Рішення № 88809301, 02.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Справа № 160/1805/20 Дніпропетровській окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1805/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 14.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради, в якій, з урахуванням уточнень від 04.03.2020 року, просить суд:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних ОСОБА_2 щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 , Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради провести реєстрацію ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 09.09.1997 року Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_2 , за адресою:

АДРЕСА_2. 2 . Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 14.02.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

4. 04.03.2020 року позивач усунув недоліки, викладені в ухвалі суду від 17.02.2020 року.

5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/1805/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в порядку положень ст.262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 05.03.2020 року витребувано у відповідача належнии чином засвідчені копії таких документів:

- заяву позивача від 31.01.2020 року про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , разом із додатками;

- відмову відповідача у реєстрації місця проживання позивача за вищевказаною адресою та інші наявні докази щодо суті спору.

7. Проте, витребуваних судом доказів по справі на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2020 року та відзиву на адміністративний позов ОСОБА_1 відповідачем до суду надано не було.

8. Положеннями статті 2 КАС України, встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 02.04.2020 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. У позовній заяві, зазначено про те, що 31 січня 2020 року позивач звернувся до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб для реєстрації його місця проживання в домоволодінні розташованому за адресою, АДРЕСА_2 , яке належіть позивачу на праві приватної власності.

13. Відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV та п.18 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 до Заяви про реєстрацію місця проживання позивачем були надані такі документи (оригінали та копії):

- паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий 09.09.1997 року Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області;

- договір купівлі-продажу домоволодіння від 20.11.2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 3999;

- витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер запиту 104396564);

- військовий квиток НК 4890820, виданий 15 травня 1997 року Синельниківським міським військовим комісаріатом Дніпропетровської області;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи.

14. Проте, не зважаючи на те, що позивачем були подані всі документи, передбачені п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 та ЗУ №1382-ІV, державним реєстратором Лазурко Л.А., позивачу було відмовлено у реєстрації місця проживання та відповідно зазначено про те, що: «Відповідно до п. 11. Правил особа не подала необхідних документів, а саме військовий квиток з відмітками про зняття та перебування на військовому обліку за місцем проживання або перебування. Відмова заявника від звернення до військомату. Відповідно до ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу органи виконавчої влади, що здійснюють реєстр, місця проживання зобов`язані здійснювати реєстрацію місця проживання чи зняття з реєстрації місця проживання в разі наявності в їх військово-облікових документах позначки військових комісаріатів про зняття з в/о або перебування на в/о за місцем проживання».

15. Позивач вважає висновки відповідача щодо ненадання ним необхідних для реєстрації документів такими, що не відповідають положенням чинного законодавства України, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

16. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/1805/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, в порядку положень ст.262 КАС України.

17. Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

18. Згідно поштового відправлення Укрпошта, відповідач 11.03.2020 року отримав копію позовної заяви позивача разом із додатками, а також ухвалу суду від 05.03.2020 року про відкриття провадження у цій справі.

19. Проте, у передбачені положеннями КАС України строки, відповідач до суду відзив та витребувані ухвалою суду від 05.03.2020 року докази по справі не надав, про причини неподання відзиву та доказів по справі суд не повідомив.

20. На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

21. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 31 січня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб для реєстрації його місця проживання в домоволодінні розташованому за адресою, АДРЕСА_2 , яке належіть йому на праві приватної власності.

22. До заяви позивача додав, зокрема, такі документи:

- паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий 09.09.1997 року Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області;

- договір купівлі-продажу домоволодіння від 20.11.2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 3999;

- витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер запиту 104396564);

- військовий квиток НК 4890820, виданий 15 травня 1997 року Синельниківським міським військовим комісаріатом Дніпропетровської області;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- заяву про реєстрацію місця проживання.

23. 31.01.2020 року державним реєстратором Лазуренко Л.А. було відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за вищезазначеною адресою, у зв`язку із чим, що: «Відповідно до п. 11. Правил особа не подала необхідних документів, а саме військовий квиток з відмітками про зняття та перебування на військовому обліку за місцем проживання або перебування. Відмова заявника від звернення до військомату. Відповідно до ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу органи виконавчої влади, що здійснюють реєстр, місця проживання зобов`язані здійснювати реєстрацію місця проживання чи зняття з реєстрації місця проживання в разі наявності в їх військово-облікових документах позначки військових комісаріатів про зняття з в/о або перебування на в/о за місцем проживання».

24. Не погоджуючись із вищезазначеною відмовою відповідача у проведенні реєстрації місця проживання, позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на порушення його прав передбачених положенням чинного законодавства.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

25. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-ІV, Цивільний кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» та іншими нормативно-правовими актами.

26. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

27. Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

28. Згідно зі статтею 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

29. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

31. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження (далі - Закон).

32. Відповідно до статті 2 Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

33. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

34. Згідно зі статтею 6 Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

35. У разі, якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

36. Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

37. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

38. Статтею 9-1 Закону передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

39. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

40. Відповідно до статті 10 Закону Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України. Вказані правила затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила).

41. Пунктом 1 цих Правил визначає механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

42. Пунктами 3-4 Правил передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

43. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

44. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

45. Відповідно до пункту 8-9 Правил документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративні послуги".

46. Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

47. Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України:

- у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2;

- у формі картки (зразка 2015 року) - шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр). У разі непідключення органу реєстрації до Реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі такої довідки.

48. Пунктом 11 Правил передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала необхідних документів або інформації;

- у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

- звернулася особа, яка не досягла 14 років.

49. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

50. Згідно з пунктом 18 Правил для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

- право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

51. У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

- документ, що посвідчує особу представника;

- документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

52. Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

53. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

54. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

55. Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

56. Дослідивши матеріли справи, судом встановлено, що державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради у реєстрації місця перебування заявнику ОСОБА_1 31.01.2020 року було відмовлено з таких підстав, а саме: «Відповідно до п. 11. Правил особа не подала необхідних документів, а саме військовий квиток з відмітками про зняття та перебування на військовому обліку за місцем проживання або перебування. Відмова заявника від звернення до військомату. Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу органи виконавчої влади, що здійснюють реєстр, місця проживання зобов`язані здійснювати реєстрацію місця проживання чи зняття з реєстрації місця проживання в разі наявності в їх військово-облікових документах позначки військових комісаріатів про зняття з в/о або перебування на в/о за місцем проживання».

57. Проте, суд вважає вищевказані відповідачем підстави відмови у реєстрації місця проживання позивача неналежними.

58. Так, згідно матеріалів справи, для отримання вказаної адміністративної послуги позивач надав відповідачу такі документи:

- паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий 09.09.1997 року Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області;

- договір купівлі-продажу домоволодіння від 20.11.2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 3999;

- витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер запиту 104396564);

- військовий квиток НК 4890820, виданий 15 травня 1997 року Синельниківським міським військовим комісаріатом Дніпропетровської області;

- квитанцію про сплату адміністративного збору;

- заяву про реєстрацію місця проживання.

59. Вищевикладене також не спростовано відповідачем.

60. Положеннями пункту 11 Постанови № 207 передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала необхідних документів або інформації;

- у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

- звернулася особа, яка не досягла 14 років.

61. Так, за правилами пункту 19 Правил № 207, працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві.

62. Отже, до повноважень працівника органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг не належить перевірка достовірності документів, поданих особою для реєстрації місця проживання.

63. Невиконання відповідачем покладених на нього Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" обов`язків призводить до порушення прав позивача.

64. Крім цього, це суттєво обмежує і здійснення інших цивільних, громадських та політичних прав позивача, які підлягають захисту.

65. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 року по справі № 480/1558/19.

66. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

67. Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

68. Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок позивача є придатним для експлуатації та проживання в ньому людей.

69. Інших відомостей матеріали справи не містять.

70. Що стосується ненадання позивачем відомостей у військово-облікових документах позначки військових комісаріатів про зняття з в/о або перебування на в/о за місцем проживання, суд зазначає про таке.

71. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

72. Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

73. Працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві (п.19 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року.

74. Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року органи виконавчої влади, що здійснюють реєстрацію місця проживання чи перебування осіб, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад зобов`язані: здійснювати реєстрацію за місцем проживання або перебування чи зняття з реєстрації призовників, військовозобов`язаних та резервістів лише в разі наявності в їхніх військово-облікових документах позначок військових комісаріатів відповідно про зняття з військового обліку або про перебування на військовому обліку за місцем проживання або перебування.

75. Згідно з п.16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних № 921 від 07.12.2016 року затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

76. Відтак, Законом № 2232 на відповідача покладається обов`язок при здійсненні реєстрації місця проживання перевіряти наявність позначки перебування позивача на військовому обліку.

77. Так, як встановлено судом під час розгляду справи відповідачем не зазначено, про наявність сумніву про взяття позивача на військовий облік.

78. Згідно наданої копії військового квитка, видно, що позивача було зараховано до запасу, а також прийнято на облік до Синельниківського РВК 16.05.1997 року.

79. До повноважень працівника органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг не належить перевірка достовірності документів, поданих особою для реєстрації місця проживання.

80. Невиконання відповідачем покладених на нього Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" обов`язків призводить до порушення прав позивача.

81. Враховуючи наведене, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку, про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради від 31.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою:

АДРЕСА_2. 82 . Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій державного реєстратора Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради з питань реєстрації місця проживання та перебування фізичних ОСОБА_2 щодо відмови позивачу у реєстрації місця проживання, слід зазначити про те, що у цій частині позову вимоги підлягають частковому задоволенню.

83. Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

84. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

85. Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

86. З урахуванням наведеного, у цьому випадку належнім та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є саме визнання протиправним та скасування рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради від 31.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою:

АДРЕСА_2 87 . Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача провести реєстрацію позивача, за аресою: АДРЕСА_2 , слід зазначити про таке.

88. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що реєстрація за адресою місця проживання позивача повністю узгоджується зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

89. Суд також зазначає, що відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

90. Верховенство права закріплено у частині першій статті 8 Конституції України як загальноправовий принцип: "В Україні визнається і діє принцип верховенства права". За змістом це один із найбагатогранніших правових принципів. Один із елементів принципу верховенства права втілено у статті 3 Конституції України: "Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю".

91. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції звичаї тощо. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність осіб.

92. Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб`єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб`єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Круслен проти Франції" від 24 квітня 1990 року).

93. Крім того, прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

94. Кожен громадянин України не може бути позбавлений права на освіту, медицину, участі у виборах та інших прав, які встановлено та гарантовано Конституцією України та законодавчими актами держави.

95. Враховуючи конституційний принцип верховенства права, суд вважає, що право особи на свободу вибору місця проживання та можливість користування правами та свободами, які закріплені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, не може бути обмеженим.

96. Отже, відмовляючи у проведенні реєстрації за вказаним позивачем місця проживання, відповідач фактично обмежує реалізацію зазначених прав та інтересів позивача.

97. При цьому, як зазначено у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді №R(80)2, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

98. Отже, суб`єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні.

99. Таке тлумачення суті дискреційних повноважень адміністративного органу наведено у Постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року по справі №826/22282/15.

100. Повноваження відповідача в частині реєстрації за місцем проживання не належать до дискреційних, оскільки тільки одне з цих двох видів рішень може мати правову підставу. Обидва варіанти цих рішень не можуть бути одночасно юридично допустимими, оскільки наявність підстав для проведення реєстрації місця проживання автоматично виключає можливість прийняття рішення про відмову реєстрації місця проживання та навпаки, а тому фактично відсутній вільний вибір між ними. Правомірним може вважатися тільки одне з цих двох рішень - те, що відповідає визначеним у законодавстві підставам.

101. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради провести реєстрацію ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 09.09.1997 року Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_2 , за адресою:

АДРЕСА_2. VІІ . ВИСНОВКИ СУДУ

102. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

103. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

104. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

105. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

106. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

107. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

108. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

109. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

110. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

111. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у реєстрації місця проживання за зазначеною ним адресою.

112. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявленого позову ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в частині визнання протиправним та скасування рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради від 31.01.2020 року про відмову ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 та в частині зобов`язання Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради провести реєстрацію ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 09.09.1997 року Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

113. Щодо розподілу судових витрат.

114. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

115. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

116. Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

117. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради.

118. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

119. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

120. Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради від 31.01.2020 про відмову ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за адресою:

АДРЕСА_2. 121 . Зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради провести реєстрацію ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 09.09.1997 року Синельниківським МРВУМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_2 , за адресою:

АДРЕСА_2. 122 . У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

123. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 630,60 гривень.

124. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

125. Відповідач: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської Ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40392181).

126. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

127. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

128. Повний текст рішення складено 02.04.2020 року.

Суддя В.В Ільков