Рішення № 88807695, 16.04.2020, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/318/20

Провадження №2-а/726/23/20

Категорія 140

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2020 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Мілінчук С. В., при секретарі - Абрамчук Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону № 2 УПП в Чернівецькій області лейтенанта поліції Горбана Сергія Вячеславовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови в справі про адміністративні правопорушення в якому вказує, що постановою серії ЕАК № 621100095 від 12.02.2020 року на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вважає вказану постанову не законною та такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що його було безпідставно зупинено та вподальшому відповідач висловив йому незаконну вимогу пред`явити документи на транспортний засіб та на право керування. Виконувати таку вимогу позивач відмовився, після чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати незаконними дії відповідача, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 621100095 від 12.02.2020 року та стягнути із відповідача на його користь мораль шкоду у розмірі 3000 гривень.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позов в якому вказує, що під час патрулювання було виявлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Форд фієста» по вул. Героїв Майдану, 85 не був пристебнутий ременем безпеки. Зупинивши вказаний автомобіль, водію було висловлено вимогу пред`явити для огляду посвідчення водія та інші необхідні документи, однак він відмовився виконувати законну вимогу працівника поліції. Внаслідок таких дій стосовно позивача було складено постанову та накладено адміністративне стягнення.

В судове засідання сторони не з`явились, що відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України не є перешкодою для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, вивчивши заяву позивача та відзив відповідача, встановивши належність, допустимість та достовірність доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 621100095 від 12.02.2020 року, водій ОСОБА_1 о 23 годині 15 хвилин керуючи автомобілем «Форд фієста» по вул. Героїв Майдану, 85 не користувався ременем безпеки та на вимогу інспектора не пред`явив посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та поліса страхування, чим порушив вимоги п.2.1. ПДР України.

Так, у судовому засіданні було досліджено відеозапис із нагрудного відео реєстратора працівника поліції де зафіксовано події та обставини, які мали місце 12.02.2020 року о 23 годині 15 хвилин. На відеозаписі зафіксовано, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та йому було повідомлено, що причиною його зупинки є керування ним транспортним засобом не використовуючи ремінь безпеки. На запитання позивача про докази вчиненого правопорушення, інспектор поліції вказав, що він, рухаючись на службовому автомобілі по зустрічній із ОСОБА_1 смузі руху побачив, що станній не був пристебнутий ременем безпеки. В подальшому, працівник поліції побачив даний факт через заднє скло автомобіля «Форд», під керуванням позивача, у момент, коли службовий автомобіль рухався позаду нього. Окрім того, позивачу було висловлено вимогу пред`явити для перевірки посвідчення водія, однак останній відмовився, обґрунтовуючи це безпідставністю такої вимоги у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. В подальшому відповідачем було складено оскаржувану постанову.

Згідно п. 2.3.в ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними.

Так, адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки наступає за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Однак, як це вбачається із оскаржуваної постанови, водія не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за порушення ним вимог п. 2.3.в ПДР.

Відповідно до ч. 2 ст 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 73 КАУ України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не було надано та досліджено доказів на підтвердження винуватості позивача, вина його доведена будь-якими доказами, притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим. Сумнівним видається і той факт, що працівник поліції, знаходячись у службовому автомобілі, який рухався по зустрічній смузі руху у темну пору доби був спроможний помітити те, що ОСОБА_1 був не пристебнутий паском безпеки. Окрім того, помітити дану обставину через заднє скло автомобіля «Форд» не є можливим.

Так, у ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» наведено вичерпний перелік випадків, за існування яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби.

Відповідачем не було доведено факт існування будь-яких відомостей про існування причин для зупинки транспортного засобу, а також винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, яке хоч і поставлено у вину позивача, однак не стало підставою для притягнення його до відповідальності. Враховуючи викладене, мало місце порушення вимог ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, а як наслідок і порушення вимог щодо призначення покарання на підставі ст 36 КУпАП.

Окрім того, відповідно до п. 2.4. а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно п. 2.1. ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, підстав для зупинки транспортного засобу позивача не існувало. Оскільки відсутні підстави для зупинки транспортного засобу вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів в тому числі реєстраційного документу на транспортний засіб або посвідчення водія є неправомірними. Зазначене свідчить про відсутність належних та допустимих доказів вчинення водієм адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Такі обставини узгоджуються із позицією КАС ВС викладеній у відповідній постанові від 15.03.2019 за № 686/11314/17 (К/9901/15541/18).

У зв`язку із викладеним, інспектором поліції безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, а висновки посадової особи уповноваженої державою на виконання функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, вказані у оскаржуваній постанові, не ґрунтуються на законі та дійсних обставинах.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3000 гривень, варто вказати про наступне.

За положеннями частини 4 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно статей 19, 56 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб вказаних органів лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цьогоКодексу).

Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Наявність чи відсутність вини посадової особи органу державної влади правового значення при цьому не має.

Судом встановлено, що дійсно, оскаржуваною постановою було порушено права позивача, та мін має право на отримання справедливої сатисфакції завданої йому моральної шкоди.

У пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в частині першій статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Верховний суд у своїй практиці, зокрема, у справах № 521/10640/15-ц і № 520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 48 КАС України, суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Таким чином, звертаючись до суду із позовною вимогою про стягнення моральної шкоди, позивачем не взято до уваги, що в даному випадку, така шкода відшкодовується державою, а не безпосередньо працівником поліції. Позивач, розпорядившись своїми позовними вимогами на власний розсуд, не зазначив у своєму позові належного співвідповідача, яким є відповідний орган Державного казначейства України, не звертався до суду із відповідним клопотанням. За таких умов, суд позбавлений можливості самостійно, із власної ініціативи, залучати до участі у справі співвідповідачів, оскільки це буде порушенням принципів змагальність сторін та диспозитивності. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи наведене, та на підставі ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, ч. 1 ст. 126, 245, 251, 252, 258, 268, 279, 280, 283, 285 КУпАП, ст. ст. 9, 44, 48, 72-77, 245-246, 286, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 621100095 від 12.02.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, винесену інспектором роти № 4 батальйону № 2 УПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Горбаном Сергієм Вячеславовичем .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень передбаченого ч ч. 1 ст. 126 КпАП України - закрити.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Сьомого Апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Головуючий суддя С. В. Мілінчук