Рішення № 88809409, 16.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року Справа № 160/2622/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інформаційного агентства (01015, м.Київ, вул.Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 26622615) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інформаційного агентства, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Інформаційного агентства (01015, м.Київ, вул.Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 26622615) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати Інформаційне агентство (01015, м.Київ, вул.Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 26622615) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період роботи з 2015 року по 28.05.2019 року позивачу не надавалася додаткова відпустка із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій та не виплачувалася грошова компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки. Оскільки, станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2020р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та витребувано у відповідача належним чином завірену копію довідки про невикористані календарні дні додаткової відпустки ОСОБА_1 як учасника бойових дій за період з 2015 по 2018 роки та встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву, всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову та витребуваних доказів - протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали суду від 11.03.2020р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити, з огляду на те, що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки. Позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку, оскільки частиною 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки. Крім того, зазначено, що в період з 22.06.2017 по 04.09.2018 року позивач проходив службу на посаді старшого офіцера (старшого військового спостерігача) центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних Сил України (республіка Молдова), у зв`язку з чим, у цей період не перебував у списках особового складу Центрального друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія» чи його правонаступника - Інформаційного агентства.

08.04.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно в якій вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки вони є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Зокрема зазначено, що в період з 22.06.2017 по 04.09.2018 року позивач фактично був у закордонному відрядженні, як військовослужбовець Збройних Сил України, протягом якого додаткові відпустки як учасник бойових дій, а також виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасник бойових дій не отримував.

Також, 08.04.2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому просив повторно витребувати у Інформаційного агентства (01015, м.Київ, вул.Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 26622615) належним чином завірену копію довідки про невикористані календарні дні додаткової відпустки ОСОБА_1 як учасника бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, з огляду на те, що така довідка відповідачем надана не була.

10.04.2020 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про повторне витребування доказів - задоволено та повторно витребувано у Інформаційного агентства (01015, м.Київ, вул.Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 26622615) належним чином завірену копію довідки про невикористані календарні дні додаткової відпустки ОСОБА_1 як учасника бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, або надати суду пояснення із зазначенням причин неможливості її надання.

13.04.2020 року на виконання ухвали суду від 10.04.2020 року засобами електронного зв`язку від відповідача надійшов лист, яв якому зазначено, що документація розформованого Центрального друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія», правонаступником якого є відповідач, була передана для зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Оскільки довідка може надаватися лише на підставі оригіналів наказів юридичної особи, у Інформаційного агентства немає можливості надати довідку про невикористані календарні дні додаткової відпустки ОСОБА_1 , як учасника бойових дій з 2015 по 2018 роки.

Також, 13.04.2020 року засобами електронного зв`язку від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідно до наказу МОУ «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 року №260 у рік звільнення військовослужбовцям виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Проте, станом на день звільнення позивача компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не виплачувалася.

У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Позивач, має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , що видане 03.03.2015 року, внаслідок чого набув право на додаткову відпустку.

З 29.05.2015 по 22.06.2017 року та з 04.09.2018 по 21.12.2018 року ОСОБА_1 проходив службу в Центральному друкованому органі Міністерства Оборони України «Народна армія», правонаступником якого, на підставі Наказу Міністерства оборони України №633 від 12.12.2018 р. є Інформаційне агентство.

В період з 22.06.2017 по 04.09.2018 року позивач проходив службу на посаді старшого офіцера (старшого військового спостерігача) Центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних Сил України (республіка Молдова).

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) №284 від 28.05.2019 року, звільнений з військової служби в запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 ст.26 ЗУ « Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Наказом начальника Інформаційного агентства №98 від 14.06.2019 р. виключений з особового складу, всіх видів забезпечення Інформаційного агентства та направлений на військовий облік до Центрально-Чечелівського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області.

На момент звільнення позивачу компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, не нараховувалась та не виплачувалась.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.02.2020 року щодо нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

25.02.2020 року за вих.№522/179 відповідачем надана відповідь, в якій вказано, що на підставі п.19 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підстави для виплати заявнику вказаної компенсації відсутні, оскільки надання додаткової відпустки було призупинено в зв`язку з введенням особливого періоду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Вказана правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16.05.2019р. у зразковій справі №620/4218/18, яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019р. залишено без змін.

Щодо посилань відповідача на те, що в період з 22.06.2017 по 04.09.2018 року позивач проходив службу на посаді старшого офіцера (старшого військового спостерігача) Центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних Сил України (республіка Молдова), а відповідно у цей період не перебував у списках особового складу Центрального друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія» чи його правонаступника - Інформаційного агентства, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку матеріально-технічного і фінансового забезпечення національного контингенту та національного персоналу України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 963 матеріально-технічне і фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з підготовкою, направленням (поверненням) та забезпеченням діяльності національного контингенту та національного персоналу України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, здійснюється в межах видатків державного бюджету, передбачених для відповідних органів державної влади, їх спеціальних підрозділів, що направляють представників до їх складу, за відповідними програмами з подальшим повним або частковим відшкодуванням таких витрат за рахунок коштів, які виділяються ООН, НАТО, ЄС, ОБСЄ або іншою міжнародною організацією для фінансування міжнародної операції з підтримання миру і безпеки або в рамках укладених міжнародних договорів України, або за рахунок коштів державного бюджету, або за рахунок коштів, які виділяються зазначеними організаціями для фінансування міжнародної операції з підтримання миру і безпеки.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що за особами, що входять до складу національного контингенту та національного персоналу України, у період виконання службових обов`язків за межами України зберігаються виплати в національній валюті в розмірі 100 відсотків посадового окладу або середньої заробітної плати за останнім місцем служби чи роботи, окладу за Військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що відповідальним за повноту проведення розрахунків з позивачем за невикористані дні додаткової відпустки в період з 22.06.2017 по 04.09.2018 року, протягом якого позивач проходив службу на посаді старшого офіцера (старшого військового спостерігача) Центру забезпечення миротворчої діяльності та реалізації міжнародних договорів Збройних Сил України (республіка Молдова) є Інформаційне агентство, оскільки останнім місцем служби позивача перед направленням до зазначеного центру був Центральний друкований орган Міністерства Оборони України «Народна армія», правонаступником якого є відповідач.

Таким чином, суд зазначає, що при звільненні з військової служби позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015 - 2018 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інформаційного агентства (01015, м.Київ, вул.Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 26622615) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Інформаційного агентства (01015, м.Київ, вул.Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 26622615) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати Інформаційне агентство (01015, м.Київ, вул.Московська, 45/1, код ЄДРПОУ 26622615) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв