Рішення № 88809580, 15.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1606/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити заходи з повернення не виплаченої частини нарахованого від 100 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, починаючи з 01 січня 2018 року та з 01.01.2019 року та дій через застосування Відповідачем визнаних судом протиправними пунктів 1, 2 Постанови КМУ №103 від 24.02.2018 року та положень Постанови КМУ №804 від 14.08.2019 року, які у свою чергу фактично дублюють скасовані пункти Постанови №103;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплати 100 % суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року 55915 грн. 20 коп. однією сумою, без обмежень максимального розміру пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та з врахуванням різниці від виплачених раніше сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що через часткову і неповну, поетапно виплачувану перераховану пенсію без урахування 100 відсотків суми підвищення пенсії, відповідачем спричинено суттєве звуження конституційних прав позивача на отримання призначеної пенсії в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

31.03.2020 року через канцелярію суду за вх. № 14040/20 відповідачем надано відзив, в обґрунтування якого зазначено, що позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки відсутні обов`язкові умови. Головне управління при виплаті доплати пенсії діяло у межах свої повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією, законами України та Постановою КМУ № 649, а також з використанням повноважень з метою, якою ці повноваження надано, обґрунтовано, безпосередньо, добросовісно та розсудливо і жодним чином не порушило права та законні інтереси позивача.

31.03.2020 року через канцелярію суду за вх. № 13881/20 позивачем подано відповідь на відзив.

Дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 , є пенсіонером Міністерства оборони України, отримує пенсію за вислугу строків служби (вислугу років), пенсійне посвідчення серія № НОМЕР_1 , пенсійна справа МОУ №021275/1599, перебуває на пенсійному обліку у Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Одеській області.

Відповідно до довідки про перерахунок пенсії: основний розмір пенсії призначений 80 відсотків грошового забезпечення (по інвалідності), надбавка за вислугу років 40%, надбавка за безперервну службу 90%, надбавка за особливо важливі завдання 100 %, надбавка за роботу з таємними виробами, носіями 15%, премія 10 %, перерахунок 01 жовтня 2017 року (а.с. 33).

В травні 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок моєї пенсії, під час якого з 01 січня 2018 року:

- враховані лише оклад за посадою, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років;

- застосовано відтермінування виплат у 2018 році - 50%, у 2019 році - 75%, у 2020 році - 100% суми підвищення пенсії.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обов`язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

На виконання частини 4 статті 63 вказаного Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Кабінетом Міністрів України 13 лютого 2008 року прийнято постанову №45, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №45 від 13 лютого 2008 року).

Пунктами 1-3 Порядку №45 від 13 лютого 2008 року передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п`ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.

Отже, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію на підставі повідомлення відповідними органами та надання вказаними органами відповідних довідок про розмір грошового забезпечення кожної особи.

Перерахунок пенсій у визначеному вище порядку здійснюється органами Пенсійного фонду виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року (далі - постанова №103 від 21 лютого 2018 року, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 1, 2 вказаної постанови визначено наступне: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:

з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

В квітні 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам».

Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 року підвищення пенсії позивача складає 5 810,08 грн., з них виплачується: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення – 2 905,04 грн.; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення – 4 357,56 грн.; з 01 січня 2020 року 100% щомісячно від підвищення – 5 810,08 грн.

При проведенні перерахунку позивачу пенсії ГУ ПФУ в Одеській області діяло відповідно до постанови № 103 від 21 лютого 2018 року в редакції, чинній станом на час проведення такого перерахунку.

Згідно інформації у Єдиному державному реєстрі судових рішень Верховним судом було відкрито касаційне провадження за скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №826/3858/18; відмовлено у задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі №826/3858/18 до закінчення касаційного розгляду.

Відповідно до ч.2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення у справі №826/3858/18 щодо визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» набрало законної сили 05 березня 2019 року.

Тому дії відповідача по нарахуванню позивачу з 05 березня 2019 року пенсії за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, з 01.01.2019 р. слід вважати такими, що не відповідають чинному законодавству.

До 1 січня 2018 року перерахунок пенсії відбувався на підставі ч.3 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсії за цим Законом, або у зв`язку із введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Розмір грошового забезпечення визначався Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007р. №1294 (надалі постанова КМУ №1294).

Згідно пункту 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою КМУ № 45 від 13.02.2008р., державні органи у п`ятиденний термін після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, повинен повідомити про це Пенсійний фонд України, який повідомляє у п`ятиденний термін з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в областях та м. Києві (надалі головні управління ПФУ) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління ПФУ складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016р. №1774-VIII (надалі Закон №1774) внесені зміни в статтю 63 Закону №2262-ХІІ, згідно якого частина 3 Закону стала частиною 4 і сама ця частина Закону була змінена.

Зокрема: відповідно до ч.4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою КМУ №103, внесені зміни в пункти 1, 2 Постанови КМУ №45, згідно яких вже не державні органи (Міноборони) повідомляють Пенсійний фонд України про підстави перерахунку пенсій військовим пенсіонерам, а Мінсоцполітики. Крім того, вказані пункти встановлюють відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та пункт 5 і додаток 2 Порядку, звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам (зокрема позивачу), відтак звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі Постанова КМУ №704), яка почала діяти з 1 березня 2018 року і передбачає визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до займаних посад, з урахування коефіцієнтів, визнано такою що втратила чинність Постанова КМУ №1294.

Отже, частина третя статті 43 Закон №2262-ХІІ передбачала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми пенсійного законодавства, можна зробити висновок про те, що пункти 1, 2 спірної Постанови №103 звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод. Тому його дії щодо виплати Позивачу лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018р. та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2019р. є такими, що порушують права позивача, отже, суд має підстави для визнання вказаних дій протиправними.

Крім того, Верховним Судом зазначено, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії.»

В даному випадку, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».

Відтак, Верховним Судом встановлено відсутність повноважень у КМУ щодо регулювання строків перерахунку пенсії та строків виплати пенсії, оскільки зазначені питання регулюються виключно законом.

В той же час, Кабінетом Міністрів України 14.08.2019р. прийнято постанову №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04.09.2019р., яка містить аналогічні положення. З вказаного приводу, Верховним Судом в рішенні у зразковій справі зроблено висновок, відповідно до якого Верховний Суд зазначив:

«Суд критично оцінює посилання відповідача на вимоги статті 63 Закону №2262- ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України №103 в частині наявності у відповідача права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії з наступних підстав.

Згідно із частиною третьою статті 52 Закону №2262- ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Згідно із частиною другою статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Вказані висновки, відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З урахуванням вказаних висновків та положень ст. 13 вищезазначеного Закону, а також з урахуванням ст. 14 КАС України, визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень визначає відповідний спосіб поводження суб`єкта владних повноважень з громадянами таким, що не відповідає вимогам закону, а отже порушує їх права, а також суперечить ст. 19 Конституції України. За таких обставин, рішенням Верховного Суду, яке набрало законної сили, з урахуванням обов`язковості його виконання та обов`язку суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, встановленого ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлюється обов`язок відповідного суб`єкта владних повноважень утримуватись від подібних протиправних дій (бездіяльності) в подальшому та не допускати порушення прав громадян.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити заходи з повернення не виплаченої частини нарахованого від 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, починаючи з 01 січня 2018 року та з 01.01.2019 року, суд зазначає наступне.

Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в не вчинені юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Крім того, як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд зазначає, що поняття бездіяльності неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 року по справі №807/583/14, від 15.03.2019 року по справі №805/1953/18-а та від 23.05.2018 року по справі №802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

В даному випадку Головним управлінням ПФУ в Одеській області позивачу надано відмову в перерахунку і виплаті пенсії, оформлену листом від 03.02.2020 р. № 386-327/Р-02/8-1500/20.

Тобто, фактично має місце протиправна відмова, а не бездіяльність.

З урахуванням зазначеного, позовна вимога в даній частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року, суд зазначає, що раніше у спорах даної категорії керувався правовим висновком, згідно з яким виплата компенсації має відбуватись безвідносно до події проведення виплати боргу з основного платежу.

Проте, у подальшому судом виявлено, що у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 р. по справі № 520/12325/19 та у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020р. по справі №520/13178/19 вказано, що нарахування та виплату суми пенсії закон ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому вимоги про зобов`язання відповідача нарахування та виплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасними.

Оскільки рішення у спорах даної категорії за загальним правилом не підлягають касаційному перегляду Верховним Судом, то окружний адміністративний суд задля формування єдиної судової практики вважає за необхідне відкоригувати власні правові висновки до рівня відповідності із правовими висновками постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020р. по справі № 520/13178/19.

Так, ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За правилом ст.4 цього ж закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" відмова від виплати компенсації може бути оскаржена у судовому порядку.

Отже, нарахування та виплата суми пенсії поставлені законом первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому в даному випадку вимоги про зобов`язання відповідача нарахування та виплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасними (так як борг з виплати різниці у пенсії не погашений).

Оскільки у спірних правовідносинах відсутня подія проведення пенсійним органом платежу з різниці між реально виплаченою та належною сумами пенсії, що зумовлює як відсутність періоду невиплати доходу, так і відсутність відмови пенсійного органу у виплаті компенсації втрати частини доходу, то позов у цій частині належить відхилити.

Вирішуючи спір за вимогою заявника стосовно незастосування постанови КМУ від 22.08.2018 р. №649 суд відмічає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 30.09.2019 р. по справі №440/85/19 з приводу застосування постанови КМУ від 22.08.2018 р. №649: 1) відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України; 2) Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не визначено джерел виплат; 3) постанова КМУ від 22.08.2018р. №649 застосовується не до всіх судових рішень, за якими боржником є Пенсійний фонд України, а лише до рішень судів, за якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету. Тобто до судових рішень, за якими на Пенсійний фонд покладено обов`язок нараховувати пенсійну виплату. Натомість особливості виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є Пенсійний фонд, передбачені Законом "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", зокрема у ст. 3.

Звідси слідує, що відсутні правові підстави для обтяження пенсійного органу обов`язком не застосовувати діюче рішення Уряду України нормативного характеру у випадку існування спору з приводу зобов`язання вчинити певні дії з виплати пенсії.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії через застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області визнаних судом протиправними пунктів 1, 2 Постанови КМУ №103 від 24.02.2018 року та положень Постанови КМУ №804 від 14.08.2019 року, які у свою чергу фактично дублюють скасовані пункти Постанови №103.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплати 100 % суми підвищення пенсії з 05.03.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, з врахуванням раніше виплачених сум, без обмежень максимального розміру пенсії.

Відмовити в задоволенні вимог щодо:

Визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити заходи з повернення не виплаченої частини нарахованого від 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, починаючи з 01 січня 2018 року та з 01.01.2019 року.

Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в порядку ст. 295 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М. Токмілова

.