зобов`язання як перед державою у вигляді сплати податків, так і щодо сплати заробітної плати працівникам, не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності.

Прийняттям Відповідачем Наказу фактично суттєво обмежено гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки його діяльність (як приватного нотаріуса) значною мірою пов`язана із доступом до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності (ст. З Закону України «Про нотаріат»).

Таким чином, наведеним позивачем обґрунтуванням підтверджено, що невжиття заявлених у заяві заходів забезпечення позову в частині зупинення пунктів 3 та 5 Наказу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.

Відтак, слід погодитись з позицією заявника про обґрунтованість, доцільність та можливість застосування обраних заявником видів забезпечення, оскільки заявником доведено, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, „з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду та елементом судового захисту.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У справі «Байсаков та інші проти України» (2010 рік) ЄСПЛ у п.75 - 78, зробив висновок щодо ефективності юридичного засобу захисту прав у суді шляхом пред`явлення позову та клопотання про забезпечення позову у порядку КАС України.

Зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заяву позивача про забезпечення адміністративного позову слід задовольнити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256, 294, 295 пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

Зупинити дію наказу Міністерства юстиції України № 1397/5 від 13.04.2020р. в частині тимчасового заблокування доступу приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяці (п. 1), а також забезпечення Державним підприємством «Національні інформаційні системи» виконання тимчасового заблокування доступу приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 (три) місяців (п. 6) до набрання законної сили рішення суду по справі №520/4986/2020.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Стягувач: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Боржник: Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код 00015622).

Строк пред`явлення до виконання: до 16.04.2023.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Зінченко А.В.