Рішення № 88794809, 15.04.2020, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/137/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є.

при секретарі Скрипник Р. А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треят особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог Диканська державна нотаріальна контора Полтавської області, про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що він після смерті матері ОСОБА_5 , як спадкоємець за законом, прийняв спадщину, яка окрім іншого, складається з 1/5 частини будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , що відноситься до типу колгоспного двору, головою якого була нині померла. Іншими членами вказаного колгоспного двору є сам позивач та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Відповідачі по справі, які майнових прав на свої частки у колгоспному дворі не заявляли та не заявляють.

Після смерті, матері позивач по справі у встановленому законом порядку прийняв спадщину, однак через відсутність можливості встановити дійсний склад спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , він позбавлений можливості оформити в нотаріальному порядку своє право власності на вказану частину спадкової маси, а також зареєструвати за собою право власності на спірний житловий будинок, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак до суду подав заяву про підтримання позовних вимог та просив суд, розгляд справи по суті провести у його відсутність.

Представник відповідача - Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області /далі - Диканська селищна рада/ - в судове засідання не з`явився, а до суду подав відзив на позов у якому вказав, що позовні вимоги позивача Диканська селищна рада визнає частково з наступних підстав.

Так, у своєму відзиві Диканська селищна рада, окрім іншого, зазначає, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 набувши спільно з позивачем право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок та склавши заяви про відмову від частки у праві спільної сумісної власності на це нерухоме майно, не вчинили дій щодо внесення відповідних змін до реєстру речових прав, а відтак за ними збереглись права та обов`язки співвласників цього нерухомого майна.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не вчинили будь яких правочинів щодо своїх часток в праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, а заява про відмову від права власності не є законодавчо визначеною правовою підставою переходу цього права до іншої особи, а тому позивач не набув та не міг набути права власності да вказане нерухоме майно.

Окрім цього, на думку відповідача - Диканської селищної ради, право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним в порядку спадкування після смерті матері, права на 1/5 частину спірного домоволодіння. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не позбавлений права та можливості захистити своє право на іншу частину домоволодіння, що перебуває у власності відповідачів, шляхом визнання такими, що втратили право на частку ів майні колишнього двору, на підставі положень ст. 126 ЦК УРСР 1963 року, оскільки вони вибули з вищезазначеного домоволодіння та не витребували свої частки з майна колишнього колгоспного двору.

З таких підстав, відповідач Диканська селищна рада просить суд задоволити позовні вимоги ОСОБА_1 частково, в частині визнання за ним права власності на 1/5 частину спірного будинковолоідння, в порядку спадкування за законом.

В той же час, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 подали до суду відзиви на позов у яких зазначили, що позовні вимоги позивача визнають повністю та проти їх задоволення не заперечують. Окрім цього, пояснили, що вони відмовляються від свого майнового права, що прямо передбачено ч. 3 ст. 12 та п.2, ч.1 ст. 346 ЦК України. Своїх майнових прав вони на частку у майні колгоспного двору не заявляли не заявляють, в той же час у встановленому законом порядку не проводили реєстрацію права власності на таку.

Окрім цього в судове засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не з`явились, а подали до суду клопотання про розгляд справи у їх відсутність зазначивши, що вони не мають наміру реалізовувати свої майнові права на відповідні частини у спірному нерухомому майні, а тому позов визнають в повному обсязі та просять розгляд справи провести у їх відсутність в підготовчому засіданні.

Представник третьої особи - Диканська державна нотаріальна контора Полтавської області /далі - Диканська держнотконтора/ - в судове засідання не з`явилась. Однак, подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Заперечення проти задоволення позову відсутні.

Дослідивши документи справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Василівка Диканського району Полтавської області померла ОСОБА_5 , що підтверджується належно завіреною копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Диканською селищною радою.

За життя, нині померлій ОСОБА_5 7.03.1992 року, взамін Свідоцтва про право особистої власності від 18.10.1981 року, видано свідоцтво про право особистої власності, на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , яке належить до колгоспного двору, головою якого є остання.

Іншими членами вказаного колгоспного двору є позивач по справі, відповідач ОСОБА_2 (дружина позивача), ОСОБА_6 (дочка позивача), ОСОБА_3 (син позивача). Вказане вбачається з довідки, виданої відповідачем по справі.

Згідно технічного паспорта, виданого 11 грудня 2019 року приватним підприємством Полтавське Бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , в цілому складається з житлового будинку літ. А-1, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. В, сараю літ. Д.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.а п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Окрім цього, розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

З довідки виданої Диканською селищною радою вбачається, що станом на 01.07.1990 року членами колгоспного двору, розташованого по АДРЕСА_1 були ОСОБА_1 - позивач ОСОБА_2 (дружина позивача), ОСОБА_4 (дочка позивача), ОСОБА_3 (син позивача).

З досліджених матеріалів справи, встановлено, що як позивач ОСОБА_1 так і відповідачі ОСОБА_2 , та ОСОБА_7 , не втратили своє право на свою частку у майні колгоспного двору.

Згідно ст.120 ЦК Української РСР, який діяв на момент виникнення майнових прав на спірне будинковолоідіння, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

А відповідно до ст. 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Таким чином, незважаючи на той факт, що свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок видане на нині померлу ОСОБА_5 , виходячи з рівності часток в майні колгоспного двору - житловому будинку по АДРЕСА_1 , всі члени колгоспного двору мали рівні частки житлового будинку з господарськими спорудами, а саме по 1/5 частині.

Отже, враховуючи те, що за життя нині померла ОСОБА_5 хоча і не витребувала та не зареєструвала у встановленому законом порядку своє право власності на належну їй 1/5 частину у вказаному житловому будинку, яке відноситься до типу колгоспного двору, головою якого вона була, є її власністю, тому відповідно є спадковим майном, яке відкрилось після її смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Позивач, у відповідності до ст. 1261 ЦК України, як спадкоємець за законом першої черги, у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , в тому числі і 1/5 частину спірного житлового будинку, фактично належну їй у майні колгоспного двору.

В той же час, як вбачається з довідки держнотконтори, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану частину нерухомого майна, оскільки вказане відноситься до типу колгоспного двору до якого входять його інші члени, у зв`язку з чим неможливо встановити дійсний склад спадкового мана.

До 01.01.2013 року Державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152-VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватися з 1 січня 2013 року.

Отже, з 01.01.2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно вимог якого, державний реєстратор з 01.01.2013 року, не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток колгоспного двору між його співвласниками.

Судом встановлено, що рішення про розподіл часток майна вищезазначеного колгоспного двору між його співвласниками зокрема і померлою ОСОБА_5 , ОСОБА_1 - позивачем по справі та співвідповідачами по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , уповноваженим органом не виносилось і державна реєстрація прав власності їхніх часток не здійснювалась.

Відповідно до п. 4.15 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5, затвердженої наказам Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Оскільки, спадкодавець ОСОБА_5 не виготовила правовстановлюючих документів на належну їй частку вищевказаного будинку, внаслідок чого не можливо вирішити питання прийняття спадщини в позасудовому порядку, а тому суд вважає за можливе, визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, право власності на 1/5 частину спірного будинковолодіння, що належала померлій.

В той же час, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не мають намір реалізовувати свої майнові права на відповідні їм частки у майні колгоспного двору, як його члени, що становлять 1/5 частина в кожної. Та як члени колишнього колгоспного двору відмовляються від своїх майнових прав на частки у вказаному майні. Про що зазначили у відповідних письмових відмовах, які маються у матеріалах цивільної справи.

Згідно ч.3 ст. 12, п.2 ч. 1 ст. 346 ЦК України особа може відмовитись від свого майнового права.

Право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 347 ЦК особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягає державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у відповідності до ст. 120 ЦК Української РСР (1963 р.), кожен, мають право 1/5 частку (кожен) у майні даного колгоспного двору, однак реалізовувати його наміру не мають і від даних часток відмовляються.

Одночасно, судом встановлено, що звертатись до державного реєстратора із заявами про відмову від права власності на частки у колгоспному дворі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вищезазначеному майні колгоспного двору потреби не має, оскільки дані частки у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно на їхні імена не зареєстровані.

За таких обставин, суду приходить до висновку, що відмови відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від свого майнового права на частки у колгоспному дворі є правомірними.

Відповідно до ст. 121 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В той же час, позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості в позасудовому порядку зареєструвати своє право власності на фактично належні йому частки у майні колишнього колгоспного двору, оскільки чинним законодавством права власності на такий об`єкт нерухомого майна, як колгоспний двір не передбачена.

Отже враховуючи викладені вище обставини, приймаючи до уваги той факт, що позивачу, як члену спірного колгоспного двору належала 1/5 частина у ньому, право на яку він не втратив, яка збереглася за ним після припинення його існування, 1/5 він фактично прийняв як спадщину після смерті матері, інші 3/5 частини цього двору також фактично належні останньому, оскільки відповідачі по справі, відмовилися від своїх майнових прав на частки у ньому, їх відмови не суперечать нормам закону, інші члени колгоспного двору, окрім вказаних осіб відсутні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з визнанням за ним права власності на спірний житловий будинок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 316, 346, 347, 392, 1216-1218, 1220, 1221, 1261, 1258, 1233, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , до Диканської селищної рада Диканського району полтавської області, вул. Незалежності, 133, смт. Диканька Полтавської області, Код ЄДРПОУ21046503, ОСОБА_2 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , проживаючого по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог Диканська державна нотаріальна контора, вул. Пушкіна, 6, в смт. Диканька Полтавської області, про визнання права власності на нерухоме майно, задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в цілому право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку літ. А-1, літньої кухні літ. Б, гаражу літ. В, сараю літ. Д, з яких 1/5 частина як за спадкоємцем майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 , 4/5 частини члена у майні колишнього колгоспного двору.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий: