Ухвала суду № 88809774, 16.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питань стягнення судових витрат

16 квітня 2020 р. справа № 520/10411/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження заяву представника відповідача про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року прийнято заяву представника позивача про відмову від позову та закрито провадження у справі №520/10411/19 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

09.04.2020 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява, в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі №520/10411/19 про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №826/14072/17.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (269).

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2020 року по справі №826/8097/16 вказав, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тією особою або особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Виходячи з положень ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні; під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Не зважаючи на порядок обчислення витрат на правову допомогу у договорі, для визначення суми компенсації необхідно зазначати і (або тільки) вартість однієї години роботи фахівця в галузі права, при цьому вартість години роботи встановлюється за згодою сторін договору, але компенсації буде підлягати лише сума, що не перевищує 40 відсотків мінімальної заробітної плати на момент надання правової допомоги.

Доказами, що підтверджують погодинну вартості правової допомоги, наданої у справі, є розрахунок, який може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором, та повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги від 09.07.2018 №15, додаткову угоду №2 від 22.11.2019 до договору №15 від 09.07.2018, копію платіжного доручення №48525668 від 03.04.2020 на суму 3000,00 грн., акт №2 приймання передачі наданої правової допомоги від 01.04.2020 року.

Дослідивши акт №2 приймання передачі наданої правової допомоги від 01.04.2020 року, судом встановлено, що зазначений акт містить найменування двох послуг наданих адвокатом клієнту, зокрема, захист та представництво інтересів клієнта у Харківському окружному адміністративному суді у справі №520/10411/19 шляхом: 1) підготовки та направлення позивачу та до суду відзиву на адміністративний позов вартістю 1500,00 грн. та 2) підготовки та направлення позивачу та до суду заперечення на адміністративний позов вартістю 1500,00 грн.

Разом з тим, наданий акт розрахунку вартості години роботи адвоката не містить, також в акті вказано про надання послуги з підготовки на надання до суду заперечень на адміністративний позов, матеріали справи якого не містять.

З огляду на викладене, враховуючи незначну складність справи, яка не розглядалася судом по суті позовних вимог, надані адвокатом послуги, не зазначення часу, витраченого адвокатом на надання таких послуг, обсяги наданих адвокатом послуг, ціну позову та значення справи для сторони, а також, що по вказаній справі не проведено жодного судового засідання, не надано середньоринкової вартості адвокатських послуг по аналогічним справам, суд доходить висновку, що заявлені суми винагороди є дещо неспівмірними, а тому клопотання про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 140, 142, 238, 243, 248, 256 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В

У задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Панченко О.В.