Ухвала суду № 88806429, 16.04.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

16 квітня 2020 р. м. Кремінна

Справа № 414/314/20

Провадження № 1-кп/414/98/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Водолазської Т.Ю.,

прокурора Леця Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Шмуйлової І.М.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України,

встановив:

на розгляді у Кремінському районному суді Луганської області перебуває кримінальне провадження за № 12019130460000695, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.11.2019 р. відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання представника потерпілого ТОВ "Регіонфарм 2016" та викликаних свідків судом, після з`ясування думки учасників, ухвалою на місці судове засідання було відкладене на 30 квітня 2020 року на 11:00 год. для повторного виклику представника потерпілого та свідків, та прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого, а саме вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, оскільки, на думку прокурора, наразі не зменшився ризик переховування обвинуваченого від суду, так як останній був оголошений у розшук по даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.

Захисник, яку підтримав обвинувачений, вказала на відсутність на даний час ризиків, вказаних прокурором, зазначивши, що їх повторне використання при продовженні застосовуваного запобіжного заходу не можливе.

Обвинувачений ОСОБА_1 , якого підтримав захисник, в судовому засіданні заперечив щодо продовження застосовуваного запобіжного заходу та просив застосувати домашній арешт, вказуючи на наявність сім`ї, яка складається із дружини та малолітньої дитини, і його матері, яка хворіє та є інвалідом. Окрім того, вказав, що дає слово, що не буде порушувати усі обов`язки, які може на нього покласти суд та просить у період карантину надати йому змогу бути з сім`єю.

Прокурор заперечив щодо клопотань захисника та обвинуваченого та вказав, що зазначені ним ризики не зменшилися, що також встановив 09.04.2020 р. апеляційний суд при залишенні без змін ухвали суду від 28.02.2020 р. про продовження строку тримання під вартою, у якій зокрема було відмовлено у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_1 домашнього арешту з аналогічних підстав.

Обвинувачений та захисник підтвердили наявність такої ухвали апеляційного суду, просили задовольнити їх клопотання.

Заслухавши думку учасників та клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, випливає зі змісту ст. 331 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, передбачено ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 186 КК України та які згідно статті 12 цього Кодексу класифікуються як тяжкі злочини.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, що випливає зі змісту ч. 2 ст. 177 КПК України.

Суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, що випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу. Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За правовими позиціями ЕСПЛ «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд ретельно вислухавши учасників процесу вважає, що на момент розгляду клопотання прокурора існує обґрунтована підозра та ризики переховуватися від суду і вчинити інше кримінальне правопорушення. На підтвердження зазначених ризиків свідчить: проведення розшуку ОСОБА_1 на стадії досудового слідства; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, за якими він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, а саме те, що він офіційно не працює, його майновий стан та наявність судимостей. Твердження обвинуваченого про потребу його сім`ї у його утриманні не знайшла свого підтвердження так як відсутні достатні відомості про офіційне працевлаштування останнього, а відтак отримання будь-якого доходу, що спростовує твердження про здійснення ним утримання інших осіб. Щодо наявності в країні карантинних заходів, то такі не впливають на зменшення ризиків, наявність яких підтверджена у даному судовому засдінні.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

При цьому суд звертає увагу на те, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Таким чином на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п. 1, п. 5 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленому ризику, а відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а в клопотанні захисника та обвинуваченого слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 128, 291, 331, 369-372 КПК України, суд,

ухвалив:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на шістдесят днів, а саме з 16 квітня 2020 р. по 14 червня 2020 р. включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

В задоволенні клопотання захисника Шмуйлової І.М. та в клопотанні обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Відкласти судовий розгляд справи до 30 квітня 2020 року на 11 год. 00 хв.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення та в цій частині набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя М.В. Панчук