Ухвала суду № 88801581, 02.04.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

У Х В А Л А Справа № 932/3971/20

Провадження № 2/932/2938/20

02 квітня 2020 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Литвиненко І.Ю., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2020 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку.

Відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він придбав з електронних торгів житловий будинок по АДРЕСА_1 , а тому, в порядку ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, став власником земельної ділянки, на якій розташована житлова будівля. Відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні майном – житловим будинком, не виселяється з нього, не знімається із реєстрації та не пускає його до житла, на підтвердження чого ним надано копію досудової вимоги. Відповідачка не є зареєстрованим власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , однак успадкувала її від покійної ОСОБА_3 , яка була власницею землі на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ДП Д*№013565 66238002, що виданий Дніпропетровською міською радою народних депутатів 08 вересня 1998 року і зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 013565. Земельній ділянці кадастровий номер не присвоєний. Обставин спору із відповідачкою щодо права власності на земельну ділянку позивачем не викладено, оскільки усе обґрунтування позову стосується виключно спору щодо користування та розпорядження будинком, при цьому позивачем здійснено посилання на практику Верховного Суду щодо застосування положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Позовну заяву подано до суду на захист права власника земельної ділянки у порядку ст. 391 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Частиною 1 цієї статті визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельної ділянки супроводжується розробкою відповідної документації із землеустрою, яка і є підставою для державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із вимогами ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Відповідно до вимог ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння. Згідно із ч. 9 ст. 21 цього Закону, відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли до 1 січня 2013 року, вносяться центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до Державного земельного кадастру із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Згідно із Постановою КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку, автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу, отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві. У разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає, відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051, повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними. Державний реєстратор, у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації. У разі надходження відповідно до цього Порядку, відомостей з Державного земельного кадастру про відсутність в останньому відомостей про земельну ділянку, державний реєстратор, за зазначеним у заяві кадастровим номером, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, приймає виключно рішення щодо відмови в державній реєстрації прав. У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно, державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації). У разі наявності у заявника копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, подається також відповідна копія. Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Виходячи із наведених вище норм права, ОСОБА_1 , у випадку, якщо земельній ділянці кадастровий номер дійсно не надавався, мав представити одночасно із позовом відповідні письмові докази з Держгеокадастру або з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі мав довести той факт, що за відповідачкою у порядку ст. 182 ЦК України, ст. 79-1 ЗК України, право власності на земельну ділянку не зареєстровано, що кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний. Ці обставини підлягають обов`язковому доведенню, оскільки є підставою пред`явлення позову до відповідачки. Приписами Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким визначено рішення суду, як одну із підстав для реєстрації права власності, заборонено реєструвати право власності на земельні ділянки, що не мають кадастрового номеру. Доказів того, що ОСОБА_1 вживав дії із оформлення кадастрового номеру на земельну ділянку до позовної заяви не долучено, однак позивачем визначено Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як третю особу, хоча і не обґрунтовано те, яким чином майбутнє рішення суду вплине на обсяг прав та обов`язків такої юридичної особи публічного права.

Нормою ст. 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Долучені ОСОБА_1 до позовної заяви додатки є фотокопіями документів, які ним, у порядку ст. 95 ЦПК України, не засвідчені. Позивачем не зазначено, хто є володільцем оригіналів тих доказів, що долучені ним до справи у копіях.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Зазначені недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом подання до суду позовної заяви у новій редакції із викладом обставин спору із відповідачем щодо права власності на земельну ділянку, а не щодо права користування та розпорядження будинком; обґрунтування необхідності залучення Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як третьої особи; викладом обставин щодо неможливості вжиття позивачем, як власником будинку, дій із присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру та надання доказів на підтвердження того факту, що земельній ділянці, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ДП Д*№013565 66238002, не присвоєно до цього часу кадастрового номеру, і що відповідачка не є зареєстрованим власником земельної ділянки; надання доказів за переліком у позовній заяві, у кількості сторін по справі, що засвідчені у порядку, встановленому ст. 95 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 83, 175, 177, 185, 187, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку – залишити без руху.

Надати позивачу строк у десять днів зо дня отримання копії цієї ухвали включно для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що у випадку неусунення ним недоліків, позовна заява буде вважатись неподаною і поверненою позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Ю. Литвиненко