Рішення № 88809724, 16.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1128/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача – Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача – Державна служба України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169563 від 16.12.2019 року на суму 34000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням на фактичні обставини справи, зазначає, що 20.12.2019 року нею отримано спірну постанову №169563 від 16.12.2019 року на суму 34000,00 грн. В постанові №169563 вказано, що допущено порушення законодавства відповідальність за яке передбачена частиною 1 абзацу 16 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу». Зі змісту Акту 178322 посадовими особами відповідача встановленні порушення, відповідальність за які передбачені статтею 60 Закону України «Про автомобільній транспорт», а саме перевезення вантажу з перевищенням габаритних параметрів, а саме фактична довжина 22,60 м (допустимо 22 м), фактична ширина 3,80 м (допустима 2,6 м), фактична висота 4,8 м ( допустимо 4 м) без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими органами, чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З посиланням на положення п.22.4, п.22.5, 22.6 Правил Дорожнього Руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р., у позові вказано, що посадовими особами відповідача не враховано, що фактично, не відбувалося перевезення небезпечного вантажу. Таким чином, при виконанні своїх власних повноважень, посадови особи відповідача, безпідставно, необґрунтовано та помилково застосували невірну норму закону в обґрунтування порушення законодавства нібито позивачем та внесли такі данні в документ, на підставі якого в подальшому було винесено рішення органу, яке оскаржується в судовому порядку.

Як зазначено у позові, посадовими особами відповідача в Акті 178322 застосована норма закону (припис н.22.5 Правил Дорожнього руху), яка не може бути застосована в даному випадку. В Акті 178322 зазначено, що перевозився Комбайн. Комбайн не відноситься до такої категорії вантажів. Окрім, того, в Акті 178322 йде мова про напівпричіп ZRЕМВ державний номер НОМЕР_1 , документ на права власності САО 916 458. Напівпричіп ZRЕМВ не є власністю позивача, права власності належать громадянину ОСОБА_2 . Копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 додається до позову.

Також, позивач вказує, що за наслідками неправомірних дій посадових осіб відповідача по внесенню необґрунтованих відомостей в документ, на підставі якого в подальшому було винесено незаконне рішення повноважного органу відносно особи яка не є суб`єктом правовідносин, до яких застосовується відповідальність. Позивач вважає, що здійснення 25.10.2019 р. Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області габаритно-вагового контролю автомобіля, який наданий позивачеві згідно договору в користування іншій особі-учаснику відносин у сфері габаритно-вагового контролю та усі дії щодо оформлення його результатів суперечать ст.19 Конституції України та є протиправними.

Позивач вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №169563 від 16 грудня 2019 року є протиправною, не відповідає вимогам дійсного законодавства України, та підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки посадовими особами відповідача не встановлено взагалі суб`єкта відповідальності особи, постанова винесена відносно особи, яка не є учасником відносин у сфері габаритно-вагового контролю, не є учасником дорожнього руху, не є суб`єктам господарювання, який здійснює або провадить діяльність у сфері автомобільного транспорту, автомобільним перевізником вантажу, а отже не є суб`єктам відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом та ін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наявні два юридичні факти, які підтверджують, що позивач не був ні учасником дорожнього руху, ні перевізником, що здійснює перевезення вантажів: 1) відомості зазначенні в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №178322 від 15 жовтня 2019 року, на підставі якого винесена оскаржувана постанова містять виключно інформацію та підпис водія - ОСОБА_3 та посадових осіб відповідача; 2) автомобіль DAF FT 95 ХF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 на виконання договору позички транспортного засобу від 15.08.2019 р. був переданий у безоплатне тимчасове користування громадянину ОСОБА_3 .

Як вказано у позові відомості зазначені в Акті 178322 та Постанові 169563 свідчать про порушення процедури проведення габаритно-вагового контролю. Позивачем ставиться під сумнів арифметичні значення показників вимірювання зазначених в Акті 178322. Позивач вважає, що такий Акт складений з порушенням вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою КМУ №879 від 27.06.2007 р. Зі змісту Акту 178322 неможливо встановити будь-яких характеристик вимірюваного обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема якими саме приладами проводилося вимірювання довжини, ширини та висоти транспортного засобу та/або причепу та/або вантажу (Комбайну), чи проходив такий прилад повірку (метрологічну атестацію), не відомо методика проведення контрольного заходу тощо. Також, як вже зазначалося вище, посадовими особами помилково застосовані нормативи (арифметичні параметри для співставлення довжини, ширини, висоти), які стосуються небезпечного вантажу, а не того вантажу який перевозився. Недоліки при складенні Акту 178322 свідчать про те, що висновки зазначеного Акту не можуть братися до уваги при винесенні оскаржуваної постанови .

Позивач вважає, що посадові особи відповідача, реалізуючи свої повноваження провели з грубим порушення законодавства контрольний захід, за підсумками якого склали документ в якій внесли незаконне обґрунтування нібито порушення відносно особи, яка не є суб`єктом правовідносин по яким законом передбачена така відповідальність. В подальшому, на підставі такого документу відповідачем було винесено незаконне рішення відносно позивача, тобто особи яка не є суб`єктом таких правовідносин.

Ухвалою від 17.02.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказаною ухвалою судом вирішено проводити розгляд справи в порядку, визначеному ст.262 КАС України.

10.03.2020 року (вх. №ЕП/2265/20) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено Управління Укртрансбезпеки в Одеській області не визнає позов ОСОБА_1 , вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З посиланням на п.1, п.3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103, п.15, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ від 08.11.2016 року №1567, ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух», пп.4 п.2, п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ №879 від 27.06.2007 року, п.п.3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, затверджених постановою КМУ №30 від 18.01.2201 року, п.22.1, п.22.5 Правил Дорожнього Руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р. у відзиві вказано, що обставини на які посилається позивач в обґрунтування свого позову не є такими, що доказують неправомірність дії відповідача при складення Акту про порушення, а також застосуванню штрафної санкції. Не оскаржується позивачем порядок арифметичних дій розрахунку. Договір позички відповідачу не надавався.

Як зазначено у відзиві, рулетка, а також лінійка якою проводився вимір розмірів вантажу (комбайну) є спеціальним вимірювальним приданням для здійснення габаритного контролю. Вони є повіреними та належними для застосування.

На думку відповідача, факт не затримання відповідачем автомобіля позивача не свідчить про порушення з боку контролюючих осіб. Натомість, відповідачем зроблено заміри на підставі чого було зроблено розрахунок.

12.03.2020 року (вх. №11395/20) до суду надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначено, що позивач не є автомобільним перевізником, не є учасником дорожнього руху під час габаритно-вагового контролю.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило, в тому числі,

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З урахуванням положень ч.1, ч.6 ст.120 КАС України, ст.258 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст. 258 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, заперечень на відзив оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 24.01.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована як фізична особа підприємець.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована ФОП ОСОБА_1 здійснює такі види діяльності за КВЕД: Змішане сільське господарство; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання (основний); 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

21.10.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області посадовим особам вказаного Управління видано направлення №009668 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів додержання вимог КУпАП України, Закону України «Про автомобільній транспорт», зокрема, у м.Одеса 210 км+450 м ( а.с.38).

Судом встановлено, що 25.10.2019 року о 08 год. 55 хв. посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Одеській області у м.Одеса проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак № НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію СХК395529 з напівпричепом марки ZEMB номерний знак № НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 .

За результатами перевірки складено акт №178322 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.10.2019 року (а.с.12, 39), в якому встановлено порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажу з перевищенням габаритних параметрів, а саме фактична довжина 22,60 м (допустимо 22 м), фактична ширина 3,80 м (допустима 2,6 м), фактична висота 4,8 м ( допустимо 4 м) без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими органами, чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт.

У зазначеному акті вказано, що власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , тобто позивач по даній справі.

У розділі «місце перевірки» зазначено: «а.д. Київ – Одеса 210км+450 м».

Також, в акті перевірки містяться пояснення водія, який зазначив, що перевозився комбайн Нестерівка-Ладижинка довжиною 22,60 м., шириною 3,80 м., висотою 4,8 м.

До суду з боку відповідача також надано Акт №0004254 (а.с.40) про перевищенні транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, в яком зазначено, що габаритно-ваговий контроль проводився Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області.

Згідно вказано акту суб`єктами, що перевірялись є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вантаж, що перевозився – Комбайн. Маршрут руху та пройдена відстань – Нестерівка-Ладижинка 52 км. Габаритні параметри: фактична довжина – 22,60 м., допустима – 22 м.; фактична ширина – 3,80 м., допустима – 2, м.; фактична висота – 4,9 м., допустима – 4 м.

Також до суду надано копію довідки №0044825 (а.с.41) про результати габаритно-вагового контролю, яка складена 25.10.2019 року о 08:55 год. згідно якої контроль здійснювався щодо транспортного засобу марки DAF, номерний знак № НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію СХК395529 з напівпричепом марки ZEMB номерний знак № НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 та його результатами встановлено, що довжина транспортного засобу 22,60 м., ширина – 3,80 м., а висота – 4,9 м.

25.10.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області складено розрахунок плати за проїзд №946, яким визначено всього до слати позивачу 23,40 євро. (а.с.42).

28.11.2019 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено на ім`я позивача запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/ або порушення Кодексу Украхни про адміністративне правопорушення (а.с.22).

Судом встановлено, що 16.12.2019 року за результатами розгляду справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки в Одеській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169563, якою на підставі акту від 25.10.2019 року №178322, згідно з ч.1 абз.16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» стягнуто з суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. (а.с.11).

Супровідним листом від 17.12.2019 року №81570/32-1/24-19 копія постанови №169563 надіслана на адресу позивача - ОСОБА_1 (а.с.16).

Судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорту було подано скаргу на вищевказану постанову, в якій, зокрема, зазначено про неповідомлення її про розгляд справи 16.12.2019 року (а.с.13-14). Дана скарга залишена Державною службою України з безпеки на транспорту без задоволення (а.с.15).

Вважаючи постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №169563 від 16.12.2019 року на суму 34000,00 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті

Згідно з п.8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до п.3 вказаного Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Пунктом 4 Порядку №1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.14 зазначеного Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Також, згідно з ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п.16-п.17 Порядку № 1567, рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.

Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис “Укртрансбезпека”; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п.21 Порядку №1567 У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закон та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Таким чином, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством

За визначенням, наведеним у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Форму товарно-транспортної накладної наведено у додатку 7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Згідно затвердженої форми у товарно-транспортній накладній має бути зазначений автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки транспортного засобу транспортного засобу марки DAF, номерний знак № НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію СХК395529 з напівпричепом марки ZEMB номерний знак № НОМЕР_1 , контролюючими особами Укртрансбезпеки не було перевірено у водія товарно-транспортну накладну, згідно якої він перевозив вантаж, що підтверджується самим актом перевірки, оскільки у ньому відсутня інформація про товарно-транспортну накладну, а відтак не встановлено належними документами автомобільного перевізника.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, як зазначено в абзаці 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за перевезення вантажу без відповідного дозволу, є автомобільний перевізник.

Суд встановив, що транспортний засіб марки DAF, номерний знак № НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 на праві власності належить позивачу – ОСОБА_1 (а.с.26).

В той же час, позивачем до суду надано копію договору позички транспортного засобу від 15.08.2019 року та акту прийому-передач автомобіля від 15.08.2019 року згідно вказаний транспортний засіб марки DAF, номерний знак № НОМЕР_2 було передано у користування ОСОБА_4 строком на 1 календарний рік (а.с.17-21).\

Суд враховує, що хоча договір позички транспортного засобу від 15.08.2019 року (а.с.17-20) і не є нотаріально засвідченим, з нього вбачається, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору.

Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.828 Цивільного кодексу України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Підпункт “b” статті 1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (дата приєднання Україною 07.09.2005) визначає, що термін “автомобіль” означає будь-який самохідний автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарськітрактори;

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, автомобілі належать до наземних самохідних транспортних засобів, а тому допускається можливість укладення між фізичною особою та юридичною особою договору Позички автомобіля для передачі його в користування юридичній особі без нотаріального посвідчення.

Таким чином, станом на дату проведення перевірки за результатами якої складено акт від 25.10.2019 року №178322, транспортного засобу марки DAF, номерний знак № НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 вибув з користування позивача.

Водночас, судом встановлено, що напівпричеп марки ZEMB номерний знак № НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_2 (а.с.24-25).

Під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не було з`ясовано та не встановлено належними доказами особу автомобільного перевізника, не витребувано товарно-транспорту накладну, яка є основним документом на перевезення вантажів та інші документи щодо перевезення вантажу.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що акт перевірки, який складено без встановлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може бути належним для притягнення такого суб`єкта до адміністративно-господарської відповідальності.

Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, Порядок № 1567 визначає, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання, яка про час і місце розгляду такої справи повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 813/5802/15, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів завчасного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи відносно нього, доводи наведені позивачем у скарзі (а.с.13) щодо неповідомлення її про розгляд справи не спростовані відповідачем.

Таким чином, відповідачем в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не встановлено належних обставин справи та не забезпечено гарантування дотримання основоположних прав та інтересів охоронюваних Конституцією та законами України позивача.

Встановлені судом обставини є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування спірного рішення. Судом не надається юридична оцінка суті порушення визначеного в спірному рішенні, оскільки позивач не має обов`язку доводити чи спростовувати суть господарського порушення, яке він не вчиняв.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку, що позивач не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для задоволення позову, суд вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №169563 від 16.12.2019 року на суму 34000,00 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за подачу даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.27).

Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті” утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на боці відповідача – Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанови – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №169563 від 16.12.2019 року на суму 34000,00 грн.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 );

Відповідач - Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (місцезнаходження: вул.Успенська, 4, м.Одеса, 65014);

Третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: просп.Перемоги,14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя С.М. Корой

.