Рішення № 88809732, 16.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2293/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка Василя Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №59879977 від 24.02.2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 16 березня 2020 року надійшов адміністративний позов Головного управління Національної поліції в Одеській області до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка В.О. ВП №59879977 від 24.02.2020 року.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

Позивач зазначає, що отримавши постанову старшого державного виконавця Коваленка В.О. про відкриття виконавчого провадження №59879977 з виконання виконавчого листа №420/6025/18, позивачем було направлено державному виконавцю заяву від 14.11.2019 року №20/2115 про відстрочення виконання судового рішення, в якій було повідомлено про вжиті ГУНП в Одеській області заходи щодо виконання судового рішення, а саме: 17.10.2019 року було затверджено висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, про що в подальшому видано наказ ГУНП в Одеській області №2591 від 23.10.2019 року та 28.10.2019 року за вих. №14/1060 до ДФЗБО Національної поліції в Одеській області було направлено розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД. Після надходження коштів ГУНП в Одеській області було здійснено виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 про що свідчить платіжне доручення №17243 від 16.12.2019 року та направлено державному виконавцю заяву від 03.01.2020 року №20/19 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду. Позивач звертає увагу, що виконання рішення ГУНП в Одеській області почало ще до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується листом від 15.08.2019 року №14/793. Позивач наголошує, що ОСОБА_1 не було завчасно надано документи для виплати одноразової грошової допомоги та те, що процес призначення та виплати ОГД є досить тривалим ГУНП в Одеській області не мало жодної можливості виконати рішення суду в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, тобто до 23.08.2019 року. Таким чином, позивач вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 року по справі №420/6025/18, з урахуванням початку його виконання, фактично було добровільно виконано ГУНП в Одеській області ще до відкриття виконавчого провадження, а тому позивач вважає, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 24.02.2020 року по ВП №59879977 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відзив на позовну заяву обґрунтовано наступним

Відповідач не погоджується з позовними вимогами ГУНП в Одеській області, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню враховуючи те, що пред`явлення виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження вже означає примусове виконання. Відповідач зазначає, що державним виконавцем виконавчі дії проведено у чіткій відповідності до норм чинного законодавства. Виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до державного бюджету України. Відповідач звертає увагу, що законом чітко визначено стягнення виконавчого збору одразу з відкриттям виконавчого провадження. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки рішення суду не виконано ГУНП в Одеській області до відкриття виконавчого провадження в повному обсязі, тому виконавчий збір підлягає стягненню.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2020 року, адміністративний позов ГУНП в Одеській області залишено без руху з підстав не сплати судового збору та надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за окремою категорією термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року витребувано з відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №5987997 з примусового виконання виконавчого листа №420/6025/18 виданого Одеським окружним адміністративним судом 19.08.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року здійснено заміну неналежного відповідача – Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на належного - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка Василя Олександровича.

09 квітня 2020 року від представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕП/5042/20) та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №5987997 на 20 арк.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року по адміністративній справі №420/6025/18 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди – задоволено частково:

- визнано протиправними дії головного управління Національної поліції в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із визначення йому другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, яка встановлена протягом 6 місяців після звільнення з поліції, відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про національну поліцію»;

- зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі 90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Вищевказане судове рішення набрало законної сили – 30 липня 2019 року.

19 серпня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом видано ОСОБА_1 виконавчий лист №420/6025/18 про зобов`язання Головне управління Національної поліції в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» в розмірі 90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року.

21 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області Чубарева О.А. з заявою, в якій просив прийняти до виконання виконавчий лист №420/6025/18 (а.с.71).

23 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області Коваленко В.О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №420/6025/18 виданого Одеським окружним адміністративним судом 19.08.2019 року, яка отримана позивачем 29 серпня 2019 року (а.с.10).

04 вересня 2019 року ГУНП в Одеській області звернулось до старшого державного виконавця Коваленка В.О. з заявою (вих. №20/1656), в якій зазначено наступне: «…Після надання ОСОБА_1 необхідних документів відповідно до Порядку №4 від 11.01.2016 року буде прийнято висновок про призначення ОГД та направлено запит до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції для виділення коштів. Враховуючи зазначене на даний момент Головним управлінням Національної поліції в Одеській області, у межах компетенції, вжито всіх залежних від нього заходів для забезпечення реалізації права ОСОБА_1 » (а.с.9).

06 листопада 2019 року Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області звернулось до начальника ВПЗ ГУНП в Одеській області підполковника поліції Євгена ОСОБА_2 з листом (вих. №14/1116), в якому зазначено наступне: «… На момент направлення документів до ДФЗБО НПУ ОСОБА_1 перебував у черзі на виплату допомоги за номером 40. Протягом вересня – жовтня 2019 року НПУ виділені асигнування для виплати допомоги тридцяти особам. На теперішній час ОСОБА_1 рахується в черзі за номером 10» (а.с.13).

14 листопада 2019 року позивач звернувся до старшого державного виконавця Коваленка В.О., з заявою (вих. №20/2115) в якій просив відстрочити виконання судового рішення по постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №59879977 від 23.08.2019 року до моменту надходження коштів на рахунки ГУНП в Одеській області від Національної поліції України (а.с.11-12).

03 січня 2020 року ГУНП в Одеській області звернулось до старшого державного виконавця Коваленка В.О. з заявою про закінчення виконавчого провадження (вих. №20/19), в якій повідомляється, що ОСОБА_1 призначено та сплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 172 890,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17243 від 16.12.2019 року, а тому керуючись п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» викладено прохання закінчити виконавче провадження №59879977 у зв`язку із повним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом та скасувати всі заходи примусового виконання рішення. До вказаної заяви надано завірену копію платіжного доручення №17243 від 16.12.2019 року (а.с.14, 15).

24 лютого 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області Коваленко В.О. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №59879977 (а.с.85) та про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області виконавчого збору у розмірі 16 692,00 грн. (а.с.88).

Позивач не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору від 24.02.2020 року, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналізуючи вказані норми суд дійшов до висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі №480/1558/19 (адміністративне провадження №К/9901/21929/19).

Судом було встановлено, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області Коваленка В.О. про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2019 року була отримана позивачем 29.08.2019 року та в судовому порядку не оскаржувалась.

Отже примусове виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року по адміністративній справі №420/6025/18 розпочато 23.08.2019 року, тобто до фактичного виконання позивачем рішення – 16.12.2019 року.

При цьому, суд враховує намагання ГУНП в Одеській області виконати рішення суду №420/6025/18, що підтверджується відповідними листами, наявними в матеріалах справи, проте, враховуючи те, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, а також враховуючи те, що фактичне виконання рішення суду станом на час відкриття виконавчого провадження 23 серпня 2019 року ГУНП в Одеській області виконано не було, суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця Коваленка В.О. від 24.02.2020 року про стягнення виконавчого збору є правомірною та відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Серінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення і розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, слід наголосити, що невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі «Півень проти України» Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.

Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

Так, у справі «Шмалько проти України» Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.

Крім того, у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по адміністративній справі №522/24503/16-а від 13 березня 2019 року.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява Головного управління Національної поліції в Одеській області задоволенню не підлягає.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого судом зауважено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Національної поліції в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Коваленка Василя Олександровича про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП №59879977 від 24.02.2020 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Суддя С.О. Cтефанов

.