Рішення № 88804928, 16.04.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/7869/19

Провадження № 2/0182/538/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.04.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.11.2019 року звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 звернувся до АТ комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 08.09.2017 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.5, п. 2.1.1.2.6 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що до прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Одночасно пунктом 1.1.3.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Відповідач зобов`язався на підставі п. 2.1.1.5.5. Договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Згідно п. 2.1.1.3.3. договору, відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань, які згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу.

Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законом порядку.

У порушення ст.ст. 526,527,530,1054 ЦК України та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконала та станом на 14.07.2019 року заборгованість відповідача за Договором склала 36127,24 грн., яка складається з наступного:

- 18010,54 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

- 14607,59 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 1312,57 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками;

- 0,00 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання;

- 0,00 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати бору на суму від 100 грн.

а також штрафи відповідно п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина).

- 1696,54 грн. - штраф (процентна складова).

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 36127,24 грн. та понесені ним судові витрати.

Ухвалою про відкриття провадження від 02.12.2019 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

15.01.2020 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 46-49), згідно якого просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги наступним.

Позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, як на невід`ємну частину кредитного договору, однак зазначає, що вони не є складовою кредитного договору, оскільки мають мінливий характер та в даному випадку неможливо застосовувати до правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Відповідач зазначає, що до таких висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2018 року у цивільній справі № 578/132/16-ц, а також в постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17.

Також зазначив, що позивач висуває вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 36127,24 грн., в той же час заборгованість за тілом кредиту у тексті позову не зазначає, а розрахунок заборгованості не є належним доказом по справі.

Позивачем не надано доказів щодо розміру встановленого кредитного ліміту , яким чином змінювалися умови кредитування, тому з вказаним позивачем розміром заборгованості він не погоджується.

Щодо нарахування Банком штрафів та неустойки, зазначає, що оскільки Умови та Правила надання банківських послуг з ним не узгоджені, то і правові підстави для стягнення вказаних складових відсутні.

Також звертає увагу, що волевиявлення на отримання кредиту у нього не було, і, будучи інвалідом другої групи по психічному захворюванню, він не міг повністю розуміти значення своїх дій. Зазначає, що до Банку його привезла сусідка, яка просила його оформити для неї кредитну картку для отримання заробітної плати, оскільки сама не має паспорту. Після підписання Анкети –заяви вказана особа забрала у нього картку та сама нею користувалася.

У відзиві відповідач також просив витребувати у позивача в належному форматі придатну для користування копію позовної заяви з додатками, довідки про видану кредитну картку: її вид, строк її дії, довідку про зміну умов кредитування та про встановлений кредитний ліміт, а також оригінал анкети-заяви від 08.09.2017 року.

Ухвалою суду від 13.02.2020 року клопотання відповідача задоволено частково, витребувано у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» належним чином завірені копії наступних документів: довідки про видану кредитну картку з зазначенням її виду та строком її дії; довідку про зміну умов кредитування та про встановлені кредитні ліміти.

13.04.2020 року надійшов лист від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», до якого додано довідку про видачу кредитних карток та Довідку щодо встановлення кредитного ліміту.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що 08.09.2017 відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначені прізвище, ім`я та по батькові відповідача, дата народження, місце проживання, паспортні дані, телефон, підпис особи. Також, в заяві зазначено, що ця заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, правилами та умовами обслуговування та кредитування, зазначеними в рекламному буклеті, складають між особою та банком договір про надання банківських послуг (а.с.8).

З розрахунку заборгованості за договором № б/н станом на 17.07.2019 року видно, що відповідач користувався кредитними коштами, при цьому, періодично здійснював погашення кредиту, зокрема останній раз 11.06.2018 року внесено 100 грн. для погашення боргу за наданим кредитом, що підтверджує наявність між сторонами договірних кредитних правовідносин (а.с.7-зврот).

Позивач, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту виконав свої зобов`язання за Договором, тоді, як відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість, яку банк нарахував станом на 17.07.2019 в розмірі 36127,24 грн. яка складається з наступного: 18010,54 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 14607,59 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1312,57 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати бору на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1696,54 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк, відповідач погодилася з тим, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає укладений між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Надані позивачем докази: анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 08.09.2017 року, розрахунок заборгованості, копія паспорта; довідка про видачу кредитних карток, довідка щодо встановлення кредитного ліміту є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України та підтверджують наявність між сторонами кредитних правовідносин і вказують на те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку, користувався кредитними коштами, наданими йому ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

При цьому суд вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що у зв`язку зі встановленою йому другою групою інвалідності по психічному захворюванню, він не міг повністю розуміти значення своїх дій і що його змусила оформити кредитну картку третя особа, яка згодом і користувалася нею, оскільки належних доказів зазначеного суду не надано. Відповідного клопотання про призначення судово-медичної експертизи для встановлення того, що на час отримання кредиту він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними при отриманні кредиту у ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідач не заявляв, а суд позбавлений вирішувати таке питання з власної ініціативи, згідно вимог ст. 81 ЦПК України.

Також суд не може покласти в основу рішення доводи відповідача про де, що у тексті позовної заяви не зазначено всі складові частини заборгованості, оскільки вони чітко визначені у розрахунку заборгованості, доданого банком до позову, який у свою чергу визнано судом належним доказом по справі.

Між тим, суд приходить до висновку, що в анкеті- заяві, підписаній відповідачем не зазначена процентна ставка, не зазначено умов кредитування, не вказано про відповідальність у вигляді неустойки (пені,штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

У заяві позичальника від 08.09.2017 року процентна ставка не зазначена.Також у заяві не зазначено умов кредитування, не вказано про відповідальність у вигляді неустойки (пені,штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту – 14607,59 грн., заборгованість за нарахованими відсотками – 1312,57 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1696,54 грн.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємної частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин, 08.09.2017 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 13.11.2019 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів та штрафів за користування кредитними коштами , надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На підставі наведеного вище суд приходить до висновку про те, що Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», який міститься в матеріалах даної справи та не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.09.2017 року, шляхом підписання Анкети-Заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів та штрафів за користування кредитними коштами.

Крім того, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 14607,59 грн., оскільки, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, ці кошти не є фактично використаними позичальником коштами та не можуть вважатися складовою заборгованості за тілом кредиту, тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 14607,59 грн. через відсутність такої заборгованості.

Крім того, правова природа терміну «заборгованість за простроченим тілом кредиту» та її підстави нарахування не передбачені самими Умовами та Правилами надання банківських послуг, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов`язку по його поверненню.

До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зазначає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил банківських послуг в ПриватБанку , оскільки Умови та Правил банківських послуг в ПриватБанку це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином у суду відсутні правові підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем по справі ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих Умов та Правил банківських послуг в ПриватБанку, які вважав узгодженими Банк.

Таким чином відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту, по процентам за користування кредитом та штрафів, з огляду на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту яка становить 18010,54 грн., в іншій частині позову слід відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 957,68 грн. сплаченого судового збору, який у зв`язку з частковим задоволенням позову розраховується наступним чином: 18010,54/36127,24 х 1921,00 = 957,68 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою – 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д), заборгованість за Договором № б/н 08.09.2017 року в сумі 18010 грн. 54 коп. (вісімнадцять тисяч десять грн. 54 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 957 грн. 68 коп. (дев`ятсот п`ятдесят сім грн. 68 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева