Ухвала суду № 88809259, 16.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 квітня 2020 року Справа № 160/2113/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-847-52/04-63У від 10.05.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової служби (ДПС) України Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-847-52/04-63 від 10.05.2019 року протиправною;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової служби (ДПС) України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-847-52/04-63 від 10.05.2019 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн. (двадцять одна тисяча тридцять гривень 90 копійок);

- стягнути з Державної податкової служби (ДПС) України Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015; м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, 49000) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 28439,26 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання: відомостей щодо вірного місця проживання чи перебування фізичної особи позивача, а також заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, враховуючи, що у позові позивач зазначив, що про наявність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-847-52/04-63 від 10.05.2019 року та про наявність виконавчого провадження він дізнався у жовтні 2019 року, після отримання постанови про арешт майна боржника, але письмових доказів щодо отримання такої постанови до суду не надав. Таким чином, з позову вбачалося, що звертаючись до суду з позовною заявою 21.02.2020 року, позивачем пропущено встановлений Законом №2464-VI десятиденний строк звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому позов було залишено без руху.

На виконання вимог ухвали суду від 26.02.2020 року, позивач 06.03.2020 року подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року було відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами. З метою вирішення поданої заяви про поновлення строку звернення, судом було витребувано у ГУ ДПС у Дніпропетровській області належним чином засвідчені письмові докази направлення позивачу оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), а також письмові докази отримання ним такої вимоги, а також, витребувано у Соборного ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №60204523.

26.03.2020 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, разом із витребуваними письмовими доказами направлення позивачу оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

10.04.2020 року від Соборного ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку до суду надійшли матеріали виконавчого провадження ВП №60204523.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-847-52/04-63 від 10.05.2019 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-847-52/04-63 У від 10.05.2019 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн.

Згідно з абзацами 4, 5, 6 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI), платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз.8 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абз.9 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, у разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, для звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату єдиного внеску Законом №2464-VI встановлено 10-денний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі №802/983/18-а та від 08.08.2019 року у справі №480/106/19, який в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Пунктом 45.1 ст.45 Податкового кодексу України визначено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Податковою адресою ОСОБА_1 є адреса: вул.Наб.Перемоги, буд.46, кімн.912, м.Дніпро, 49049, яка зазначалася у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місце проживання фізичної особи.

Відомостей відносно визначення іншої податкової адреси з повідомленням про це контролюючого органу, позивачем не надано.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, якою визначено процедуру нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Пунктом 4 розділу VI.Порядок стягнення заборгованості з платників визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (штрихкодовий ідентифікатор 4910704405546), оскаржувана вимога відповідачем була направлена позивачу на адресу: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , м.Дніпро АДРЕСА_4 . У зв`язку із закінченням строку зберігання кореспонденції, до податкового органу 26.07.2019 року повернувся конверт із довідкою Укрпошти про невручення.

Враховуючи, що оскаржувану вимогу надіслано за податковою адресою позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-847-52/04-63 У від 10.05.2019 року вважається належним чином врученою, тобто, позивачем пропущено десятиденний строк, установлений Законом №2464-VI для звернення до суду з даним позовом, оскільки позовну заяву подано до суду лише 21.02.2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що 02.10.2019 року відповідач звернувся до Соборного ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання вимоги №Ф-847-52/04-63 від 10.05.2019 року, на виконання якої, як виконавчого документа, органом здійснюючим примусове виконання, було відкрите виконавче провадження №60204523. Позивач зазначає, що 09.10.2019 року у межах ВП №60204523 було здійснено арешт майна боржника, але оскаржувану вимогу, надіслану контролюючим органом, він не отримував, а копії документів виконавчого провадження, у тому числі і вимогу №Ф-847-52/04-63 від 10.05.2019 року за довіреністю отримала його дружина 13.02.2020 року, тому позивач вважає, що позов подано ним 21.02.2020 року в межах десятиденного строку з дати отримання вимоги в органі, виконуючому рішення. Разом з тим, позивач зазначає, що бажаючи зняти арешт з належного йому майна та примусового виконання, 04.11.2019 року він сплатив 26539,26 грн. та 1900,00 грн. 28.12.2019 року, тобто, замість 21030,90 грн. він помилково сплатив відповідачу 28439,26 грн.

Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, 09.10.2019 року державним виконавцем Соборного ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, при примусовому виконанні оскаржуваної вимоги №Ф-847-52/04-63 У від 10.05.2019 року про стягнення боргу в сумі 21030,90 грн., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на майно, що належить боржнику, а саме: все рухоме та нерухоме майно.

Позивачем особисто у позові зазначено, що про наявність вимоги №Ф-847-52/04-63 У від 10.05.2019 року і відкритого виконавчого провадження йому стало відомо у жовтні 2019 року, після отримання постанови про арешт майна боржника.

Матеріалами виконавчого провадження №60204523 підтверджується, що 13.11.2019 року державним виконавцем Соборного ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, враховуючи, що виконавчий документ було виконано в повному обсязі.

Оплата оскаржуваної вимоги №Ф-847-52/04-63 У від 10.05.2019 року підтверджується копією квитанції №0.0.1512946328.1 від 04.11.2019 року, наявною в матеріалах виконавчого провадження №60204523.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що про наявність вимоги №Ф-847-52/04-63 У від 10.05.2019 року позивачу було відомо ще у жовтні 2019 року, тобто з моменту отримання постанови державного виконавця Соборного ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 09.10.2019 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника.

Суд зауважує, що позивачем добровільно було сплачено борг 04.11.2019 року, тому він був обізнаний про наявність боргу, визначеного у вимозі ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-847-52/04-63 У від 10.05.2019 року, проте, до суду позивач звернувся лише 21.02.2020 року.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» констатував, що якщо ординарний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, то таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, останній виходить з наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожні справі; будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 4) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб; 5) недотримання строків було зумовлено діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції (несвоєчасне вручення судового рішення або не вручення судового рішення тощо); 6) відновлення строку необхідно для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути такі обставини, які об`єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтвердженні належними доказами.

Судом встановлено, що будь-які об`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що рішення та дії відповідача порушували його права та законні інтереси.

Суд зауважує, що позивачем не надано до суду належних та допустимих письмових доказів поважності пропуску строку звернення з адміністративним позовом до суду (хвороба, відрядження, стихійне лихо тощо), оскільки неотримання кореспонденції контролюючого органу направленою за податковою адресою, не є об`єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали зверненню до суду.

Також, матеріалами справи підтверджується, що позивачем добровільно було сплачено борг 04.11.2019 року, тобто, він був обізнаний про наявність вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-847-52/04-63 У від 10.05.2019 року. Суд вважає за необхідне зазначити, що законом передбачено обчислення строку з моменту коли позивач дізнався про порушення свого права, проте, до суду позивач звернувся з позовом лише 21.02.2020 року.

Згідно із ч.ч.3, 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем хоча і подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд вважає причини зазначені у заяві неповажними та такими, що суперечать матеріалам справи та приписам ч.2 ст.122 КАС України, тому суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-847-52/04-63 від 10.05.2019 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн.

За таких обставин, у зв`язку з пропуском позивачем десятиденного строку звернення до суду, позов в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-847-52/04-63 від 10.05.2019 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн. підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.121-123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-847-52/04-63У від 10.05.2019 року в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області №Ф-847-52/04-63 від 10.05.2019 року на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030,90 грн. - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко