Ухвала суду № 88809366, 16.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

16 квітня 2020 р.Справа №160/4203/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД НЕТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ” до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД НЕТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ” (адреса: 49005, м. Дніпро, вл. Олеся Гончара, буд. 28А, корпус ЛІТЕРА К-2, прим.202) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (адреса: 49050, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Казакова, 3), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ДН17613/1968/АВ/ТД-ФС/88 від 25.03.2020 року, винесену Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД НЕТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ” накладено штраф у розмірі 47230 грн.

Разом з позовною заявою представник позивача надав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови від 25.03.2020 року №ДН17613/1968/АВ/ТД-ФС/88, яка винесена Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД НЕТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ” до набрання законної сили рішенням суду у справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскарження постанови не зупиняє її дію, позивач не погоджується з винесеною постановою та зазначає, що оскаржувана постанова є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання органам державної виконавчої служби протягом трьох місяців з наступного дня після набрання законної сили постанови, тобто з 26.04.2020 року. Це свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до приписів ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд, виходячи з конкретних доказів, встановлює, чи є хоча б одна з названих обставин, та оцінює чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося запобігти.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З позовної заяви, долучених до позовної заяви доказів та заяви про забезпечення позову вбачається, що оскаржувану постанову винесено 25.03.2020 року. Строк пред`явлення постанови до примусового виконання - 25.06.2020 року. Станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову (15.04.2020 року) доказів пред`явлення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області до примусового виконання оскаржуваної постанови, суду не надано.

Таким чином, на час розгляду судом заяви відсутні ознаки очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Частиною 1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що в разі забезпечення позову в зазначених позивачем межах, суд фактично ухвалить судове рішення про відновлення правового становища позивача, яке існувало до прийняття оскаржуваної постанови без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відсутні; заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150-154 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД НЕТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ” про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч.1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар