Ухвала суду № 88809623, 15.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1883/20

УХВАЛА

15 квітня 2020 року

м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А0456 (адреса: 65012, м. Одеса, провул. Штабний 1, код ЄДРПОУ 26614076) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А0456 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25.03.2020 року за вх. № 13360/20 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини А0456 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначено, що 26 грудня 2019 року на рахунок позивача були зараховані грошові кошти як компенсацію за невикористану відпустку учасника бойових дій. 31.01.2020 року позивач звернувся до 31 січня 2020 року позивач звернувся до посадових осіб відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Однак листом від 08.02.2020 № 154/111/382 позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідач вважає, що формальне звернення позивача до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України 31 січня 2020 року та отримання відповіді на вказане звернення 08 лютого 2020 року не є підставою для відрахунку строку звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, відлік строку позовної давності один місяць повинен рахуватись з моменту надходження коштів на картковий рахунок позивача, а саме з 27.12.2020 року.

Судом встановлено, що під час звільнення позивача з військової служби, відповідно до наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України 26.06.2018 року №122, в порушення вимог п.14 абз. 3 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 420\3742\19 адміністративний позов позивача до в/ч А3519 та військової частини А0456 задоволено в повному обсязі. 23.12.2019 року були внесені зміни до наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 26.06.2018 року № 122, щодо включення пункту стосовно нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2018 роки. 26 грудня 2019 року на картковий рахунок позивача було перераховано суму грошової компенсації. 10.01.2020 року позивач звернувся до командування в/ч А3519 з проханням про нарахування та виплату йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 13.08.2018 року по 16.12.2019 року. Листом від 04.02.2020 року в/ч А3519, розглянувши звернення, повідомила позивачу, що стаття 117 КзПП України не розповсюджується до правовідносин, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. 31.01.2020 року позивач звернувся до командування в/ч А0456 з проханням про нарахування та виплату йому середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку з 13.08.2018 року по 26.12.2019 року. Листом від 08.02.2020 року в/ч А0456, розглянувши звернення, повідомила позивачу в нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №8-рп/2013, сформовано висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку №260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Таким чином у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду, а тому, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Керуючись положеннями ст.ст. 166, 262, 263, 248 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Л.М. Токмілова