Ухвала суду № 88803252, 16.04.2020, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/686/20

2-з/689/9/20

УХВАЛА

16 квітня 2020 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі: головуючого – судді Кульбаби А.В., з участю: секретаря судового засідання – Білоус Г.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Керницької О.В., про забезпечення позову,

встановив:

В провадженні Ярмолинецького районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, Відділу Держгеокадастру в Ярмолинецькому районі Хмельницької області, державного реєстратора Маківської сільської ради Маківської сільської об`єднаної територіальної громади Козловець Лесі Миколаївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень сесії сільської ради, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записів про право власності та державної реєстрації земельних ділянок.

15 квітня 2020 року представник позивача подала до суду заяву, в якій з метою забезпечення виконання рішення суду просить вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачам до набрання рішенням законної сили вчиняти дії, спрямовані на користування у будь-який спосіб, в тому числі і для сільськогосподарського використання та вирощування, виробництва сільськогосподарської продукції, шляхом обробітку, засіву, збору урожаю, тощо, земельних ділянок з кадастровим номерами 6825880800:03:030:0144 та 6825880800:03:030:0146, а також накласти арешт на зазначені земельні ділянки.

В заяві зазначила, що зважаючи на те, що на земельні ділянки ОСОБА_1 накладаються земельні ділянки № 6825880800:03:030:0144 та № 6825880800:03:030:0146, у випадку задоволення позовних вимог, існує ризик, що права власника будуть порушені ще більше. Так, власники земельних ділянок з кадастровими номерами 6825880800:03:030:0144 та 6825880800:03:030:0146 можуть засіяти їх, обробляти в інший спосіб, або ж продати третім особам, фактично всі ці дії будуть вчинені на значній частині або ж у відношенні до земельних ділянок ОСОБА_1 . Відповідно, у випадку незабезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії на земельних ділянках із кадастровими номерами 6825880800:03:030:0144 та 6825880800:03:030:0146, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 буде проведено сільськогосподарські роботи на таких земельних ділянках, а збір врожаю, ймовірно, настане тільки восени. У випадку незабезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки із кадастровими номерами 6825880800:03:030:0144 та 6825880800:03:030:0146, існує ризик, що вони можуть бути відчужені на користь третіх осіб або ж передані в оренду. Отже, у разі задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 не зможе використовувати свої земельні ділянки для власних потреб та користуватись усіма правомочностями власника. Системний аналіз законодавства та фактичних обставин, а саме: наявність спору між ОСОБА_1 та іншими особами, які можуть стати учасниками справи; необхідність забезпечення можливості виконати рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також, зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; наявність реальної загрози використовувати земельні ділянки у власних потребах, відчуження всього майна на користь третіх осіб, дає можливість зробити висновок, що єдиним ефективним та співмірним видом забезпечення позову в даному випадку є накладення арешту на земельні ділянки та забороною на них вчиняти будь-які сільськогосподарські роботи. Вказані заходи забезпечення позову відповідають предмету спору та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи. В той же час, такі заходи забезпечення позову не порушують права та інтереси інших учасників справи. Підстави для застосування зустрічного забезпечення у цьому випадку відсутні, оскільки накладення арешту на вказані земельні ділянки та заборона вчиняти певні дії не зумовлює порушення прав та інтересів їх власників. Забезпечення позову шляхом накладення арешту та забороною вчиняти дії не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову – це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завданню шкоди позивачу.

Дослідивши матеріали, додані до заяви, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 Постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Твердження представника заявника про те, що власники земельних ділянок з кадастровими номерами 6825880800:03:030:0144 та 6825880800:03:030:0146 ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) можуть засіяти їх, обробляти в інший спосіб, або ж продати третім особам, фактично всі ці дії будуть вчинені на значній частині або ж у відношенні до земельних ділянок ОСОБА_1 , нічим не обґрунтовані. Не може бути таким доказом талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрації заяви позивача про кримінальне правопорушення про встановлення на його земельних ділянках межових знаків (а.с. 15 матеріалів цивільної справи).

Тобто, позивач не надав суду достатніх доказів, які б свідчили про те, що внаслідок незабезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії на цих земельних ділянках ОСОБА_3 та ОСОБА_2 буде проведено сільськогосподарські роботи на таких земельних ділянках, а збір врожаю, ймовірно, настане тільки восени.

Доводи представника заявника про те, що у випадку незабезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки із кадастровими номерами 6825880800:03:030:0144 та 6825880800:03:030:0146, існує ризик, що вони можуть бути відчужені на користь третіх осіб або ж передані в оренду, також не підтверджені жодними доказами, а є лише припущеннями. Тому твердження представника заявника про те, що у разі задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 не зможе використовувати свої земельні ділянки для власних потреб та користуватись усіма правомочностями власника, суд до уваги не бере.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання протиправними та скасування рішень сесії сільської ради, визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записів про право власності та державної реєстрації земельних ділянок.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, представником позивача не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.

Отже, суд приходить до переконання, що зазначені види забезпечення позову не є співмірними, і не відповідають змісту заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд протягом 15-ти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.В. Кульбаба