Рішення № 88790522, 06.12.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/1151/19

Справа №760/17864/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Усатової І.А,

при секретарях: Ковальській К.О., Омелько Г.Т.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_8

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Ярослава Сергійовича, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року до Солом`янського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_2 з позовом до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», Державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Я.С., ОСОБА_1 та просила:

визнати незаконним рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донського Ярослава Сергійовича (з відкриттям розділу), індексний номер: 39725378 від 16.02.2018 15:39:55, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донського Ярослава Сергійовича (з відкриттям розділу), індексний номер: 39725378 від 16.02.2018 15:39:55, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що 24.10.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11240499000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 142 600 дол. США у строк до 13.04.2013 на умовах, визначених договором, а 24.10.2007 в забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між позивачкою та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки №5054, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. за реєстровим №5367, відповідно до умов якого, позивачка передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка посилалася на те, що 11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» був укладений договір факторингу № 4, згідно умов якого ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» набуло право вимоги за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 , одночасно з договором факторингу між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено договір про відступлення прав вимогами за договорами іпотеки, номер 2459-2460 виданий 11.06.2012, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В.

Зазначено, що 13 лютого 2018 року державним реєстратором Філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Київ Донським Ярославом Сергійовичем здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39725378 від 16.02.2018 року 15:39:55, Донський Ярослав Сергійович Філія Комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Київ.

Позивачка вважає зазначене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.

Так, вказала, що позичальник за кредитним договором ( ОСОБА_1 ), майновий поручитель (позивач) та їхні неповнолітні діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Це житло використовується ними як місце постійного проживання позичальника та майнового поручителя та у позичальника чи майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

З огляду на наведене, позивачка вважає, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не мало права звертати стягнення на іпотечну квартиру шляхом прийняття її у власність, оскільки вказана квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а державний реєстратор Донський Ярослав Сергійович не мав права приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки іпотечна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, зазначено, що 15 жовтня 2009 року Святошинським районним судом м. Києва у справі № 2-3640/09 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором накладено арешт на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та станом на дату прийняття предмету іпотеки у власність та станом і на сьогоднішній момент арешт з квартири не знімався, що підтверджується наявністю в Солом`янському районному суді м. Києва цивільної справи № 760/28031/17 за позовом ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про звільнення з-під арешту іпотечної квартири. Отже, на думку позивачки, державний реєстратор Донський Я.С. не мав права приймати рішення про зміну власника нерухомого майна, оскільки на таке майно був накладений арешт згідно ухвали суду, без отримання ухвали про зняття арешту з нерухомого майна, державний реєстратор не мав права здійснювати будь-які дії щодо відчуження (зміни власника) такого майна.

Також в обґрунтування заявлених вимог, позивачка посилається також на те, що державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності на спірну квартиру без отримання документів, що підтверджують наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги про усунення порушень. При цьому, письмова вимога про усунення порушень основного зобов`язання вих. № 01/11/17/732457 від 01.11.2017 надсилалася виключно на адресу ОСОБА_1 .

Зазначено також, що про існування жодних оцінок предмету іпотеки іпотекодавцю невідомо, іпотекодержатель з жодними оцінками іпотекодавця не ознайомлював, жодна проведена іпотекодержатепем оцінка предмету іпотеки, якщо така існує, проводилася без проникнення оцінщика до приміщення предмету іпотеки а тому не може свідчити про ринкову вартість спірної квартири.

Позивачка посилалася на те, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39725378 прийнято 16.02.2018, а сама реєстрація права власності була проведена 13.02.2018. Тобто, реєстрація права власності була проведена раніше ніж прийнято рішення про таку державну реєстрацію, що не відповідає чинному законодавству України.

Позивачкою зазначено, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» прийнято у власність належне їй нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 198 980,28 дол. США, що підтверджується письмовою вимогою ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про усунення порушень основного зобов`язання вих. № 01/11/17/732457 від 01.11.2017. Однак, як вбачається з рішення Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-594 від 06 серпня 2010 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 25.08.2009 становив 136 735,57 доларів США, з яких: 127 145,07 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом, 8 715,82 доларів США - заборгованість по простроченим процентам, 639,23 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 235,45 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, що за курсом НБУ станом на 25.08.2009 становить 1 085 680, 42 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі № 2-594 від 06 серпня 2010 року достроково стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 085 680, 42 грн. Тобто, позивачка вважає, що звернувшись до суду, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, та достроково стягнув з позивачки та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

На переконання позивачки, після того як банк в судовому порядку заявив вимогу про дострокове стягнення заборгованості з боржника, кредитний договір припинив свою дію, а розмір боргу за кредитом був зафіксований в судовому рішення на рівні 136 735,57 доларів США. Тобто, розмір боргу в рахунок погашення якого прийнято у власність предмет іпотеки є таким, що не відповідає дійсності. Фактичний борг за кредитом становить 136 735,57 доларів США плюс 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позивачка вважає, що ТОВ «КЕЙ-Колект» не мав права приймати, а державний реєстратор Донський Я .С. не мав права реєструвати право власності в рахунок погашення боргу за кредитним договором в розмірі 198 980,28 дол. США, оскільки на момент прийняття у власність нерухомого майна, фактичний борг за кредитом складав 136 735,57 доларів США.

Позивачка вказує на те, що згідно витягу, ТОВ «КЕЙ-Колект» державному реєстратору жодних висновків суб`єкта оціночної діяльності про вартість іпотечного майна не надавалося, оцінка предмету іпотеки перед прийняттям у власність не проводилася, також реєстратору не надавався розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Позивачка вказує, що для неї взагалі незрозумілим є той факт, як можна було реєструвати право власності без оцінки предмету іпотеки і без розрахунку заборгованості за кредитом, яким чином тоді визначити розмір коштів, які Іпотекодержатель повинен відшкодувати іпотекодавцю.

Також зазначено, що згідно з п. 1.1. договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 11 червня 2012 року, цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку 1 до цього договору, відповідно до якого цедент передав цесіонарію право вимоги за договором іпотеки від 30.06.2006. Тобто, ТОВ «КЕЙ-Колект» будо передано право вимоги за договором іпотеки від 30.06.2006, а право власності на нерухоме майно прийнято за договором іпотеки № 5054 від 24.10.2007. Отже, на переконання позивачки, ТОВ «КЕЙ-Колект» взагалі не мав юридичних підстав на вчинення будь-яких дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки йому право вимоги за договором іпотеки N8 5054 від 24.10.2007 не передавалося. Передача прав за договором іпотеки від 30.06.2006 є реальною (це не є помилка в даті), оскільки сам договір іпотеки від 30.06.2006 існує, він був укладений між позивачкою та банком в якості забезпечення виконання зобов`язань за іншим кредитним договором, який не є предметом спору в даній справі.

Ухвалою судді від 16.07.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 19.03.2019 у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

02.05.2019 від представника ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надійшов відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Вказав, що оскільки державний реєстратор не є стороною будь-якої цивільно-правової угоди, то позивачка невірно зазначила позовні вимоги або звернувся не до того суду, до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» жодних вимог позивачка не висуває.

Звертає увагу на те, що позивачкою не заперечується факт невиконання умов кредитних договорів.

Посилається на те, що згідно системного аналізу норм законодавства, законодавець визначає спосіб набуття права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Зокрема, в разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель направляє вимогу про усунення порушення основного зобов`язання в разі неотримання задоволення вимог протягом тридцята Іпотекодержатель у праві прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності. Вказує на те, що підставою для оскарження цього рішення є належність виконання основного зобов`язання. В той самий час, рішення державного реєстратора є лише наслідком прийняття рішення про звернення стягнення іпотекодержателем.

Зазначено, що ТОВ «Кей-Колект» були надані державному реєстратору для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним документи відповідно до п. 61 Порядку Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 від 25.11.2015.

На посилання позивачки щодо того, що рішення про реєстрацію 39725378 прийнято 16.02.2018, а сама реєстрація права власності була проведена 13.02.2018, вказує на те, що зазначене суперечить законодавству, оскільки, відповідно ч. 9 ст. 18 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.» Тобто, подання заяви у будь-якому разі передує прийняттю рішення.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Відповідачі ТОВ «Кей-Колект» та державний реєстратор Донський Я.С. у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про розгляду справи.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Судом встановлено, що 24 жовтня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11240499000 (а.с. 8-10), за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 142 600 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 720 130,00 грн. за курсом НБУ на день укладання цього договору. Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: 24 жовтня 2007 року.

Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 24 жовтня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково). За використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,90 % річних.

По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов цього договору.

24 жовтня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки № 5054 (а.с. 11-12), за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку другої черги нерухоме майно - трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 74,4 кв.м., житлова площа - 50,9 кв.м., яка належить іпотекодавцю на підставі договору дарування квартири, посвідченого 16.04.2003 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котюк І.О., за реєстровим №2178, та зареєстрованого в Реєстрі київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 17 листопада за реєстраційним номером 6272. За домовленістю сторін вартість предмету іпотеки становить 1 202 377, 19 грн.

Іпотекодавець свідчить, що на час укладення цього договору предмет іпотеки знаходиться в іпотеці в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед АКІБ «УкрСиббанк» згідно договору іпотеки, посвідченого 13.04.2006 Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №1194 та передається в іпотеку другої черги за згодою АКІБ «УкрСиббанк» викладеною у вигляді листа №35-21-29-36/610 від 24.10.2007.

Пунктами 4.2., 4.3., 4.5. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та ЗУ «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав. Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю. Звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Розділом 5 договору іпотеки встановлено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: п. 5.2.1. передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.08.2010 у справі №2-594 за 2010 рік за справі було задоволено позов Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості в розмірі 1 085 680,42 грн., сплачений судовий збір у розмірі 1700,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього - 1 087 500,42 грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07.12.2010 було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, змінено заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06.08.2010. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» суму заборгованості в розмірі 136 635,57 дол. США, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в межах розгляду зазначеної вище справи, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.10.2009 було задоволено заяву Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» (клієнт) та ТОВ «Кей-Колект» (фактор) було укладено договір факторингу №4, згідно умов якого клієнт зобов`язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Обсяг ( сума ) прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначений у додатку 1 до цього договору. Одночасно з відступленням прав вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення. Згідно виписки з Додатку №1 до Договору факторингу №4 від 11.06.2012, ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за кредитним договором №11240499000 від 24.10.2007, боржником в якому виступає ОСОБА_1 .

Встановлено, що у зв`язку з укладенням вказаного вище договору факторингу №4 від 11.06.2012, 11.06.2012 між ПАТ «УкрСиббанк» ( цедент ) та ТОВ «Кей-Колект» ( цесіонарій ) було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого цемент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у додатку 1 до цього договору. Згідно виписки з Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 11.06.2012, ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за первісним кредитним договором №11240499000 та договорами застави: договором іпотеки (житлова нерухомість) від 30.04.2006, заставодавець: ОСОБА_1 , та порукою клієнтів без покриття від 24.10.2007, заставодавець: ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено ТОВ «Кей-Колект» про наявність наміру звернути стягнення на предмет іпотеки і порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» шляхом направлення вимоги про усунення порушень основного зобов`язання вих. №01/11/17/732457 від 01.11.2017.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №118084415 від 22.03.2018, державним реєстратором Філії Комунального підприємства «ДОБРОБУТ» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донським Ярославом Сергійовичем було зареєстровано 13.02.2018 о 18:05:15 право приватної власності за ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_3 , на підставі свого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу ), індексний номер: 39725378 від 16.02.2018 15:39:55. Підставою виникнення права власності вказано зазначені вище: договір іпотеки №5054 від 24.10.2007, договір факторингу №4 від 11.06.2012, вимога вих. №01/11/17/732457 від 01.11.2017, договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки №2459-2460 від 11.06.2012, а також рекомендоване повідомлення б/н від 30.12.2017, та опис №14844974 від 30.12.2017, видавник: Укрпошта.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що ТОВ «Кей-Колект» було набуто право власності на квартиру без достатніх правових підстав; у державного реєстратора було відсутнє право здійснення реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект», право власності на квартиру було набуто відповідачем ТОВ «Кей-Колект» в порядку примусового звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла; всупереч положенням Закону України «Про іпотеку» позивачу не надходило жодних повідомлень про порушення ним основного зобов`язання та/або іпотечного договору; відчуження квартири відбулося під час дії арешту на неї, на що суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За змістом п. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

У ст. 33 Закону зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Такого висновку дійшов Верховний суд України у справах №6-124цс16 від 28 вересня 2016 року, 6-1219цс16 від 14 вересня 2016 року та 6-2967цс17 від 22 березня 2017 року. Які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:

умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;

порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;

прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

За змістом ч.ч.1,2 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Зі змісту приведених вище положень ст.ст. 17, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" випливає, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно.

Позивачка та її представник у судовому засіданні зазначили, що оцінка квартири, що є предметом іпотеки, не проводилось, вартість квартири за адресою: м. Київ, не визначалась.

Зазначені обставини відповідачами також спростовані не були.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

-відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

-відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

-відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

-наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Звертаючись до суду, позивачка зазначає, що діями державного реєстратора порушені її права, у якого були відсутні правові підстави для прийняття державним реєстратором зазначеного рішення.

Державним реєстратором заперечень з цього приводу не надходило, жодних доказів щодо правомірності вчинених дій, надано ним не було.

Крім того, відповідно до п.п.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотекина підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 ЦК України поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язань.

Таким чином, Закон про мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Так, кредитний договір між банком та ОСОБА_1 був укладений в іноземній валюті, загальна площа квартири становить 74,4 кв.м., квартира є постійним місцем проживання позивачки, як поручителя, а також відповідача ОСОБА_1 , як іпотекодавця.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав врегульовано ст. 18 Закону.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

На це ж посилається і Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року в справі № 14-38 цс18, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Як зазначено вище, ТОВ «Кей-Колект» позивачці, як поручителю, будь-яких вимог не направляв, що судом розцінюється, як недотримання законодавчо встановлених вимог іпотекодержателя при вчинення дій щодо звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а також незаконність дій реєстратора, який всупереч вимогам чинного законодавства, вчинив реєстраційні дії за відсутності необхідних для цього документів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі №6-57цс15, встановлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

За таких обставин суд вважає, що звернення ТОВ «Кей-Колект» до державного реєстратора та реєстрація права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, в порядку виконання умов Іпотечного договору, є порушенням вище приведеного порядку.

Крім того, суд також вважає, що задоволення ТОВ «Кей-Колект», як іпотекодержателем, своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за застереженням, передбаченим умовами Іпотечного договору, є тим же зверненням стягнення на предмет іпотеки, як і інші способи, визначені законом, на які розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому реєстрація квартири за ним у порядку, визначеному договором, суперечить даному Закону.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, вважає, що рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» винесене державним реєстратором із порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», а тому вимоги позивачки вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, квартиру відчужено під час дії чинного арешту на неї, накладеного на підставі ухвали суду від 15 жовтня 2009 року по справі № 2-594 за 2010 рік, оскільки в матеріалах справи відомості про зняття цього арешту відсутні і відповідачами цих обставин не спростовано.

Суд не приймає до уваги позицію ТОВ «Кей-Колект» в обґрунтування заперечень проти позову, як необґрунтовану та не доведену належними доказами.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ЗУ «Про іпотеку», ст.ст. 322, 526, 610-612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Визнати незаконним рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донського Ярослава Сергійовича (з відкриттям розділу), індексний номер: 39725378 від 16.02.2018 15:39:55, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ Донського Ярослава Сергійовича (з відкриттям розділу), індексний номер: 39725378 від 16.02.2018 15:39:55, яким за Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 74,4 кв.м., житловою площею 50,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частках з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Державного реєстратора Філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Донського Ярослава Сергійовича, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: