Рішення № 88809331, 03.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Справа № 160/73/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у м.Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовними вимогами до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі – відповідач) та просить:

- зобов`язати відповідача надати відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» при встановленні наступних параметрів запиту: «Код товару» - 8703329010; «Режим» - 40; «Дата» - з 02.01.19 до 02.07.19; «Слова в описі» - Picasso; «Календарний рік» - 2016; «Контракт» - всі; параметри « 100 найдешевших (за дод.од.)» та « 100 найдорожчих (за дод.од)»;

- зобов`язати відповідача надати копію митної декларації від 08.02.19 № ІІА209190/2019/17628;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2019 №UA110000/2019/200127/2.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що нею для митного оформлення в режимі імпорту придбаного в Бельгії автомобіля «Citroen C4 Picasso» подана митна декларація №UA110150/2019/227055 із зазначенням митної вартості на рівні 6410 євро. Проте, відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2019 № UA110000/2019/200127/2, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення до 11700 євро з застосуванням другорядного методу визначення митної вартості – резервного. Також позивач вказує, що в рішенні митниці відсутнє посилання на наявність хоча б однієї обставини, передбаченої частинами 3, 4 статті 53 Митного кодексу України, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів. Крім того, позивач зазначає, що оскаржуване рішення не містить обгрунтування числового значення митної вартості, а взято за основу митну вартість з митної декларації Львівської митниці ДФС від 08.02.2019 №UA209190/2019/17628. Позивач наголошує на тому, що у рішенні вказано про застосування останнього 6-го резервного методу визначення митної вартості, однак не вказано, чому неможливо було визначити митну вартість на підставі 2-го (за ціною договору щодо ідентичних товарів) або 3-го методу (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи.

До суду 19.02.2020 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 задоволено клопотання позивача та витребувано від відповідача копію митної декларації від 08.02.19 № UА209190/2019/17628, а також відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» при встановленні наступних параметрів запиту: «Код товару» - 8703329010; «Режим» - 40; «Дата» - з 02.01.19 до 02.07.19; «Слова в описі» - Picasso; «Календарний рік» - 2016; «Контракт» - всі; параметри «100 найдешевших (за дод.од.)» та « 100 найдорожчих (за дод.од)»; параметр «Показати також в валюті» з обранням євро.

Вказані документи, крім копії митної декларації від 08.02.19 №UА209190/2019/17628, надано відповідачем та містяться в матеріалах справи.

Від позивача 31.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій остання підтримала позицію, що викладена у позовній заяві та додатково вказала, що під час переміщення товарів громадянами графа 20 «Умови поставки» митної декларації не заповнюється, відповідно до положень Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 №651. Тому, позивач зазначає, що фізично неможливо подати декларацію митної вартості за умови переміщення товару громадянином. Щодо відсутності в інвойсі певних відомостей, то позивач вказав про те, що отриманий від продавця інвойс був в незмінному вигляді наданий відповідачу, а його автентичність може бути перевірена відповідачем шляхом направлення запиту до митних органів Бельгії, відповідно до п.8 ч.1 ст.336 Митного кодексу України.

Дослідивши матеріалами справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.06.2019 до Дніпровської митниці для митного оформлення в режимі імпорту придбаного позивачем у Бельгії автомобіля «Citroen C4 Picasso» (2016 р.в., кузов № НОМЕР_1 ) подана митна декларація №UA110150/2019/227055 із зазначенням митної вартості на рівні 6410 євро. Проте, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості, за яким митна вартість автомобіля скоригована в сторону збільшення з 6410 євро до 11700 євро та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості – резервного. Позивачем 04.07.2019, в порядку ч.7 ст.55 Митного кодексу України, подана нова митна декларація №UA110150/2019/229269, за якою товар випущено у вільний обіг.

Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч.2 та ч.6 ст.53 Митного кодексу України, подано інвойс («Factuur») №2616-05/19, митна декларація країни відправлення №19ВЕЕ0000023031757, банківський платіжний документ від 13.05.2019 №1. Також на імя начальника Дніпропетровської митниці позивачем надано пояснення щодо того, що транспортні витрати по доставці автомобіля від місця покупки в Бельгії до границі України становлять 110 євро.

Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2019 №UA110000/2019/200127/2.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст..58 Митного кодексу України, а саме 6410 євро, в тому числі транспорті витрати 110 євро.

Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від 19.06.2019 № UA110150/2019/227055 згенеровано наступні ризики:

- перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби;

- контроль правильності визначення митної вартості;

- витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів;

- проведення митного огляду транспортного засобу;

- забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки.

Відповідачем вказано, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей одо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається з матеріалів справи та наявних в ній доказів, митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості – 2г – резервний метод, згідно з положеннями ст..64 Митного кодексу України та ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів за електронною митною декларацією від 08.02.2019 №UА209190/2019/17628 та розраховується на рівні 11700 євро.

В прохальній частині позову позивач просить суд, зокрема:

- зобов`язати відповідача надати відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» при встановленні наступних параметрів запиту: «Код товару» - 8703329010; «Режим» - 40; «Дата» - з 02.01.19 до 02.07.19; «Слова в описі» - Picasso; «Календарний рік» - 2016; «Контракт» - всі; параметри « 100 найдешевших (за дод.од.)» та « 100 найдорожчих (за дод.од)»;

- зобов`язати відповідача надати копію митної декларації від 08.02.19 № ІІА209190/2019/17628.

Суд зазначає, що такі вимоги позивача не підлягають задоволенню оскільки відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» при встановленні наступних параметрів запиту: «Код товару» - 8703329010; «Режим» - 40; «Дата» - з 02.01.19 до 02.07.19; «Слова в описі» - Picasso; «Календарний рік» - 2016; «Контракт» - всі; параметри « 100 найдешевших (за дод.од.)» та « 100 найдорожчих (за дод.од)» були надані відповідачем до суду та містяться в матеріалах справи.

Щодо зобов`язання відповідача надати копію митної декларації від 08.02.19 №UА209190/2019/17628, то суд зазначає, що відповідно до статті 11 Митного кодексу України інформація, що стосується митної справи, отримана митними органами, може використовуватися ними виключно для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб`єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам, у тому числі іншим органам державної влади, крім випадків, визначених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно ч.2 ст.452 Митного кодексу України, інформація щодо експортно-імпортних операцій конкретних суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може надаватися лише органам досудового розслідування у зв`язку із здійсненням ними кримінального провадження, а також за письмовими вмотивованими запитами - державному уповноваженому Антимонопольного комітету України та голові територіального відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з розслідуванням ними антиконкурентних узгоджених дій.

Надаючи правову оцінку позовній вимозі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2019 №UA110000/2019/200127/2, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина 1 статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина 4 статті 58 МК України вказує, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як вже було встановлено судом, позивачем при поданні митної декларації надано документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 5 статті 54 МК України передбачає, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Суд звертає увагу відповідача на те, що МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому, на думку суду, заява про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товару.

В силу вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, викладене у сукупності свідчить про недоведеність відповідачем правомірності визначення в оскаржуваному рішенні митної вартості транспортного засобу позивача на рівні 11700 євро.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з недоведеністю відповідачем правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2019 №UA110000/2019/200127/2.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат здійснюється пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень ч.3 ст.139 КАС України, а отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 280,27 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 139, 241 - 246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2019 №UA110000/2019/200127/2.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 280,27 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська