Рішення № 88790912, 14.04.2020, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/123/20

Провадження № 2-а/342/9/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2020 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

з участю: секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Тернопільській області сержанта поліції Шумяка Миколи Володимировича,третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління патрульної поліції в Тернопільській областіДепартаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №1922385 від 30.12.2019,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського УПП в Тернопільській області сержанта поліції Шумяка Миколи Володимировича, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 1922385 від 30.12.2019.

Позов обґрунтований тим, що 30.12.2019 близько 17:24 год. на дорозі М 19,395 КМ м. Чортків Тернопільської області, поліцейським УПП в Тернопільській області сержантом поліції Шумяком Миколою Володимировичем було зупинено автомобіль Volkswagen POLO, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився позивач. Відповідачем була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1922385 від 30.12.2019 відносно позивача ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 121 КУпАП. З постановою позивач не погодився, від підпису постанови відмовився, оскільки вважає дану постанову незаконною, необґрунтованою, складеною з порушенням порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства. Причиною зупинки були технічні несправності автомобіля, а саме: не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла, чим позивач, на твердження відповідача, порушив п. 31.4.3 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. Однак п.п.в.п. 31.4.3 ПДР України говорить про несправність саме лівої фари, а в п. 6 Постанови серії ЕАК № 1922385 від 30.12.2019 зазначена несправність правої фари. У п.п. «А» п. 19.1, п.п. «Б» п. 31.6 ПДР законодавець чітко вказує на множинність трактування: «фари», а не «фара». Згідно з п. 31.4.3 «в» ПДР України заброняється експлуатація т/з з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла. Згідно з частиною статті 121 КУпАП відповідальність передбачено за керування т/з, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби). Тобто, у даному випадку закінчений склад правопорушення настає з того моменту, коли особа рухалась з технічною несправністю, передбаченою п. 31.4 ПДР України, не застосовуючи аварійну світлову сигналізацію. Ч.4 ст. 32 Міжнародної конвенції про дорожній рух вказує, що протитуманні фари можуть використовуватися замість ближнього світла фар. В порушення норм законодавства, поліцейським не складено відповідного акту перевірки КТЗ, копію акту на місці зупинки т/з позивачу надано не було. До протоколу про адміністративне правопорушення відповідний акт не додано. Відсутність акту перевірки КТЗ на технічну несправність, який є основним законним доказом технічної несправності, виключає таку несправність. Позивач просив відповідача провести його до найближчої заправної станції для заміни лампочки, на що одержав грубу відмову від відповідача. Оскільки позивач виїжджав з місця прописки на технічно справному автомобілі та враховуючи велику відстань не міг передбачити дану несправність. ОСОБА_1 виявив бажання скористатися правом на юридичну допомогу та зателефонувати до свого адвоката для отримання консультації. Під час того як позивач зателефонував для одержання консультації, відповідач поставив вимогу про пред`явлення документів, передбачених п.2.1 ПДР. Позивач зазначає, що документи він показував відповідачу одразу після зупинки автомобіля. Після закінчення розмови позивача, відповідач одразу склав постанову серії ЕАК № 1922385 від 30.12.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за порушення ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 121 КУпАП. Відповідач порушив конституційне право позивача на юридичну допомогу. В порушення порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративне правопорушення України та Інструкцією, поліцейським не оголошено яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та КУ, не заслухав пояснення позивача, не вирішив питання щодо задоволення чи відхилення заявлених ним усних клопотань про допит свідків, які були на місці зупинки транспортного засобу, та яких повинні були допитати інспектор поліції, а також не досліджені докази по справі. Всупереч цьому, поліцейському одразу після зупинки транспортного засобу було складено постанову про накладення адмінстягнення. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (ст. 285 КУпАП). Всупереч даної норми закону, поліцейським постанова про накладення адміністративного стягнення не була проголошена, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права та можливості подати свої зауваженння відносно постанови. Враховуючи, що до постанови не додано будь яких доказів на підтвердження, викладених в ньому обставин, вина у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП не знаходить свого підтвердження. Позивач вважає, що дана постанова була винесена з порушенням його прав, порушенням порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, а також перевищенням службових повноважень відповідача. Щодо поновлення строку оскарження, то позивач зазначив, що постанову з конвертом та довідкою про повернення листа він отримав від листоноші 16.01.2020.

18 лютого 2020 року, до початку розгляду заяви по суті, на адресу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від Управління патрульної поліції в Тернопільській областіДепартаменту патрульної поліції надійшло клопотання про вступ у справу у якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 19 лютого 2020 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено - Управління патрульної поліції в Тернопільській областіДепартаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646 (адреса місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, поштовий індекс 46003). Копія даної ухвали буда надіслана учасникам справи.

Позивач в судові засідання 19.02.2020, 04.03.2020, 24.03.2020, 14.04.2020 не з`являвся. 18.02.2020 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи. 03.03.2020 представник позивача - адвокат Аверкова Н.О. подала клопотання про відкладення розгляду справи. 18.03.2020 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

До суду 13.04.2020 від представника позивача - адвоката Гринчишин М.-М.В. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що з наданого третьою особою на стороні відповідача Управлінням патрульної поліції в Тернопільській областіДепартаменту патрульної поліції відео-доказу чітко видно, що позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом свого права, оскільки працівником поліції було неодноразово порушено вимоги Конституції України та КУпАП. Зокрема, на відео чітко видно годину зупинки - 16 год. 40 хв. та період доби - світла. Перед зупинкою автомобіля, відповідач чітко з умислом висловився, що зараз буде штрафувати позивача, не знаючи наперед ані обставин справи, ані особу водія. На відео чітко зафіксовано факт того, що на вимогу відповідача, позивач двічі показав своє посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, однак чомусь все таки це не зупинило відповідача від винесення незаконної постанови. Тому застосоване до позивача адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП є незаконне та безпідставне. Надане відео також підтверджує факт про те, що не було темної пори доби, на що позивач вказував відповідачеві. Також відповідач вказував на час, який не збігається з часом на відеозаписі. Відповідач порушив ст.ст. 268, 280 КУпАП, а саме перевищив свої повноваження - вказав, що на власний розсуд вирішує чи притягувати особу до адміністративної відповідальності, а також порушив право позивача на захист - коли останній телефонував адвокату, відповідач виніс постанову, не чекаючи відповіді від позивача чи адвокат прибуде для захисту його прав. Позивач виявця бажання викликати працівників поліції для захисту своїх прав, що відповідач також проігнорував. Тобто були порушені конституційні права позивача, передбачені ст. 59 Конституції України щодо надання йому під час розгляду адміністративної справи правової допомоги. Представник позивача вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 1922385 від 30.12.2019 була безпідставною та складена із порушенням усіх вимог, передбачених чинним законодавством України. Враховуючи вищевикладене, на підставі ч. 5 ст. 159 КАС, ст. 287-289 КУпАП, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК № 1922385 від 30.12.2019; справу слухати без участі позивача та представника позивача.

Відповідач поліцейський УПП в Тернопільській області сержант поліції Шумяк Микола Володимирович в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки). Не повідомив суд про причини неявки.

Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління патрульної поліції в Тернопільській областіДепартаменту патрульної поліції не з`явився. До суду поступили пояснення третьої особи щодо позову, в яких зазначено що відеозаписом з нагрудного відео реєстратора поліцейського зафіксований той факт, що після зупинки працівниками патрульної поліції в транспортному засобі позивача наявна технічна несправність, а саме не горить права фара в режимі ближнього світла у темну пору доби. Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Згідно п.1.10 ПДР України темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця. Позивач посилається на ч. 4 ст. 32 Міжнародної конвенції про дорожній рух, якою, на його думку, дозволено використовувати протитуманні фари замість ближнього світла фар. Разом з тим, вказана норма Конвенції регламентує використання протитуманних фар замість ближнього світла фар в умовах густого туману, снігопаду, сильного дощу тощо, а не в темну пору доби. Положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов`язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат). Право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, в незалежності від того, мав місце факт керування транспортним засобом з технічною несправністю чи ні. З матеріалів відео фіксації вбачається, що до моменту винесення постанови позивачем було заявлене лише одне клопотання - про забезпечення права скористатися юридичною допомогою, яке було задоволено шляхом здійснення телефонного дзвінка адвокату, після чого позивач закрив вікно транспортного засобу, тим самим унеможлививши здійснювати розгляд справи у його присутності, хоча працівник патрульної поліції повідомив про те, що має намір виносити постанову. Клопотань про відкладення розгляду справи позивачем не заявлялося, відтак немає підстав говорити про порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин просять відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі, справу слухати у відсутності представника УПП в Тернопільській області ДПП.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕАК № 1922385 від 30.12.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським УПП в Тернопільській області 1 бат. 1 рота сержантом поліції Шумяк Миколою Володимировичем, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , 30.12.2019 о 16:45:43 на а/д м. Чортків до Рогам 19395 км, керував транспортним засобом Volkswagen POLO, д.н.з. НОМЕР_1 , що мав технічні несправності, а саме: не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби та на вимогу не пред`явив для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України, чим порушив п. 2.4 «а» ПДР - Керування ТЗ особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на ТЗ, а у випадку, передбаченого законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цив.-прав. відповідальності власників наземних ТЗ, та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 121 КУпАП; об`єднано на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП; до водія ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Посвідчення водія вказано згідно ІПНПУ. ОСОБА_1 від підпису даної постанови відмовився.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Підпункт «б» п. 2.3 ПДР України зобов`язує водіїв механічних транспортних засобів бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно п. 31.4 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Частиною першою статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно п.1.10 ПДР України, темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця.

Як слідує з календара сходу та заходу сонця, розміщеного в мережі інтернет на сайті «DATEANDTIME.INFO» захід сонця в м.Чортків 30.12.2019 відбувся о 16:27 год.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як встановлено судом, з дослідженого відеозапису реєстратора закріпленого на форменому одязі поліцейського, доданого до матеріалів адміністративної справи, вбачається факт правопорушення, вчиненого 30.12.2019 о 16:42 год., тобто в темну пору доби, при цьому позивач не заперечував про те, що в автомобілі Volkswagen POLO не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла.

Більш того, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 жовтня 2019 року (справа №177/213/17), у даному випадку закінчений склад правопорушення настає з того моменту, коли особа рухалась з технічною несправністю передбаченою п 31.4 ПДР України не застосовуючи аварійну світлову сигналізацію. При цьому жодних доказів застосування ОСОБА_1 при русі на транспортному засобі з технічною несправністю аварійної світлової сигналізації матеріали справи не містять.

Суд наголошує, що наявність виявленого поліцейським порушення, не можливо було залишитися в темну пору доби непомітним для позивача, як водія транспортного засобу, який повинний бути уважним та виявивши несправність прийняти заходи для їх усунення. Такі порушення створюють певного роду небезпеку не лише для водія, а для інших учасників дорожнього руху.

Враховуючи викладене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується факт керування позивачем транспортним засобом, що мав несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, що викладені в оспорюваній постанові та підтверджені відповідними доказами.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Верховний Суд у Постанові від 25 вересня 2019 року по справі №127/19283/17

(адміністративне провадження №К/9901/17925/18)наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Разом з тим, як вбачається з відеозапису реєстратора закріпленого на форменому одязі поліцейського, водій Григор`єв В.О . відмовився пред`явити у встановленому законом порядку посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Суд вважає, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушень, за які передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 121 КУпАП спростовуються матеріалами справи та відеозаписом реєстратора закріпленим на форменому одязі поліцейського.

Будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача та скасування постанови від 30.12.2019 у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для скасування постанови серії ЕАК № 1922385 від 30.12.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 .

Доводи позивача, що відповідач позбавив його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, а також порушив вимоги щодо процедури розгляду справи спростовуються відеозаписом реєстратора закріпленим на форменому одязі поліцейського, з якого вбачається дотримання поліцейським процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оскільки судом встановлено, що дії відповідача при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного приймаючи до уваги положення ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до переконання, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

В порядкуст. 139 КАС України, судові витрати віднести за рахунок держави.

Крім того, згідно правового змісту положень ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішення (постанови) по справі про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху може бути подано протягом 10 днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно ч.1ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позов подано з порушенням строку встановленого законом строку, однак, враховуючи наявність клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд поновлює пропущений процесуальний строк.

На підставі викладеного, ст.ст. 9, 121, 126, 222, 251, 258, 268, 280, 283 КУпАП, керуючись ст.ст. 72, 77, 194, 205, 211, 220, 229, 241-246, 250, 255, 286, п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Поновити пропущений процесуальний строк звернення до суду.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1922385 від 30.12.2019, винесеної поліцейським роти № 1 батальйону УПП в Тернопільській області сержантом поліції Шумяк Миколою Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністратвиної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 126, ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу 425 грн. - залишити без змін.

Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського УПП в Тернопільській області сержанта поліції Шумяка Миколи Володимировича,третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління патрульної поліції в Тернопільській областіДепартаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №1922385 від 30.12.2019- залишитибез задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Городенківський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його складення.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 .

Місцезнаходження відповідача поліцейського УПП в Тернопільській області сержанта поліції Шумяк Миколи Володимировича - вул. Котляревського, 24 м.Тернопіль, 46003.

Місцезнаходження третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління патрульної поліції в Тернопільській областіДепартаменту патрульної поліції - вул. Котляревського, 24 м.Тернопіль, 46003.

Судове рішення складене 14.04.2020.

Суддя: Федів Л. М.