Рішення № 88809835, 16.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2020 р. № 520/2386/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, в якому просив суд скасувати рішення № 343 від 13.12.2019 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, зобов`язати включити в стаж 7 місяців 28 днів пільгового стажу до вислуги років роботи електрогазозварником та електрозварником, призначити ОСОБА_1 пенсію з дня подання заяви з 02.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 343 від 13.12.2019 року про відмову у призначенні пенсій, на думку позивача, підлягає скасуванню.

Відповідач, Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 02.12.2019 року звернувся до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення».

Рішенням відділу з питань призначення пенсій застосування пенсійного законодавства Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 343 від 13.12.2019 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років. У вказаному рішенні зазначено, що пенсія за вислугу років призначається відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначено, що пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення і при стажі робота не менше 27 років 6 місяців на зазначених роботах, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Крім того, вказано, що на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 6 місяців 7 днів, з них на зазначених роботах 12 років 4 місяці 8 днів.

Вважаючи, вищевказане рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 343 від 13.12.2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно з п.2-1 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон України № 1058-IV) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі по тексту – Закон України №1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Так, пенсійний орган відмовляючи оскаржуваним у даній справі рішенням позивачу у призначенні пенсії за вислугу років посилався на положення пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому, відповідач керувався положеннями пункту «а» статті 55 Закону України №1788-XII в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року та Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, які мали такий зміст - "право на пенсію за вислугу років мають: робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону".

Також, відповідач, керуючись положеннями пункту «а» статті 55 Закону України №1788-XII в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року та Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року, застосовував у спірних правовідносинах приписи абз.19 пункту "б" частини першої статті 13 Закону України №1788-XII, якими встановлено, що за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Пенсійним органом в оскаржуваному рішенні зазначено, що пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років на пільгових умовах мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, за списками професій і посад, що затверджуються в порощу, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення і при стажі робота не менше 27 років 6 місяців на зазначених роботах, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За таких обставин, відповідач розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років від 02.12.2019 року керувався приписами статті 55 Закону України №1788-XII в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року та Закону № 911-VIII від 24.12.2015 року.

При цьому, 04.06.2019 року Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Також, в резолютивній частині рішення Конституційним Судом України вказано, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В абзацах другому, четвертому пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010, Конституційний Суд України зазначив, «…що визнання неконституційним Закону №2222 у зв`язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом №2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство, як Основного Закону держави на всій території України».

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 04.06.2019 року № 2-р/2019 положення пункту «а» частини 1 статті 55 Закону України №1788-XII діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, а саме: «а) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі».

Судом встановлено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років 02.12.2019 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України № 2-р/2019 від 04.06.2019 року.

Проте, відповідач, приймаючи оскаржуване у даній справі рішення від 13.12.2019 року, не врахував того, що положення статті 55 Закону України №1788-XII зі змінами, внесеними Законами України від 2 березня 2015 року № 213-VIII від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнано неконституційними та втратили чинність та застосував у спірних правовідносинах приписи Закону України №1788-XII, які були визнані неконституційними та втратили чинність.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 343 від 13.12.2019 року прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років та зобов`язання включити в стаж 7 місяців 28 днів пільгового стажу до вислуги років роботи електрогазозварником та електрозварником, призначити ОСОБА_1 пенсію з дня подання заяви з 02.12.2019 року, суд зазначає наступне.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з п.2-1 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон України № 1058-IV) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, відповідач приймаючи рішення щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років від 02.12.2019 року мав перевірити дотримання умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" для призначення пенсії.

Як зазначено вище, відповідач, приймаючи оскаржуване у даній справі рішення від 13.12.2019 року, не врахував того, що положення статті 55 Закону України №1788-XII зі змінами, внесеними Законами України від 2 березня 2015 року № 213-VIII від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнано неконституційними та втратили чинність та застосував у спірних правовідносинах приписи Закону України №1788-XII, які були визнані неконституційними та втратили чинність.

За таких обставин, відповідачем не здійснювалась перевірка, яка відноситься до його повноважень, на відповідність дотримання умов, передбачених чинними положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" станом на дату подання відповідної заяви для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Таким чином, у суду відсутні підстави для перевірки на відповідність дотримання умов для призначення позивачу пенсії за вислугу років передбачених чинними положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років та зобов`язання включити в стаж 7 місяців 28 днів пільгового стажу до вислуги років роботи електрогазозварником та електрозварником, призначити ОСОБА_1 пенсію з дня подання заяви з 02.12.2019 року.

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд для ефективного захисту прав позивача, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2019 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (м.Харків, 61022, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області № 343 від 13.12.2019 року.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2019 року про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.