Рішення № 88809278, 16.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2020 року Справа № 160/2448/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/2448/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 23.03.2020 року, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року у розмірі 26538,38 грн., яку було винесено Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 02.03.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 04.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

4. Позивачем в строк виконані вимоги ухвали від 04.03.2020 року.

5. Ухвалою суду від 20.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/2448/20 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у порядку положень ст. 262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 20.03.2020 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року у розмірі 26538,38 грн., яку було винесено Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- відомості (інформацію), що стали підставою для прийняття вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року у розмірі 26538,38 гривень та всі наявні докази щодо суті спору.

7. 08.04.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

8. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 16.04.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. У позовній заяві, позивач зазначив про те, що 22.02.2020 року ним було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ.

13. Позивач вказав про те, що згідно цієї вимоги зазначено, що станом на 31.10.2019 року, за позивачем обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 26538,38 гривень, проте, позивач вважає цю вимогу незаконною та такою, що складена з порушення норм чинного законодавства у зв`язку із чим ця вимога підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

14. Також вказав про те, що він з 17.09.2012 року і по сьогодні офіційно працевлаштований на приватному підприємстві "БІОНТОП" на посаді інженера з підготовки виробництва, а за весь вказаний період часу за позивача сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що також підтверджується довідкою із підприємства від 24.02.2020 року №БП00-000001.

15. На думку позивача, він не є страхувальником у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, в розумінні цього Закону, він є застрахованою особою, а обов`язок по нарахуванню та сплаті єдиного внеску покладається на роботодавця.

16. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувана ним вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

17. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

18. У обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25.05.2005 року по 13.03.2020 року перебував на обліку в Лівобережному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа-підприємець, державна реєстрація за №22240000003009132, як платник загальної системи оподаткування. Вид діяльності згідно КВЕД 52.44.9 - роздрібна торгівля іншими товарами для дому.

19. Перебуваючи на обліку в контролюючому органі ФОП ОСОБА_1 про отримані доходи не звітував, податкову звітність не подавав.

20. Відповідно до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01.01.2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) фізичні особи підприємці зобов`язані сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

21. У 2017 році ця сума становила: 3200 грн. (мінімальна заробітна плата) х 22% = 704 грн/місяць.

22. У 2018 році - 3 723 грн х 22% = 819,06 грн/місяць, 2019 рік - 4 173 грн х 22% = 918,06 грн/місяць.

23. Відповідно до вимог Закону України №2464 контролюючим органом в автоматичному режимі нараховані ФОП ОСОБА_1 щоквартальні нарахування:

у інтегрованій картці платника відображено нарахування з єдиного внеску:

- за 2017 рік, строк сплати 09.02.18 року - 8448,00 гривень;

- за 1 квартал 2018 року, строк сплати 19.04.2018 року -2 457,18 гривень;

- за 2 квартал 2018 року, строк сплати 19.07.2018 року - 2 457,18 гривень;

- за 3 квартал 2018 року, строк сплати 19.10.2018 року - 2 457,18 гривень;

- за 4 квартал 2018 року, строк сплати 21.01.2019 року - 2 457,18 гривень.

24. 01.01.2019 в інтегрованій картці платника виникла недоїмка в розмірі 15819,54 гривень.

25. Протягом 2019 року, відповідно до вимог чинного законодавства, ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі були нараховані щоквартальні нарахування єдиного внеску, а саме:

- за 1 квартал 2019 року, строк сплати 19.04.2019 року - 2 754,18 гривень;

- за 2 квартал 2019 року, строк сплати 19.07.2019 року - 2 754,18 гривень;

- за 3 квартал 2019 року, строк сплати 19.10.2019 року - 2 754,18 гривень.

26. Отже, станом на 01.11.2019 року в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 виникла недоїмка в розмірі 26538,38 гривень.

27. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного відповідачем, керуючись абз.1 п.4 р.VІ Інструкції № 449 було правомірно сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року про сплату боргу (вимоги) з єдиного внеску на суму 26538,38 грн., яку направлено платнику на податкову адресу, яка зазначена у позовній заяві засобами поштового відправлення, реєстраційний №4902401530760. Відповідно до відмітки, зазначеної на поштовому відправленні, рекомендований лист №4902401530760, в якому перебувала оскаржувана вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області вручено позивачу особисто під підпис 22.02.2020 року.

28. Отже, на думку відповідача, правові підстави, для визнання протиправним та скасування оскаржуваного позивачем рішення, відсутні.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

29. Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з травня 2010 року перебував на обліку як платник єдиного внеску за видом діяльності по КВЕД 52.44.9 Роздрібна торгівля іншими товарами для дому.

30. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань починаючи з 13.03.2020 року позивачем було припинено здійснення підприємницької діяльності.

31. Відповідно до наказу №17-к від 17.09.2012 року позивач був прийнятий на роботу на посаду інженера з підготовки виробництва до Приватного підприємства «БІОНТОН», що також підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи, а також довідкою цього підприємства від 24.02.2020 року №БП00-000001.

32. Таким чином, у період з вересня 2012 року та на день подання цього позову, позивач дійсно працює на посаді інженера з підготовки виробництва у Приватному підприємстві «БІОНТОН», та відповідно роботодавцем щодо нього за вказаний період сплачувався ЄСВ, що також підтверджується копією довідки ПП «БІОНТОН» від 24.02.2020 року №БП00-000001.

33. 05.11.2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 26538,38 гривень.

34. Ця вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року у розмірі 26538,38 грн. була сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів, за яким розраховані нарахування єдиного соціального внеску.

35. Так, згідно матеріалів справи відповідачем в автоматичному режимі були нараховані позивачу щоквартальні нарахування:

у інтегрованій картці платника відображено нарахування з єдиного внеску:

- за 2017 рік, строк сплати 09.02.18 року - 8448,00 гривень;

- за 1 квартал 2018 року, строк сплати 19.04.2018 року -2 457,18 гривень;

- за 2 квартал 2018 року, строк сплати 19.07.2018 року - 2 457,18 гривень;

- за 3 квартал 2018 року, строк сплати 19.10.2018 року - 2 457,18 гривень;

- за 4 квартал 2018 року, строк сплати 21.01.2019 року - 2 457,18 гривень.

36. Таким чином, станом на 01.01.2019 в інтегрованій картці платника виникла недоїмка в розмірі 15819,54 гривень.

37. Також, протягом 2019 року позивачу в автоматичному режимі були нараховані щоквартальні нарахування єдиного внеску, а саме:

- за 1 квартал 2019 року, строк сплати 19.04.2019 року - 2 754,18 гривень;

- за 2 квартал 2019 року, строк сплати 19.07.2019 року - 2 754,18 гривень;

- за 3 квартал 2019 року, строк сплати 19.10.2019 року - 2 754,18 гривень.

38. Отже, з урахуванням вищеназваного, станом на 01.11.2019 року в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 виникла недоїмка в розмірі 26538,38 гривень.

39. Таким чином, на підставі наявних даних, відповідачем ГУ ДПС у Дніпропетровській області була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року, з призначенням платежу «погашення заборгованості з ЄСВ», яку позивач особисто отримав 22.02.2020 року.

40. Так, не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року щодо нарахованої суми боргу у розмірі 26538,38 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на безпідставне нарахування цієї суми.

41. Таким чином, спірним при розгляді цієї справи є нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за 2018-2019 роки.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

42. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

43. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

44. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

45. Згідно з пунктом 12 статті 1 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (далі Закон № 2464).

46. Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

47. Суд зазначає, що відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

48. Згідно з частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

49. За визначенням, яке міститься в пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

50. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

51. Згідно з пунктом 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

52. Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

53. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

54. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 року, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

55. Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

56. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

57. Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

58. Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів (пункт 65.2 статті 65 ПК України).

59. При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

60. Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

61. Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

62. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що з травня 2010 року позивач перебував на обліку у Лівобережному управлінні, Амур-Нижньодніпровської ДПІ, як фізична особа-підприємець.

63. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань починаючи з 13.03.2020 року позивачем було припинено здійснення підприємницької діяльності.

64. Відповідно до наказу №17-к від 17.09.2012 року позивача було прийнято на роботу на посаду інженера з підготовки виробництва до Приватного підприємства «БІОНТОН», що також підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи, а також довідкою наданою Приватним підприємством «БІОНТОН» від 24.02.2020 року №БП00-000001 про те, що позивач дійсно з вересня 2012 року та на час надання довідки працює на посаді інженера з підготовки виробництва у цьому підприємстві.

65. Отже, згідно матеріалів справи, позивач у період з вересня 2012 року та станом на день звернення до суду із цим позовом, працює на посаді інженера з підготовки виробництва у Приватному підприємстві «БІОНТОН», тобто позивач з правовим статусом фізичної особи підприємця перебуває у трудових відносинах як найманий працівник на ПП «БІОНТОН», що також підтверджується трудовою книжкою позивача НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи.

66. Згідно довідки Приватного підприємства «БІОНТОН» від 24.02.2020 року №БП00-000001відносно позивача підприємством ПП «БІОНТОН» сплачуються єдиний соціальний внесок протягом всього періоду його перебування на займаній позивачем посаді.

67. Таким чином, у спірний період, перебуваючи у якості найманого працівника на підприємстві, позивач не здійснював самостійну незалежну діяльність.

68. При цьому, нарахований соціальний внесок був сплачений страхувальниками у визначеному законодавством порядку та розміру, що підтверджується вищезазначеним та відповідно матеріалами справи.

69. Інших доказів на спростування вищенаведеного відповідачем до суду надано не було.

70. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 року, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

71. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 року, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

72. Системний аналіз пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону № 2464 свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

73. Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно- правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

74. Законом № 2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

75. Із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

76. Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право здійснювати підприємницьку діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником і не цю діяльність як самозайнята особа, не отримував доходу від цієї діяльності.

77. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржену вимогу та нараховуючи позивачу подвійний об`єкт оподаткування зі сплати єдиного внеску, податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законодавством України, оскільки, відповідно до норм чинного законодавства подвійне оподаткування, суперечить принципам податкового законодавства.

78. Отже, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату; боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

79. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

80. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

81. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

82. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

83. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

84. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).

85. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

86. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

87. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

88. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності нарахування ЄСВ в подвійному розмірі, позивачу ОСОБА_1 .

89. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату; боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року, підлягають задоволенню та визнанню протиправною та скасуванню вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 року №Ф-116689-17/61 на суму 26538,38 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

90. Щодо розплоду судових витрат.

91. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

92. Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

93. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

94. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату; боргу (недоїмки) №Ф-116689-17/61 від 05.11.2019 року – задовольнити.

95. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 року №Ф-116689-17/61 на суму 26538,38 гривень недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

96. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 гривень.

97. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

98. Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015).

99. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

100. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

101. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

102. Відповідно до п.3 розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

103. Повний текст судового рішення складено 16.04.2020 року.

Суддя В.В Ільков