Постанова № 8880203, 12.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Справа №2а-13/10/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії суддів: Головуючого судді Майсак О.І., Суддів Лотової Ю.В., Плієвої Н.Г. при секретарі: Слонімець Т.І,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 (довіреність № 98 від 18.01.2010 року); позивача ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 26.05.1999 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного комітету України із земельних ресурсів, Головного управління Держкомзему у м. Севастополі про скасування наказів № 540-кт від 04.09.2009 р., № 69-к від 22.12.2009 року про зобовязання поновити на роботі на посаді начальника Головного управління Держкомзему в місті Севастополі з моменту звільнення та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня поновлення на роботі,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державного комітету України із земельних ресурсів про скасування наказу № 540-кт від 04.09.2009 р., про зобовязання поновити на роботі на посаді начальника Головного управління Держкомзему в місті Севастополі з моменту звільнення та стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня поновлення на роботі. Вказує, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.09.2009 р. № 540-кт ОСОБА_3 було звільнено з посади начальника Головного управління Держкомзему в м. Севастополі за одноразове грубе порушення трудових обовязків, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Датою звільнення позивача вирішено вважати перший день після закінчення тимчасової непрацездатності. ОСОБА_3 з 26.06.2009 р. по 21.12.2009 р. знаходився на лікарняному у звязку з оформленням пенсії по інвалідності, з вказаним наказом був ознайомлений лише 22.12.2009 р. Вважає наказ № 540-кт від 04.09.2009 р. необґрунтованим, прийнятим з грубим порушенням вимог діючого законодавства та не відповідає дійсним обставинам.

Просить скасувати наказ № 540-кт від 04.09.2009 р., зобовязати поновити на роботі на посаді начальника Головного управління Держкомзему в місті Севастополі з моменту звільнення та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня поновлення позивача на роботі.

Ухвалою від 12 січня 2010 року відкрито провадження по справі та призначено до попереднього судового розгляду. Ухвалою від 21 січня 2010 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено. Ухвалою від 21 січня 2010 року закінчено підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду. Ухвалою від 11 лютого третю особу Головне управління Держкомзему у м. Севастополя залучено до участі у справі в якості другого відповідача.

В процесі розгляду справи позивач уточів позовні вимоги, остаточно просить визнати незаконним та скасувати повністю наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.03.2009 року № 540-кт „Про звільнення ОСОБА_3 за одноразове грубе порушення трудових обовязків”, визнати незаконним та скасувати повністю наказ Головного управління Держкомзему а м. Севастополі від 22.12.2009 року № 69-к „Про дату звільнення ОСОБА_3”, поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління Держкомзему в місті Севастополі з 22.12.2009 року, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня відновлення на роботі.

У судовому засіданні 12 березня 2010 року позивач та його представник підтримали уточнені позовні вимоги, вважають їх обґрунтованими та просять позов задовольнити. Вказують, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.09.2009 р. № 540-кт ОСОБА_3 було звільнено з посади начальника Головного управління Держкомзему в м. Севастополі за одноразове грубе порушення трудових обовязків, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Наказом № 69-к від 22.12.2009 року датою звільнення позивача вирішено вважати 22 грудня 2009 року, тобто перший день після закінчення тимчасової непрацездатності. ОСОБА_3 з 26.06.2009 р. по 21.12.2009 р. знаходився на лікарняному у звязку з оформленням пенсії по інвалідності, з вказаним наказом був ознайомлений лише 22.12.2009 року. Вважає накази № 540-кт від 04.09.2009 року та № 69-к 22.12.2009 року необґрунтованими, прийнятими з грубим порушенням вимог діючого законодавства та не такими, що відповідають дійсним обставинам.

У судове засідання 12 березня 2010 року представник відповідача Державного комітету України із земельних ресурсів не зявився, до початку судового засідання надала клопотання про продовження строку розгляду справи та перенесення розгляду справи. У своєму відзиві по позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що ОСОБА_3 завдав державному бюджету шкоди на суму 49529,70 грн. та прокуратурою встановлено в діях ОСОБА_3 формальний склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, проте дійшла висновку, що заподіяна шкода є недостатньою для порушення кримінальної справи. Вказує також, що посилання позивача на порушення вимог Кодексу законів про працю України при винесенні оспорюваного наказу не відповідають дійсності. Позивач з 26.06.009 року по 21.12.2009 року перебував на лікарняному, оскільки перевірка проводилася у цей саме період, тому у відповідача не було можливості ознайомити ОСОБА_3 з її матеріалами та не дозволило отримати його пояснення щодо грубого порушення трудових обовязків. Отже звільнення ОСОБА_3 відбулося правомірно. Вважає, що поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління міста Севастополя неможливо, оскільки відповідно до висновку МСЕК від 21.12.2009 року серія 4-08 №000610 йому протипоказані виражені психоемоційні навантаження, а робота начальника повязана з такими навантаженнями. Що стосується наказу № 69-к від 22.12.2009 року «Про дату звільнення ОСОБА_3», вказує, що Головне управління Держкомзему у м. Севастополі при винесені даного наказу діяло у межах норм діючого законодавства України, тому вважає, що відсутні будь-які підстави для визнання незаконним та скасування зазначеного наказу.

Головне управління Держкомзему у м. Севастополі, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, до початку судового засідання надав клопотання про розгляду справи без участі його представника. У своєму відзиві по позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що Головне управління Держкомзему у м. Севастополі являється територіальним органом Держкомзему, йому підзвітне та підконтрольне в свою чергу та в своїй діяльності керується в тому числі й наказами Держкомзему України. Отже на виконання наказу Держкомзему України від 04.09.2009 року № 540-кт виданий наказ Головного управління Держкомзему в м. Севастополі від 22.12.2009 року № 69-к „Про встановлення дати звільнення ОСОБА_3”. Отже вважає, що наказ № 69-к від 22.12.2009 року виданий правомірно та не підлягає скасуванню.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган на підстав пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено наступне. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 457-кт від 05.08.2008 року ОСОБА_3 з 5 серпня 2008 року було переведено з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у місті Севастополі на посаду начальника Головного управління Держкомзему у місті Севастополі (том 1 а.с.8).

На виконання наказу Держкомзему від 30.07.2009 року № 405 у серпня місяці 2009 року комісією було проведено комплексну перевірку діяльності Головного управління Держкомзему у місті Севастополі (том 1 а.с.167-251).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 540-кт від 04 вересня 2009 року ОСОБА_3 було звільнено з посади начальника Головного управління Держкомзему у місті Севастополі за одноразове грубе порушення трудових обовязків, згідно з пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України (том 1 а.с.11).

Наказом Головного управління Держкомзему у м. Севастополі № 69-к від 22.12.2009 року «Про встановлення дати звільнення ОСОБА_3»дату звільнення ОСОБА_3 вважати 22.12.2009 року (том 1 а.с.159).

Підставою видання наказу № 540-кт від 04 вересня 2009 року, як випливає з його змісту, є довідка з комплексної перевірки діяльності Головного управління Держкомзему у м. Севастополь від серпня 2009 року та службова записка заступника Голови Завтура Д.О. (том 1 а.с.107). Зі змісту вказаної довідки вбачається, за результатами комплексної перевірки Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, комісія пропонує притягнути за допущення порушень в роботі недотримання норм чинного законодавства України та здійснення неналежного контролю за роботою підзвітних їм структурних підрозділів, до дисциплінарної відповідальності таких посадових осіб Головного управління Держкомзему у м. Севастополь: першого заступника начальника Червотюка А.А., заступника начальника Волошина А.Б., заступника начальника Мелешевського О.Й. та розглянути питання щодо відповідності займаної посади начальника Головного управління ОСОБА_3 (том 1 а.с.251).

Зі змісту службової записки Заступника Голови Завтура Д.О., вбачається, що в ході перевірки комісія дійшла до висновку, що технічна документація із землеустрою по проведенню робіт з інвентаризації земель ЧФ РФ на території м. Севастополя, які знаходяться під обєктами гідрографії (21 земельна ділянка по договору від 25.11.2008 року № 0004) фактично не виготовлялась. Отже Головним управлінням на підставі Акту виконаних робіт від 10.12.2008 року № 1, підписаного з боку замовника в особі начальника Головного управління ОСОБА_3 та з боку виконавця в особі директора ДП «Севгеоцентр»Березінця М.В., було здійснено оплату робіт, які не виконувались з фонду державного бюджету по КПК 2408030 «Проведення земельної реформи»в сумі 49529,70 грн. (в т.ч. ПДВ 8254,95 грн.) (том 1 а.с.107).

Постановою старшого прокурору відділу прокуратури міста Севастополя Лакомова М.В. від 30.11.2009 року в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 КК України відносно службових осіб Головного управління Держкомзему в м. Севастополі та державного підприємства «Севгеоцентр»відмовлено, за відсутністю в їх діях складу злочину (том 1 а.с.19-22).

Постановою старшого прокурору відділу прокуратури міста Севастополя Лакомова М.В. від 26.01.2010 року в порушенні кримінальної справи відносно начальника Головного управління Держкомзему в м. Севастополі ОСОБА_3 за ознаками злочинів передбачених ст.ст.364, 366 КК України відмовлено, за відсутністю в його діях складу злочину. (том 1 а.с.74-78).

Постановою старшого прокурору відділу прокуратури міста Севастополя Лакомова М.В. від 26.01.2010 року встановлені наступні факти. 17.12.2003 року між Державним підприємством «Севастопольський геодезичний центр» (далі Виконавець) та Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів (далі Замовник) укладено договір № 03-352 (том а.с.130). Відповідно до п. 1.1 договору, замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобовязання виконати земельно-кадастрові роботи та оформити документи, які підтверджують право на земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах м. Севастополя та які використовуються Російською Федерації для потреб Чорноморського флоту Російської Федерації. Згідно кошторису до цього договору (том 1 а.с.131), листа замовлення від 01.12.2003 року кількість ділянок, що підлягають інвентаризації складає 436, їх площа 3347,00 га, а вартість робіт 2 млн. 64 тис. 149 грн. 54 коп. Фінансування робіт здійснювалося з державного бюджету поетапно 18.12.2003 року, 08.04.2004 року, 26.08.2004 року, 14.09.2004 року, 19.10.2005 року, 20.12.2005 року, 04.04.2006 року, 23.05.2006 року, 29.05.2006 року, 27.06.2006 року, 15.12.2006 року, в залежності від надходження грошових коштів на проведення земельної реформи. До договору № 03-352 від 17.12.2003 року замовником та виконавцем протягом 2004-2006 років укладено додаткові угоди.

Зокрема, 13.01.2006 року додатковою угодою № 1 до зазначено договору внесено зміни, якими збільшено кількість ділянок Чорноморського Флоту Російської Федерації, що підлягають інвентаризації, до 507 , а також загальну вартість робіт до 2 млн. 643 тис. 165 грн. 87 коп. (том 1 а.с.134).

Відповідно до умов договору, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13.01.2006 року, ДП «Севгеоцентр»протягом 2003-2006 років виконано роботи з інвентаризації 468 (436 за основним договором, а 32 за додатковою угодою від 13.01.2006 року) земельних ділянок ЧФ РФ, загальною площею 3542,7206 га та складено технічну документацію.

Листом від 28.03.2007 року № 51 ДП «Севгеоцентр»повідомило Головне управління Держкомзему в и. Севастополі про повне виконання умов договору № 03-352 від 17.12.2003 року та проведення інвентаризацій 468 земельних ділянок загальною площею 3606,357 га. За виконані роботи Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі сплачено ДП «Севгеоцентр»2 млн. 64 тис. 149 грн. 54 коп.

Проте, акти виконаних робіт з інвентаризації 71 додаткової земельної ділянки ЧФ РФ, визначеної додатковою угодою № 1 від 13.11.2006 року, замовником та виконавцем не підписані, а вартість додаткових робіт Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі не оплачено через відсутність фінансування.

Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі 25.11.2008 року укладено з ДП «Севгеоцентр»договір № 0004 на розроблення технічної документації із землеустрою по проведенню робіт з інвентаризації земель Чорноморського Флоту Російської Федерації (21 обєкт гідрографії) (том 1 а.с.121-122). Загальна вартість за цим договором склала 49529,70 грн. Згідно переліку цього договору інвентаризації підлягали 21 земельна ділянка під обєктами гідрографії. Відповідно до даного договору ДП «Севгеоцентр»та Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі 10.12.2008 року складено акт виконаних робіт № 1 від 10.12.2008 року на суму 49529,70 грн. (том 1 а.с.127). Роботи повністю сплачено Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі платіжним дорученням № 33972 від 19.12.2008 року. Технічна документація супровідним листом № 519 від 26.12.2008 року ДП «Севгеоцентр»передана до Головного управління Держкомзему в м. Севастополі.

Постановою старшого прокурору відділу прокуратури міста Севастополя Лакомова М.В. від 26.01.2010 року встановлено, що за договором від 25.11.2008 року № 0004 Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі фактично сплачено роботи з інвентаризації 21 земельної ділянки під обєктами гідрографії, яки виконані ДП «Севгеоцентр»у 2005-2006 роках, але оплачені за договором № 03-352 від 17.12.2003 року.

За висновками старшого прокурору відділу прокуратури міста Севастополя Лакомова М.В. при винесені постанови від 26.01.2010 року вбачається, що в діях начальника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі ОСОБА_3 не має складу злочину. Ознак формального складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, який через малозначність не становить суспільної небезпеки, та не заподіяв і не міг заподіяти істотної шкоди державі або суспільству, фізичній чи юридичній особі на який вказує представник відповідача Державного комітету України із земельних ресурсів, вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30 листопада 2009 року (а.с.19) відносно службових осіб Головного управління Держкомзему у м. Севастополі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія судів прийшла до висновку, щодо встановлення у постановах про відмову в порушенні кримінальних справ від 30 листопада 2009 року (том 1 а.с.19) та 26 січня 2010 року (том 1 а.с.74) фактів відсутності шкоди державі або суспільству, з боку позивача. Відповідачами не надано суду доказів, скасування вказаних письмових доказів або їх оскарження, в передбаченому законом порядку.

Щодо встановлення відповідачем за результатами комплексної перевірки Головного управління Держкомзему у м. Севастополі фінансових порушень з боку позивача, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»№ 2939-XII від 26.01.1993року, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті. Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України. На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не проводиться. Порядок проведення перевірок державних закупівель визначається відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель здійснюється як у порядку проведення перевірки державних закупівель, так і під час державного фінансового аудита та інспектування. Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до п. 1 «Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 року № 224 Державний комітет із земельних ресурсів (Держкомзем) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Отже встановлення фінансових порушень з боку посадових осіб Головного управління Держкомзему у місті Севастополі при проведенні комплексної перевірки Головного управління Держкомзему у м. Севастополі Державним комітетом України із земельних ресурсів, при здійсненні державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, знаходиться за межами, наданих відповідачу законом повноважень. Встановлення таких порушень є головними завданнями Державної контрольно-ревізійної служби. Зокрема, судом встановлена відсутність ознайомлення позивача з матеріалами комплексної перевірки, на підставі яких складено довідку та службову записку Завтура Д.А. Також колегія суддів зазначає, що комплексна перевірка проведена у період знаходження позивача на лікарняному в період з 26 червня 2009 року по 21 грудня 2010 року (Том 1 а.с.162-166). Видання відповідачем, оскаржуваного наказу № 540-кт 04 вересня 2009 року керуючись пунктом 1 статті 41, статтями 139,147,147-1,149 Кодексу законів про працю України з формулюванням датою звільнення ОСОБА_3 вважати перший день після закінчення тимчасової непрацездатності, суперечить саме нормам вказаних статей та вимогам законодавства щодо дати розірвання трудового договору. Наказ видано у період знаходження позивача на лікарняному, без дотримання умов надання позивачем письмових пояснень з приводу встановленого порушення ним норм трудового законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 28 Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»встановлено, при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.

Тому, заперечення представника відповідача щодо застосування шести місячного строку про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст. 148 Кодексу законів про працю України, не приймаються судом до уваги.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.98 р. «Справа за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство»)»встановив, що особливістю правового регулювання трудових відносин є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок. Проте, найбільш соціально важлива частина трудових відносин, яка охоплюється конституційним поняттям «засади регулювання праці і зайнятості», визначається лише законом.

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців встановлено Законом України "Про державну службу". Зазначеним законом визначено окремі види підстав припинення державної служби, крім тих, що встановлені Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи тощо. У тексті Кодексу посилання «адміністрація», «адміністрація підприємства, організації», «адміністрація підприємства, установи, організації»замінено посиланням «власник або уповноважений ним орган», посилання «робітники і службовці»- посиланням «працівники»згідно із Законом Української РСР від 20 березня 1991 року N 871-XII. Зміст права на працю полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України). Це право забезпечується обов'язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Однак це конституційне право громадянина не може пов'язуватись лише з певною формою трудового договору, який укладається громадянином відповідно до його волевиявлення, а тому виходячи з системного аналізу норм права, закріплених Законом України "Про державну службу" та Кодексом законів про працю України, суд застосовує правила, встановлені КЗпП України. Загальні підстави розірвання трудового договору з боку керівника органу передбачені у ст. 40 КЗпП України. Слід мати на увазі, що керівник органу, на відміну від державного службовця, позбавлений права на свій розсуд розірвати службові відносини, укладені на невизначений строк. Він вправі лише за своєю ініціативою звільнити державного службовця за наявності підстав, передбачених зазначеною статтею.

Такими підставами, зокрема, законодавець визначив виявлення невідповідності державного службовця займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи. Слід підкреслити, що підставою для звільнення за цим пунктом є саме виявлена невідповідність. Виявленою невідповідністю у подібному випадку може бути неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов'язків з причин недостатньої кваліфікації. Для звільнення працівника за цим пунктом важливо, щоб неналежне виконання службовцем своїх посадових обов'язків було наслідком саме недостатньої кваліфікації чи стану здоров'я, які свідчать про відсутність вини працівника та неможливості його переведення на іншу посаду.

Статтею 41 КЗпП передбачені додаткові підстави для розірвання службових відносин з ініціативи керівника державного органу, зокрема, одноразове грубе порушення службових обов'язків керівником органу, його заступниками, головним бухгалтером, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. Крім загальних підстав, встановлених КЗпП України, спеціальні підстави припинення державної служби передбачені Законом України "Про державну службу". Перелік цих підстав є вичерпним і не підлягає розширенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

Пунктом 27 Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»встановлено, що на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

За приписами статті 14 Закону України «Про державну службу»№ 3723-XII від 16.12.1993 року дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

ОСОБА_3 відповідно до відомостей трудової книжки займав посаду начальника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі з 10.10.2006 року (том 1 а.с.118). Договір між Державним підприємством «Севастопольський геодезичний центр»та Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів № 03-352 від 17.12.2003 року було укладено з Головного управління Держкомзему у м. Севастополі в особі попереднього начальника ОСОБА_4, а договір від 25.11.2008 року № 0004 між тими ж сторонами було укладено вже в особі ОСОБА_3.

Відповідно до Положення про головне управління Держкомзему у місті Севастополі, затвердженого Головою Державного комітету України із земельних ресурсів (а.с.151), яке діяло на момент звільнення позивача, до повноважень та обовязків начальника управління зокрема входить: організація планово-фінансової роботи в головному управлінні, здійснення внутрішнього контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення формування та вдосконалення системи обліку, розпорядження коштами в межах затвердженого кошторису головного управління. Тобто, для встановлення факту одноразового грубого порушення з боку позивача трудових обовязків необхідною умовою вважається встановлення з його боку саме порушень трудових обовязків, передбачених цім Положенням.

У судовому засіданні не встановлено, не доведено відповідачами по справі та не підтверджено письмовими доказами саме факту порушення позивачем трудових обовязків, покладених на нього відповідно до цього Положення.

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня відновлення на роботі позивача, колегія судді зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року затверджено «Порядок обчислення середньої заробітної плати»та встановлені особливості нарахування середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження тощо включаються: основна заробітна плата, доплати та надбавки, інтенсивність, вислуга років та інше. Довідка про заробітну плату у 2009 року позивача (а.с.73) та відомість на виплату грошей № 48 (а.с.109) таких даних не містять. Зокрема саме стягнення заробітної плати не входить до компетенції адміністративного суду відповідно до норм встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

З огляду на вказане колегія суддів дійшла висновку, що наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.09.2009 року № 540-кт «Про звільнення ОСОБА_3 за одноразове порушення трудових обовязків»та наказ Головного управління Держкомзему в м. Севастополі від 22.12.2009 року № 69-к «Про дату звільнення ОСОБА_3»були видані всупереч вимогам законодавства, яке регулює трудові відносини з приводу проходження державної служби та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. А саме, з порушенням принципу прийняття рішень на підставі, у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України щодо встановлення факту наявності фінансових порушень з боку позивача. Та принципу обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме наявності вини та спричинення шкоди інтересам держави.

Постанову складено у повному обсязі 17 березня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати незаконним та скасувати наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.09.2009 року № 540-кт «Про звільнення ОСОБА_3 за одноразове порушення трудових обовязків».

3.Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держкомзему в м. Севастополі від 22.12.2009 року № 69-к «Про дату звільнення ОСОБА_3».

4.Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Головного управління Держкозмему в місті Севастополі з 23.12.2009 року.

5.Зобовязати Головне управління Держкозмему в місті Севастополі провести нарахування та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.12.2009 року по 12.03.2010 року.

6.Стягнути з Державного Бюджету України (ЕДРПОУ:24035598, ГУДК України у м. Севастополі МФО 824509, р/р31113095700007, код платежу 22090200) на користь ОСОБА_3 (99007, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три грн.40 коп.) .

Постанова суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді та зобовязання нарахувати та виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя О.І. Майсак

Судді Ю.В. Лотова

Н.Г. Плієва