Рішення № 88809728, 15.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 р. № 520/1220/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта" (61033, м.Харків, вул. Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 30883122) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (61166, м.Харків, пр-т Науки, 40, 6 поверх, код ЄДРПОУ 403224829) про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астарта", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №237 від 29.07.2019 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5 083, 00 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківські області судовий збір на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Астарта».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №237 від 29.07.2019 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083,00 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки управлінням як контролюючим органом дотримано вимоги чинного законодавства, доводи та обґрунтування позивача суперечать вимогам чинного законодавства України та не вказують на наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що до Головного управління надійшло рішення №287 від 24.04.2019 «Про демонтаж спеціальних конструкцій» від Харківської міської ради. У додатку до вказаного рішення зазначено про розміщення ТОВ «Астарта» за адресою: вул. Героїв Сталінграда, 1-а, зовнішньої реклами, дахова конструкція з інформаційним полем :Аптека Семейная аптека ....» без наявності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами, чим порушено ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу".

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області, на виконання вимог Закону, з урахуванням наданих ТОВ «Астарта" документів та пояснень 29.07.2019 року прийнято рішення № 237, згідно якого ТОВ «Астарта» притягнуто до відповідальності за недотримання встановлених Законом вимог щодо розповсюдження реклами, ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме: розміщення зовнішньої реклами без наявності дозволу Харківської міської ради у відповідності до ч.7 ст.27 Закону України «Про рекламу».

Вищевказаним рішенням на позивача накладено штраф у розмірі 5 083, 00 грн.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Засади рекламної діяльності в Україні, відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу".

Так, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про рекламу", реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Приписами частини 1 статті 3 Закону України "Про рекламу" встановлено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За вимогами підпункту 1 пункту 1 статті 26 Закону України "Про рекламу", контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів щодо захисту прав споживачів реклами.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області", затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 21.07.2017 №579 визначено, що Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Згідно з вимогами статті 26 Закону України "Про рекламу", підпунктом 7 пункту 4 вищевказаного Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу.

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про рекламу" передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно частини 7 статті 27 Закону України "Про рекламу", у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 та №1092 від 16.12.2015 реалізацію повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів покладено на Держпродспоживслужбу та її територіальні органи в областях, як правонаступника Держспоживінспекції.

Питання щодо накладення штрафів на осіб, винних у порушенні законодавства про рекламу врегульовані Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Пунктом 2 Порядку № 693 передбачено, що штрафи відповідно до статті 27 Закону України "Про рекламу", накладаються у таких розмірах, зокрема: у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу складається протокол та приймається рішення про початок розгляду справи (п. 9 - 11 Порядку).

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Пунктом 3 частини другої статті 27 встановлено, що розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами несуть відповідальність за порушення законодавства про рекламу.

Отже, вказані норми визначають відповідальність розповсюджувачів реклами за порушення правил/порядку її розповсюдження і розміщення.

Таким чином, на думку суду, для правильного вирішення цієї справи підлягають з`ясуванню наступні питання: чи є позивач розповсюджувачем реклами та чи є розміщена вивіска рекламою в розумінні Закону №270/96-ВР.

Стаття 9 Закону №270/96-ВР визначає правила ідентифікації реклами, а саме:

Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова "реклама".

Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".

Прихована реклама забороняється.

Цією ж нормою однозначно закріплено, що не є рекламою в розумінні Закону №270/96-ВР, а саме:

Логотип телерадіоорганізації, яка здійснює трансляцію програм, передач, не вважається рекламою.

Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно до абзацу 8 п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) - спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення.

Судом встановлено, що рішенням від 29.07.2019 року № 237 Головного управління Держпродспживслужби в Харківській області передбачено, що рекламодавцем ТОВ "Астарта", за адресою: м.Харків, вул. Героїв Сталінграда, 1-А, розміщувалась зовнішня реклама дахова конструкція з інформаційним полем: "Аптека Семейная аптека..." без наявності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами, що є порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу".

Суд в свою чергу зазначає, що вказана вивіска не містить індивідуалізації, закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація на них не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо позивача чи конкретного типу товару, а отже не є рекламою. В свою чергу позивач в даному випадку не є розповсюджувачем реклами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дана конструкція є інформаційною вивіскою, тобто не є рекламою у відповідності до ч.6 ст. 9 Закону України "Про рекламу", та не потребує отримання відповідного дозволу.

З урахуванням викладено, суд приходить до висновку, що спірне рішення відповідача є необґрунтованим, оскільки прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже наявні підстави для їх скасування.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта" (61033, м.Харків, вул. Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 30883122) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (61166, м.Харків, пр-т Науки, 40, 6 поверх, код ЄДРПОУ 403224829) про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №237 від 29.07.2019 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (61166, м.Харків, пр-т Науки, 40, 6 поверх, код ЄДРПОУ 403224829) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта" (61033, м.Харків, вул. Шевченка, 317, код ЄДРПОУ 30883122) у розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.