Рішення № 88809720, 16.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1529/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою, з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (постанова №649 від 22.08.2018 року, постанова №804 від 14.08.2019 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач, зазначає, він перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Позивач наголошує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року ГУПФУ в Одеській області перерахувало пенсію позивачу з 01.01.2018 року з 01.01.2019 року та з 01.01.2020 року. Відповідно до зазначених перерахунків підсумок пенсії позивача з надбавками складає 6013,92 грн., проте ГУПФУ в Одеській області виплачує позивачу з 01.01.2018 року - 5102,35 грн., з 01.01.2019 року – 5558,13 грн.

Таким чином позивач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 01 січня 2018 року, визначеного станом на 01 березня 2018 року лише 50%, а з 01 січня 2019 року лише 75% суми підвищення пенсії, є протиправними та суттєво порушують права ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №103 Головним управлінням в березні 2018 року проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою з урахуванням посадового окладу в сумі 5550 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням в сумі 1410 грн. та надбавки за вислугу років в сумі 3 109,50 грн.

ГУПФУ в Одеській області звертає увагу, що відповідно до п.2 Постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проведено з 1 січня 2018 року у таких розмірах:

з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Відповідач також посилається на лист Пенсійного фонду України №26222/06-30 від 28.08.2019 року, відповідно до якого органи Пенсійного фонду з метою забезпечення виконання рішення суду від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18 звернулись до Міністерства соціальної політики України та Міністерства фінансів України про виділення додаткових коштів. Однак враховуючи, що бюджетні асигнування з державного бюджету України Пенсійному фонду України не збільшувались, то виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань.

Відповідач наголошує на тому, що Головне управління є органом виконавчої влади, який відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України має право діяти лише у межах, передбачених діючим законодавством України, а отже виплата 100% сум підвищення призведе до порушення норм діючого законодавства України.

Процесуальні дії

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

Вищевказаною ухвалою також витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

13 березня 2020 року від ГУПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №11675/20) та належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (вхід. №11678/20)

13 березня 2020 року від ГУПФУ в Одеській області надійшло клопотання про зупинення провадження по справі (вхід. №1677/20).

16 березня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. №ЕП/2486/20).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року в задоволенні клопотання ГУПФУ в Одеській області про зупинення провадження по справі відмовлено.

Станом на 16 квітня 2020 року будь-яких інших заяв по суті справи від позивача та відповідача не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Згідно розрахунку від 28.10.2002 року позивачу призначена пенсія з 12.08.2002 року за вислугу 20 років у розмірі 50% окладу (а.с.37).

31 березня 2018 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 року, керуючись Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2018 року, ОСОБА_1 , проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року (а.с.10).

Розмір пенсії позивача, після проведення перерахунку становить 56% грошового забезпечення (вислуга років 22) у розмірі: 5 610,92 грн. та складається з:

- посадового окладу – 5 500,00 грн.;

- окладу за військове звання – 1 410,00 грн.;

- процентна надбавка за вислугу років 45% - 3 109,50 грн.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року, підвищення складає 1823,15 грн. З них виплачується:

- з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення: 911,58 грн.;

- з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 1367,36 грн.;

- з 01.01.2020 року 100% щомісячно – 100% від підвищення: 1823,15 грн.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо виплати підвищення пенсії лише у розмірі 75% - протиправними та не погоджуючись з порядком виплати сум підвищення пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням у дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року, прийнято постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 (далі - Постанова №103), якою передбачено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 року.

Зокрема передбачалося, що військовослужбовцям та деяким іншим особам перерахунок пенсій має здійснюватися з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом). Такий перерахунок здійснюватиметься поетапно, починаючи з 01 січня 2018 року, у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 01 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18 від 12 грудня 2018 року, визнано протиправними на нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №45 від 13 лютого 2008 року.

Зазначене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/3858/18 від 12 грудня 2018 року, набрало законної сили 05 березня 2019 року, на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суд, вирішуючи дану адміністративну справу по суті, враховує наведені висновки, обставини визнання рішеннями суду, які набрали законної сили, зазначених нормативно-правових актів протиправними та нечинними.

Відтак, з урахуванням вимог ч.4 ст.78 КАС України, суд окремо не надає оцінку посиланням позивача на невідповідність вказаних нормативно-правових актів актам вищої юридичної сили.

Як вже зазначалось судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем, з урахуванням вимог Постанови №704 та Постанови №103, з 01.01.2018 року здійснено перерахунок пенсії позивача, про що свідчить наданий перерахунок пенсії по пенсійній справі ОСОБА_1 №ЮО101748.

Відповідно до вказаного розрахунку сума доплати становить 50% з 01.01.2018 року, 75% з 01.01.2019 року та 100% з 01.01.2020 року, суми підвищення.

Суд наголошує, що вимогами частини третьої статті 52 Закону №2262-XII встановлено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Згідно із частиною другою статті 55 Закону №2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».

Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».

У відповідності до частин 1-3 статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Враховуючи, що п.п.1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України №103, якими встановлено «строки виплати пенсії», не відповідають вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки Кабінет Міністрів України має лише право встановлювати «порядок перерахунку пенсії», а не «строки виплати пенсії», то суд застосовує вимоги Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України до спірних правовідносин.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність постанови Кабінету Міністрів України про встановлення умов та порядку перерахунку пенсії позивачу після визнання протиправними та нечинними пунктів 1,2 Постанови №103, оскільки порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №45 від 13 лютого 2008 року, та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року». Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 21 лютого 2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року і є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Зазначені обставини свідчать про необхідність відновлення права позивача на отримання у повному обсязі (100 %) належних йому сум пенсійних виплат з 05.03.2019 року, які повинні бути розраховані та виплачені відповідно до чинних у зазначений період нормативно-правових актів.

Крім того, суд зазначає, що Порядок №45 не запроваджував спеціальних строків виплати перерахованих пенсій, а тому строки платежів мали узгоджуватись з вимогами ч.2 ст.85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.1 ст.47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч.3 ст.52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Водночас, згідно положень ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством не передбачено виплати пенсії належної позивачу частинами, а отже належним виконанням судового рішення у даному випадку є саме виплата перерахованої суми пенсії позивачу однією сумою.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 по справі №820/1458/18, від 06.06.2019 по справі №520/1255/19, від 31.05.2019 по справі №520/260/19, від 05.08.2019 по справі №520/4138/19, від 14.08.2019 по справі №520/322/19.

Суд вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2018 року, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частину доходу, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова №649 від 22.08.2018 року, постанова №804 від 14.08.2019 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, судом зазначається наступне.

Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону №2050-III, передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Згідно статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону №2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону №2050-III та Порядку №159, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати може бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому буде здійснюватися виплата заборгованості за відповідний період.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області нарахувати і виплатити компенсацію втрати частину доходу, без використання при таких виплатах постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова №649 від 22.08.2018 року, постанова №804 від 14.08.2019 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат, - є передчасною та не підлягає задоволенню, а право позивача щодо її отримання може буде порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.

Крім того, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.