
16.04.2020 Справа № 756/6206/18
Унікальний № 756/6206/18
Провадження № 1-кп/756/283/20
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді - Шестаковської Л.П.,
за участю секретарів - Гладкої Ю.Ю., Рекеди С.С., Слободянюк Ю.Ю.,
Дзюбан М.А., Пишковича М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві з застосуванням дистанційного судового провадження, в якому обвинувачений ОСОБА_1 бере участь, перебуваючи в приміщенні ДУ «Первомайська ВК (№ 117)» Харківської області, за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12018100050003209 від 29.04.2018 відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дослідницьке Васильківського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 26.09.2017 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 186 КК України до сплати штрафу у розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - Приходько (Андрієнко) О.І., Шиндрика О.О., Кафанової А.М.,
захисника - Ляшенка І.І.,
обвинуваченого - ОСОБА_1 ,
В С Т А Н О В И В:
28.04.2018 року приблизно о 21 годині 20 хвилин у ОСОБА_1 , який перебував у приміщенні гіпермаркету «Ашан», що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект С. Бандери, 15-А, виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, що належить ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ЄРДПОУ 35442481.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, в той же час, того ж дня, перебуваючи в приміщенні гіпермаркету «Ашан» за вищевказаною адресою, ОСОБА_1 , діючи таємно, умисно з корисливих мотивів шляхом вільного доступу взяв з торгівельного стелажу: одну пляшку віскі Glenmorangie, артикул - 5010494574272, вартістю 5397 грн. 28 коп. (без урахування ПДВ), та сховав вказану пляшку за пояс штанів, в які він був одягнений.
Виконавши усі дії, які ОСОБА_1 вважав необхідними для повторного таємного викрадення чужого майна (крадіжки), останній маючи при собі неоплачений товар, вийшов за межу кас вище вказаного гіпермаркету, не розрахувавшись за товар, однак свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як був зупинений співробітником охорони вказаного гіпермаркету.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_1 міг спричинити ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» матеріальну шкоду на загальну суму 5397 грн. 28 коп. (без урахування ПДВ).
Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, повторно.
Допитаний в судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та повністю підтвердив обставини, вказані вище щодо часу, місця, мети, способу вчинення ним замаху на крадіжку, щодо кількості, вартості та виду товару, який він хотів викрасти, щодо причин, через які він не зміг злочин довести до кінця. Обвинувачений показав, крім того, що у разі доведення злочину до кінця він мав намір вкрадену пляшку віскі продати, щоб виручити кошти на власні потреби. ОСОБА_1 про вчинене шкодує, стверджує, що оступився, обіцяє в подальшому не вчиняти правопорушень, оскільки він зробив для себе належні висновки, перебуваючи в місцях позбавлення волі, де відбуває покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03.06.2019 року за ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185, 71 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, суд ухвалив про проведення скороченого судового розгляду і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно обвинувачений розуміє зміст тих обставин, які він не оспорює, чи є добровільною та істинною його позиція, а також роз`яснив учасникам процесу, що у разі не дослідження судом доказів, сторони будуть позбавлені права в апеляційному порядку оскаржити обставини, які не оспорювалися.
Суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого доведена та його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений повторно.
Призначаючи покарання обвинуваченому за вчинене кримінальне правопорушення, у відповідності зі ст.ст. 65-68 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, через які злочин не було доведено до кінця.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості.
Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім цього, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, судом ураховується його відношення до вчиненого, його поведінка після вчинення злочину, матеріали, що його характеризують.
За місцем реєстрації та фактичного проживання в м. Києві обвинувачений ОСОБА_1 характеризується формально посередньо, скарг від сусідів на його поведінку не надходило, відповідно до медичних довідок обвинувачений не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога. Обвинувачений має вищу медичну освіту (зі слів), офіційно не працевлаштований та не одружений, не має утриманців.
До вчинення 28.04.2018 року замаху на крадіжку, повторно, обвинувачений ОСОБА_1 був судимий 26.09.2017 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який сплатив.
Після вчинення 28.04.2018 року замаху на крадіжку, повторно, обвинувачений ОСОБА_1 був засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Крім того, ОСОБА_1 засуджений вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03.06.2019 року за ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України за злочин, вчинений 25.03.2019 року. Вказаним вироком йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки один місяць. Дане покарання наразі ОСОБА_1 відбуває у ДУ «Первомайська ВК (№ 117)» Харківської області, строк відбування покарання за вказаним вироком ОСОБА_1 рахується з моменту його затримання, оскільки вказаним вирок запобіжний захід до нього не застосовувався та на момент ухвалення вказаного вироку ОСОБА_1 перебував на волі.
Згідно досудової доповіді пробаційної служби ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк не можливе та може становити небезпеку для суспільства (у тому числі для окремих осіб).
З огляду на викладене суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинений злочин покарання у виді позбавлення волі, після чого в порядку ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, врахувавши вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03.06.2019 року, оскільки після постановлення вказаного вироку встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення цього останнього вироку. У такому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Підстави для застосування ст.ст. 69, 75 КК України - відсутні.
Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Питання про долю речових доказів судом не вирішується відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, оскільки вони суду не надавалися та судом не досліджувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді двох років чотирьох місяців позбавлення волі, враховуючи вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03.06.2019 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання під час виконання попереднього вироку Деснянського районного суду м. Києва від 03.06.2019 року.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту отримання копії вироку у той же строк.
Суддя Л.П.Шестаковська
Судове рішення № 88797800, Оболонський районний суд міста Києва було прийнято 16.04.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 756/6206/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: