Рішення № 88809360, 16.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року Справа № 160/2533/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/2533/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірної відмови у розгляді заяви та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 04.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірною відмову відповідача у розгляді заяви позивача про поновлення виплати пенсії викладену у відмові від 13.02.2020 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути відповідну заяву позивача про поновлення виплати пенсії подану 15 січня 2020 року та винести рішення щодо призначення виплати пенсії, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 04.03.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 05.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірної відмови у розгляді заяви та зобов`язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України, та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.

4. 17.03.2020 року позивачем були усунуті недоліки викладені в ухвалі суду від 05.03.2020 року.

5. Ухвалою суду від 18.03.2020 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи №160/2533/20 за правилами загального позовного провадження, було відмовлено, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/2533/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 18.03.2020 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:

- пенсійної справи позивача;

- рішення Пенсійного фонду про відмову позивачу у поновленні виплати пенсії від 13.02.2020 року № 531/02.16-20;

- заяву позивача про призначення (поновлення) пенсії від 12.12.2019 року, разом із додатками про призначення їй пенсії;

- заяву позивача про поновлення пенсії від 15.01.2020 року, та всі наявні матеріали щодо суті цього спору.

14.04.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

8. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 16.04.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. У позовній заяві позивач зазначила, про те, що є громадянкою України.

13. Так, по досягненню пенсійного віку та наявності 37 років страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон.

14. Перед виїздом за кордон позивач мешкала за адресою:

АДРЕСА_1 . 08.03.1998 року ОСОБА_1 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

16. Починаючи з 1998 року і станом на день подання цього позову, позивач призначеної за законом пенсії не отримує.

17. Так, 15.01.2020 року законний представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, звернувся до Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплат пенсії за віком позивачу.

18. Проте, 13.02.2020 року представником позивача було отримано відмову Пенсійного фонду, яка викладена у листі за №531/02.16-20 від 13.02.2020 року, у відповідності до якої, позивачу було відмовлено у розгляді питання щодо призначення їй пенсії, на тих підставах, що позивачем не були дотримані вимоги особистого звернення про поновлення пенсії, а її представники, які діють на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, не мають законних повноважень подати до Пенсійного фонду її особисту заяву про поновлення пенсії, а також те, що у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача, що відповідно є достатньою підставою для відмови їй у поновленні пенсії. Також Пенсійний фонд зазначив про те, що відсутність міжнародної пенсійної угоди між Україною та Ізраїлем не дозволяє відповідачу здійснити поновлення пенсії.

19. Не погодившись, із вищевказаною відмовою Пенсійного фонду у здійсненні поновленні пенсії позивачу, та відповідно протиправним рішенням Пенсійного фонду, викладеного у листі №531/02.16-20 від 13.02.2020 року щодо відмови у поновлені та виплаті пенсії за віком позивачу, законний представник позивача звернувся до суду із цим позовом за захистом порушених прав позивача на належне її соціальне забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

20. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

21. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що як вбачається з наданих для поновлення пенсії документів, позивач постійно мешкає в Ізраїлі, про що свідчить посвідчення особи, копія якого додано до заяви про поновлення виплати пенсії від 15.01.2020 року вих. №257.

22. На сьогоднішній день між Україною та державною Ізраїль не укладено ні міжнародних (багатосторонніх) договорів, ні двосторонніх міжнародних договорів, ні міжурядових договорів, ні міжвідомчих договорів з питань праці, зайнятості та соціального забезпечення.

23. Також, вказали про те, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений Поставною правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (із змінами), обумовлює особисте надання заяви про поновлення виплати пенсії органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) заявника. До заяви про поновлення виплати пенсії додається документ про місце проживання (реєстрації).

24. Враховуючи той факт, що позивач звернулася за поновленням виплати пенсії не особисто і не надала документів, які б підтверджували постійне місце проживання (реєстрації) в Україні, для розгляду заяви від 15.01.2020 року про поновлення виплати пенсії позивачу законних підстав не має.

25. Вказали, що органи Пенсійного фонду в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

26. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України.

27. По досягненню пенсійного віку та наявності 37 років страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась їй до виїзду за кордон, що також не заперечується позивачем.

28. Перед виїздом за кордон позивач мешкала за адресою:

АДРЕСА_2 . 08.03.1998 року позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де вона була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

30. Зі змісту адміністративного позову вбачається, що починаючи з 1998 року і станом на час звернення до суду позивач, призначеної по закону, пенсії не отримує.

31. 15.01.2020 року через представника Меламед Вадима Борисовича , позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення та здійснення виплати їй пенсії.

32. 13.02.2020 року представником позивача отримано відмову Пенсійного фонду, яка буда викладена у листі за №531/02.16-20 від 13.02.2020 року, згідно якого Пенсійний фонд повідомив про те, що згідно наданих для поновлення пенсії документів, позивач постійно мешкає в Ізраїлі, про що свідчить посвідчення особи, копію якого додано до заяви про поновлення виплати пенсії від 15.01.2020 року вих. №257. На сьогоднішній день між Україною та державною Ізраїль не укладено ні міжнародних (багатосторонніх) договорів, ні двосторонніх міжнародних договорів, ні міжурядових договорів, ні міжвідомчих договорів з питань праці, зайнятості та соціального забезпечення. Також, вказали про те, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений Поставною правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (із змінами), обумовлює особисте надання заяви про поновлення виплати пенсії органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) заявника. До заяви про поновлення виплати пенсії додається документ про місце проживання (реєстрації). Також зазначили, що враховуючи той факт, що позивач звернулася за поновленням виплати пенсії не особисто і не надала документів, які б підтверджували постійне місце проживання (реєстрації) в Україні, для розгляду заяви від 15.01.2020 року про поновлення виплати пенсії позивачу законних підстав не має.

33. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного позивачу було відмовлено у здійсненні поновлення пенсійних виплат.

34. Так, не погодившись із вищевказаною відмовою Пенсійного фонду у здійсненні поновленні пенсії позивачу, та відповідно протиправним рішенням Пенсійного фонду, викладеним у листі №531/02.16-20 від 13.02.2020 року щодо відмови у поновлені та виплаті пенсії за віком позивачу, представник позивача звернувся до суду із цим позовом за захистом порушених прав позивача на належне її соціальне забезпечення.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

35. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

36. Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

37. Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

38. Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-ІVдержава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

39. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

40. Отже, позивач як громадянка України має право на виплату призначеної їй пенсії, із визначенням дати її відновлення в межах строків звернення до суду, передбачених положеннями КАС України.

41. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1) (далі - Порядок №22-1).

42. Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

43. Тобто, пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

44. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 757/12134/14-а.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

45. Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, суд зазначає про таке.

46. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що також не заперечується відповідачем.

47. 15.01.2020 року через представника Меламед Вадима Борисовича , позивач звернулася до Пенсійного фонду із заявою про поновлення пенсії, при цьому представник позивача звертався на підставі нотаріально завіреної довіреності з проставленим апостилем, що також підтверджується матеріали справи та не спростовується відповідачем.

48. Отже, згідно матеріалів справи, до заяви про поновлення пенсії, представником позивача були долучені такі документи:

- довіреність (оригінал);

- посвідчення особи (належним чином засвідчена копія);

- ІПН (оригінал);

- трудова книжка (належним чином засвідчена копія);

- апостильована особиста заява про поновлення пенсії (оригінал);

- оригінал заяви з реквізитами банку;

- відповідь ПФУ від 12.02.2010 року (належним чином засвідчена копія).

49. Висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.5 Порядку №22-1 та необхідності особисто звернутися з заявою на поновлення пенсії, суд вважає безпідставним та такими, що не ґрунтуються на положенням чинного законодавства.

50. Так, згідно п. 2.8 Порядку при поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).

51. При цьому, слід зазначити про те, що додаткові документи можуть надаватися, а не є обов`язковими, оскільки пенсія позивачу вже була призначена відповідачем, що також не заперечується Пенсійним фондом.

52. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано форму звернення за поновленням пенсії, та вказує, що наведені підстави відмови у поновленні пенсії є протиправними та такими, що порушують права позивача на належне соціальне забезпечення.

53. Таким чином, суд приходить до висновку, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у листі №531/02.16-20 від 13.02.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню, внаслідок вказаної відповідачем допущеної протиправної бездіяльності щодо не поновлення з 15.01.2020 року пенсії позивачу.

54. З огляду на наведене, та відповідно, з огляду на те, що спір між сторонами буде визначено остаточно, судом встановлено наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.01.2020 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

55. Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.10.2018 року по справі №160/7699/18.

56. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

57. Отже, таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірної відмови у розгляді заяви та зобов`язання вчинити певні дії, в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 та в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у поновленні пенсії, яке викладене у листі від 13.02.2020 року №531/02.16-20, а також в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.01.2020 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

58. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

59. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

60. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

61. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

62. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

63. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).

64. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

65. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

66. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

67. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у здійсненні поновлення виплати пенсії згідно заяви, поданої її представником, 15.01.2020 року вих. №257.

68. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірної відмови у розгляді заяви та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 та в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у поновленні пенсії, яке викладене у листі від 13.02.2020 року №531/02.16-20, а також в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.01.2020 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

69. Щодо розподілу судових витрат.

70. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

71. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

72. Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

73. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

74. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

75. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірної відмови у розгляді заяви та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

76. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у поновленні пенсії, яке викладене у листі від 13.02.2020 року №531/02.16-20.

77. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.01.2020 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

78. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

79. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 630,60 гривень.

80. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

81. Представник позивача Меламед Вадим Борисович (69005, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 160, оф. 10.23, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

82. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ21910427).

83. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

84. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

85. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

86. Відповідно до п.3 розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

87. Повний текст судового рішення складено 16.04.2020 року.

Суддя В.В Ільков